♡7♡

291 25 6
                                    

23:10.
Я ще досі сиджу на лавочці.Кудись йти і шукати дорогу додому я не збиралася.Не хочу ще більше заблукати, і щоб мене не знайшли.
к холодно, а я щей без куртки!Може мені піти пройтися або хоча б спробувати знайти дорогу назад...Але питання звідки я вийшла?Тут ж декілька провулків які ведуть невідомо куди.
Стоп...там хтось йде...Це напевне НамДжун або хтось з дівчат...
А ні це якісь хлопці ще їх тут не хватало!) - в думках.
Я сиділа і просто спостерігала за тими незнайомцями.Їх було четверо.Так, як було темно розгледіти усіх було важко, але найбільше з них чотирьох виділявся один блондин, високий у червоній сорочці.
Пару хвилин вони оглядалися в мою сторону і почали йти у напрямку до мене.
НамДжун, дівчата, де ви?!Мені страшно!
-------------------------------------------------------------
НамДжун:Твою ж, і де вона може бути?!
Божена:Андрвано, де ж ти є?
Мері:Ходіть далі шукати!
Чонгук: Вже темно ви краще йдіть додому, до вас на зустріч вийде Джин і проведе вас додому.
Яна:Ні ми повинні її знайти!
Чімін:Цим займемося ми, а ви йдіть додому!
Яна:Ні я не піду!
Юля:Ніхто з нас не піде до дому поки не знайде Андріану!
Віка:Усе пішли шукати!
Вже всі хотіли відправитися на пошуки, як помітили, що немає НамДжуна.
Він чекати не збирався і одразу ж подався знову на пошуки. ------------------------------------------------------
Я сиджу і дивлюся на те, як вони потроху підходять до мене.Я вже хотіла встати і піти звідси в інакше місце, але не вийшло.
Поки я надумала піти хлопці були вже біля мене.
Хлопець 1(це був той блондин):Привіт, а що тут робить така красива дівчинка до того ж ще й одна?-допитливо спитав хлопець сідаючи коло мене на лавку і закидуючи свою руку мені на плече.
Хлопець 2:Скажи, а як тебе звати?-сказав другий підсідаючи до мене.
Я:А вам, яка різниця?!-огризнулася я і забрала руку першого хлопця з свого плеча.
Хлопець 3:Ну нам просто цікаво.-заявив третій стоявший за моєю спиною.
Я:Ідіть туди куди йшли!-твердо заявила я.
Хлопець 4:Ну ми йшли до тебе.-промовив четвертий хлопець, який стояв також позаду мене.
Я:Послухайте приємно було з вами поговорити, але мені вже час йти.-сказала я і вже хотіла встати з лавки, але мене різко потягнули назад.
Хлопець 1:Тихо ми тебе не з'їмо.-спокійно, але водночас суворо промовив один з хлопців.-Слухай, а давай ми скажемо тобі свої імене, а ти скажеш своє?
В цей момент цей блондин підсунувся до мене ближче і вже не за плече обійняв, а за талію.Я цього терпіти не стала і різко забрала від себе його руку.
Я:Руки при собі попрошу тримати!А своє ім'я я вам в любому випадку не скажу!-погрозила я.
Хлопець 3:Ти диви, а дівка то з характером.
Хлопець 2:Та не хвилюйся через пару хвилин вже не буде такою.-сказав той і легко усміхнувся.
Я:Що..?
Хлопець 1:А ну ходи з нами трішки прогуляєшся.-вставши з лавки він узяв мене за руку і потягнув мене за собою.
Я:Я нікуди з вами не піду!
Хлопець 4:А тебе ніхто й не питає!
Хлопець 1:Заміть у тебе є тільки два варіанти: ти лишаєшся тут одна на цілу ніч голодна й хололна або просто пройдешся з нами.-сказав він водночас погрозливим і веселим тоном наче знав, що виберу той варіант, який піде їм на користь.
Я:Перша пропозиція мені більше до вподоби!
