♡Якщо це сон, тоді я хочу спати вічно♡

♡14♡

Учні під номером 14 вже вийшли на сцену. Нам залишилася ще недовго до виступу, а НамДжуна і мене ще не було дівчата вже хотіли йти нас шукати, але хлопці їх зупинили.
Юля:Нам потрібно їх знайти!
Техьон:Ні, не потрібно!
Яна:Тобто?! Як це не потрібно?!
Техьон:Ну ось так...
Божена:Та-а-а-ак, ви здається нам щось не договорюєте! А ну, кажіть, що ви вже задумали!
Хосок:Ну, а ти, як думаєш?
Чімін:Ай, гаразд давайте їм вже усе розповімо!-усі мовчали хвилини дві!-Усі згідні!
Юнгі:Гаразд, діло було так, як тільки ми дізналися, що НамДжун і Андріана посварилися ми одразу ж взялися за роботу і почали придумувати план їхнього примирення. Ми хотіли допомогти НамДжуну якось заговорити з нею, але він завжди відчував себе винувато і не наважувався підійти і зоговорити.
Чонгук:Але одного дня,-продовжив Чонгук,-НамДжун, почав якось дивно себе поводити бігав туди-сюди та щось шукав. Нам стало цікаво і ми вирішили запитати його в чому справа ,а він сказав:"-Я готую один сюрприз для Андріани, щоб згладити свою вину перед нею.". Тоді ми запропонували йому допомогу і він погодився.
Чімін:Те, що він придумав нас дуже приголомшило, але найбільше нас вразило те, що наш майстер-ламайстер нічого не зламав за увесь цей час, а навіть навпаки.-
Дівчата перекинулися поглядами їм стало цікаво, що це за сюрприз, який придумав НамДжун.
Яна:А, що він придумав?!
Мері:Так, що це за сюрприз?!
Хосок:А це вже секрет ви про нього дізнаєтеся потім.
Віка:Тобто потім?
Божена:Взагалі то, ми також повинні бути в курсі діла, тому викладуйте все, як має бути!
Юля:Так, ми повинні знати, що це буде!
Яна:Треба бути готовими до всього.
В цей момент хлопці перекинулися поглядами. Вони знали, що їм цього розповідати не можна, але мати зламані кінцівки теж не хотіли, тому довелося розповісти.
Техьон:Ну, сюрприз полягає в тому, що...
Pov. НамДжун.
Вийшовши на вулицю я одразу ж побачи Андріану, яка стояла коло дерева і саме біля того, де я, тоді запитав її:-"Андріано, що ти до мене відчуваєш?".
(Я:Чорт, як незручно вийшло! Як згадаю то аж стидно чомусь стає! Блін, веду себе, як мала дитина!)-в думці.
Голос:Ну і чого стоїмо?-пролунав голос у мене за спиною, я обернувся назад-це був Джин.
Я:А, це ти Джин.
Джин:Ну, а хто ще?
Я:..
Джин:І чому ти не підійдеш до неї? Я ж знаю, що ти хочеш поговорити з нею і все це у решті решт закінчити.
Я:Я боюся...
Джин:Боїшся? Кого? Її?
Я:Ні, себе...я боюся знову щось не те їй ляпнути і зробити усе ще гірше...
Джин:Повір, ніж зараз гірше вже не буде!
Я:Думаєш?
Джин:Впевнений! Тому іди до Андріани поки ще не пізно і поясни їй усе.
Я:Ти правий це тупо тут стояти склавши руки і нічого не робити.
Джин:Ну, нарешті твоя думалка почала думати! А тепер швидкіш погнав до неї, бо зараз тобі допоможе з цим мій копняк тобі під задницю!
Я:Дякую, обійдуся без нього!
Я з усієї сили погнав у напрямку до дерева біля ,якого стояла Андріана. Вже опинившись поближче я зменшив швидкісь і почав повільно йти і тут вона вийшла з-заду дерева і глянула на мене. Наші погляди вспіймали одне одного.
Я:Ну, привіт...
Андріана:Привіт...
Pov. Кінець.
Усі(дівчата):Ну, ніфіга ж собі!
