♡Якщо це сон, тоді я хочу спати вічно♡

♡11♡

Як тільки закінчилися усі уроки і клас став пустий я залишилася у класі і чекала вчителя, що б ми потренерувалися в промові. Я вирішила дістати її і почитати трішки, щоб хоча б бути в курсі діла.Пройшло пару хвилин і вчителя до сих пір не було, але раптом до мене почали дзвонити по мобільному.
Я:Не відомий номер...
Я:Алло?
Вчитель:Алло, Андріано, це я, Кім Сехок.
Я:Вчителю, це ви? А, де ви є? Я вас чекаю у класі.
Вчитель:Андріано, пробач, але сьогодні не вийде так, як у мене з'явилися невідкладні справи.Давай завтра ми з тобою потренеруємося, гаразд?
Я:Гаразд, тоді до побачення.
Вчитель:До побачення.
*Скинули трубку*
Я не довго чекаючи зібрала речі і пішла на другий поверх в зал, де зараз знаходилися усі інші.Мені ще досі незручно перед НамДжуном все згадую про його питання.Чому я йому не відповіла, я ж знаю відповідь, але чомусь вагаюся...Що не позволяє мені сказати йому правду про свої почуття до нього? Якби ж я знала...
Спускаючись на другий поверх мене почало переслідувати одне передчуття – мені здалося, що за мною хтось зараз шпигує ну, і звісно ж я пришвидшилась.Ледь не бігши я вже доходила до залу, але раптом мене хтось потягнув за руку і я опинилася у темній кімнаті. Було дуже темно і розгледіти щось було просто неможливо. Я почала лізти у сумку в пошуках свого телефона у якому був ліхтарик, але через пару хвилин я почула звук, наче хтось закрив двері, але всередині і раптом включили світло. Передімною стояв Лі Хо який просто дивився на мене і усміхався, а я тим часом була просто шокована.
Хо:Ну, привіт знову, Андріанко.
Я:Яке ти право маєш мене так називати?!-я до сказу не любила коли мене так хтось називав, але були вийнятки.Я дозволяла себе так називати лише НамДжуну та моїм рідним.
Хо:Ти диви, як заговорила, цікаво, як ти будеш говорити потім?-він підійшов до мене на крок вперед, а я на крок взад.-Послухай, Андріано, я всього лиш хочу з тобою поговорити.
Я:А я ні, я не хочу мати нічого спільного з вашою четвіркою і до того ж з тобою!
Хо:Та невже? Значить ти не хочеш, що б я тобі розказав те, що недавно почув від твого НамДжуна?-Хо дістав з кишені телефон.
Я:Що ти робиш?
Хо:Зараз сама усе дізнаєшся.
Pov.У залі.
Чонгук:І так почнемо!
Юля:З чого? Ми ще нічого не знайшли і не вивчили!
Чонгук:Ну от я і говорю, що починаємо.
Божена:Щось Андріана довго там з тою промовою возиться.
Яна:Ну вчитель міг затриматися.
Божена:Ну так, але ж не настільки?!
Юнгі:Не переживай, поки ми це все знайдемо і настраємо то вона до того часу вже буде.
Чімін:Яна, а можна питання?-Чімін в цей момент сидів у Яниному телефоні.- Для чого тобі 256 моїх фото і до того ж більша частина з них мій прес?!
Яна:Чімін поклади!!!
Чімін:Взагалі то так не чесно! В тебе є мої фото, а в мене немає! А ну давай позируй!
Яна:Ти ідіот?!
Мері:Солодка парочка).
Чонгук:Згіден, але знаєш, я також хочу повторити питання Чіміна.
Мері:Тобто? Ти, що в моєму телефоні лазив?!
Чонгук:Я не втримався.
Мері:Чонгук, блін!!!
Чонгук:Ну, що я хотів просто глянути на твої фото, а там пів галереї мною забита до того ж там крім мого пресу ще й інші непристойні фото є! Я ще дивуюся, як ти не дійшла до тих фото, де я в ванній!
Мері:Я ТЕБЕ ПРИБЮ ЯКЩО ТИ ЩЕ ХОЧ РАЗ ЗАЛІЗИШ В МІЙ ТЕЛЕФОН БЕЗ ДОЗВОЛУ!!!!-прокричала Мері напів червона.
Хосок:Віка...
Віка:..- вона просто сидить і дивиться прямо ігноруючи Хосока.
Хосок:Віка...
Віка:..
Хосок:Ну, Вікуся, пробач, я ж не спеціально.