Яна:І це придумав НамДжун?
Техьон:Так.
Віка:Як ви взагалі змогли це зробити?
Техьон:Мовчки.
Божена:Ну і у вас терпіння багато, я б вже на це плюнула.
Юля:Давай п'ять.
Мері:Я вже хочу побачити реакцію Андріани коли вона це побачить!
Яна:Плюсую!
Юнгі:Так, я звісно все розумію, але вже п'ятнадцяті пішли, а після них ми, може, ми трішки зрухаємо цих голубків і покличемо їх сюди?!
Джин:Не переживайте через пару хвилин вони обидвоє припливуть сюди.-сказав Джин вливаючись в розмову.
Чонгук:Ем, обидвоє?
Джин:Так.
В усіх були здивовані вирази оличчя, але й водночас щасливі, тому що скоро пара, яка не розмовляла один з одним цілих два тижні нарешті зможуть усе між собою влагодити.
Pov. НамДжун і я.
Ми обоє не могли підібрати слів і навіть не знали з чого можна почати розмову.
НамДжун:Як у тебе справи?..
(НамДжун:Не міг нічого кращого спитати?! Ідіот!)-в думці.
Я:Та нормально, а у тебе, як?
НамДжун:У мене також...-тоді знову мовчання.
Розом:Слухай я хотів(ла)...
Ти перший(ша)...
Ні, ти...
НамДжун:Гараз, давай я...
Я:Угу...
НамДжун:Я...-було видно, що НамДжун зхвильований, його голос ледь помітно тремтів, але мені було дуже приємно, що врешті-решт за усі ці два тижні ми з ним заговорили.-Я... Хотів... Вибачитися перед тобою за той вчинок! Я тоді наговорив тобі оброзливого, мені справді шкода. Я просто розізлився не тільки через Хо, а ще й через те, що ти була з ним там... І я... Почав думати, що ти...
Я:Що я тобі зраджую?
НамДжун:Так... Я не думав, що тоді говорив... Я...
Я:Перестань, не потрібно так каятися, я токож винувата перед тобою... Тоді я образилася на тебе і бовкнула лишнього це тебе зачіпило... Мені також дуже шкода.
НамДжун:Ти тут невинна це усе через мене, якщо б я цього тобі не сказав нічого б не було!
Я:Ні, не правда! Це я не подумала і таке ляпнула, а ти всього лише хвилювався за мене, а я не правильно тебе зрозуміла. Пробач мені.
НамДжун:Ні, це ти мені пробач я не повинен був так вчинити.
Я:Я вже давним-довно тебе пробачила.
НамДжун:Справді?!
Я:Ну звісно, як я можу обіжатися на такого милого рукожопа, як ти?-у мене просто почали литися сльзи, я була настільки щаслива, що ми з НамДжуном врешті-решт помирилися. Після цього він підбіг і почав обнімати мене, а я його. Це був незабутній момент.
Так пройшло дві хвилини.
НамДжун:Ем, Андріано, нас там по моєму чекають, думаю нам вже потрібно йти.
Я:Йди в баню я тебе цілих два тижні не обнімала, а вони почекають!
НамДжун:А я,-він взяв мене за підборіддя і припідняв голову, тоді великим пальцем ніжно провів по моїх губах,-цілих два тижні не цілував тебе.
Легенький вітер погойдував листя дерев і тихенько щось шепотів НамДжун вже ледь-ледь торкався моїх губів і здавалося, що ніхто не здатний спортити цей момент.
Юля:Слухайте ви обивдоє вас там вже усі чекають!
Віка:ЮЛЯ ТВОЮ Ж МАТЬ!!!-шепотом, але чітко проговорила Віка.
Віка та Юля стояли не подалік від нас тому ми це чітко почули і по виразу обляччя НамДжуна було видно, що він був готовий убити Юлю.
Я:Моня фас.
Віка:Юля тікай!
НамДжун з усієї дурі помчався за Юлею, а я та Віка споглядали на це видовище і помалу вже направлялися до школи.

Новий розділ😊
Читайте наздоров'я📖