Віка:..-Віка досі дивиться прямо, а для того, щоб Хосок відстав вона показала йому умовний жест, який вказував йому куди йти(я думаю ви зрозуміли, що це за жест😂)
Хосок:Ну, киця, я ж не хотів це вийшло випадково... Я ж не знав, що ти стоїш за дверима, тому і відкрив їх різко, але ж твій ніс цілий...
Віка:Ти мені не тільки ледь ніс не зламав, а щей калікою ледь не зробив, адже там з-заду ще лавка стояла, а якби я об неї влупилася! Добре, що Мері і Яна вчасно зловили!
Хосок:Ну Вікуся...
Віка:Я тобі зараз дам Вікуся! Ти в мене зараз сам із зламаним носом будеш ходити, а ну йди сюди ти шаверма з вухами зараз каструвати тебе будемо!!!
Хосок:Віка це лишнє, а подумай про Марічку вона ж похресників хоче!..
Віка:А це ще більша причина для тебе, щоб ти тікав!!!
Техьон:Хосок, тиримайся!
Юля:Віка, давай, я вірю в тебе!
Техьон:Що?
Юля:Що?
Техьон:Юля...
Юля:Що?
Техьон:Я сьогодні переночую на кухні...
Юля:Тобто?
Техьон:Тобто те, що ви з Вікою частково схожі, а я ще дітей хочу мати і батьком стати!
Юля:ІДІОТ БЛІН!!!
Чімін:Що ж, ну, якщо така тема пішла то...
Яна:Що, що ти там вякнув?
Чімін:Да так...нічого...кажу, молодець Віка...так тримати...
Яна:От і добре!
Чімін: Твою ж ледь життя не лишився.-в думці сказав він.
Чонгук:Мері, я стану коли небуть батьком правда?
Мері:Що це за питаннячка такі?!
Чонгук:Просто подумав, що ми б були хорошими батьками, ну ось уяви:Чон Марічка, Чон Чонгук і наш син Чон Джен-Хо.
Мері:Віка, дай мені ножниці, я зараз одного зайчика кастрирувати буду!
Чонгук:Твою ж! Хосок чекай мене!
Божена:На мою думку щось репетицією тут не пахне.
Юнгі:Погоджуюся.
НамДжун:Гаразд, ви тут пригляньте за ними, а я зараз буду.
Божена:Чекай НамДжун пообіцяй мені одну річ!
НамДжун:Яку?
Божена:Що в мене скоро будуть похресники!
НамДжун:..-Він стояв дуже здивований і Юнгі в тому числі.-Хах, ну нічого собі...
Божена:Обіцяєш?!
НамДжун:Тричі обіцяю!
Божена:Тричі? Що ж бажаю Андріані в майбутньому успіхів!-
НамДжун усміхнувся і вийшов з залу.
Pov. Кінець.
Хо дістав свій телефон і почав щось шукати, а потім дає його мені.
Хо:Ось включи і послухай, це говорить НамДжун.
Я включила аудіозапис і це справді був голос НамДжуна.Він говорив:
"Правду? Яку ще правду? Я не люблю, не любив і не буду її любити! Для мене вона всього лиш друг і не більше. У нас нічого не могло скластися ще з самого початку нашої зустрічі."
Хо стояв і дивився на мою реакцію йому подобалося те, як я розчаровуюся і зневірююся в НамДжунові, ну, він так думав.
Хо:Мені шкода, справді, я нічого не видумую і я це не підроблював НамДжун гов...-не встиг він договорити, як я його перебила.
Я:І ти хочеш, щоб в це повірила?-недовірливо я запитала у нього.Я дивилася на нього призирливим поглядом, мені було противним те, що він так вчинив.Я чесно кажучи поняття не маю звідки і, як він це дістав і записав, але мені начхати.
Хо:Що?..
Я:Ти хочеш, щоб я в це повірила?! Ти вважаєш мене наївною дурочкою, яка не розуміє всю суть ситуації?! Я люблю НамДжуна вірю і знаю його! Те, що зказала ця бляшанка для мене нічого не значить!!!
Хо:Ти дура чи прикидаєшся нею, ти тільки що почула все, що він говорив власними вухами, як ти можеш не вірити в це?!
Я:Ту усе просто, якщо ти любиш людину усім серцем то ніякі фальшиві аудіозаписи, фото і тому подібне не повинно помішати твому щастю! Ти повинен боротися за нього і вірити не іншим, а людині яку ти любиш і якій ти довіряєш! А я довіряю НамДжуну!!!
Тут щолчок в дверях і двері відчинилися...

Продовження слідує😉