Хлопці замовкли.Це мовчання мене в цей момент дуже налякало.Мені було дуже страшно.
Хлопець 1:Так ось, яка твоя відповідь, ми до тебе з усією душею, а ти ось так нам віддячуєш?!
Я:Та я б краще тут у холоді сама просиділа ніж із вами кудись пішла!-прокричала я.
Хлопець 1:..ну що ж...тоді у мене не залишається вибору, як просто тут побавитися з тобою!Хлопці беріть її!
Я:Ні!Не підходьте до мене!-трійця почали мене кудись тащити і звісно ж прикрили мені рота, щоб я не закричала.Я з усієї сили укусила одного з хлопців за руку.-ДОПОМОЖІТЬ!!!
Хлопець 2:Ах тиж..!-і він вдарив мене по обличчі.
Хлопець 1:Неслухняна дівчинка, погано тебе батьки виховували...зараз ми тебе будемо перевиховувати.-він нахилився до мене і почав доторкатися до моїх ніг і повільно піднімати руку у гору, а інші тримали мене за руки або прикривали рота.В цей момент я пожаліла, що не вдягнула джинси або інші штани.
Я почала плакити, по моїх очах почали текти сльози але раптом...
------------------------------------------------------
НамДжун біг з усієї сили на те місце, де я і він загубили один одного.Через пару хвилин підбігли й інші.
Юнгі:І ти думаєш, що вона десь тут?
НамДжун:Ні я просто хочу подумати і пройти весь шлях заново, щоб здогадатися куди ж вона змогла піти.
Хосок:Розумно.
Юля:Слухайте, а там якийсь провулок бачите?Може...
Яна:Точно, Юля ти права!
Мері:Значить, вона може бути там?
НамДжун:Є тільки один спосіб це перевірити.Ходімо.
"ДОПОМОЖІТЬ!"
Божена:Ви це чули?Це здається Андріана.
Техьон:Тоді ходімо...А, де вже НамДжун дівся?!
Вийшовши з повулку НамДжун побачив перед собою картину(ви вже зрозуміли яку).
Підбігши до одного з них, а точніше до того блондина він з усієї сили вдарив кулаком по його фізіономії, а слідом за ним пішли й інші.
Я:Нам...Джун...-проговорила я уся в сльозах.
Нам Джун:Ці придурки тобі нічого не зробили...чекай, що це у тебе на обличчі?Вони тебе били?!
Я:Я-я...-я була настільки налякана, що нічого не могла сказати.
Почалася бійка.Через пару хвилин підійшли інші.Хлопці побігли допомагати НамДжуну, а дівчата побігли до мене.Побачивши, що я уся в сльозах вони почали мене заспокоювати.
Через 10 хвилин все закінчилося але інші четверо хлопців дуже сильно постраждали.Потім я розказала їм усю історію, яка трапилася за увесь цей час.
Божена:Ти ідіотка!
Я:Я знаю...
Віка: Я просто в шоці з тебе!
Яна:Ми усі за тебе так переживали!
Юля:До речі чому ти трубки не брала?!
Я:Телефон...розрядився...
Мері:Ой Андріано...Як ти усіх нас налякала!
Я:Пробачте...
НамДжун:Вибачатися будеш в дома.
Хосок:Так, вже час додому.
Техьон:Ну то ходіть чого встали і стоїте?!
Це був той самий момент коли усі пішли уперед і в цей ж момент НамДжун взяв мене міцно за руку.
НамДжун:От тепер я тебе нізащо не відпущу!
------------------------------------------------------
Усі йшли і про щось розмовляли.Повернувшись додому кожен побажав один одному сололких снів і усі розійшлися по своїх кімнатах.
------------------------------------------------------
Зайшовши у кімнату я одразу ж сіла на ліжко ну, а за мною НамДжун.
НамДжун:Дура!Якщо б ти тоді не втекла б від мене цього б не сталося!Ти в незнайомому місті, а якщо б ми не були близько і ми б не почули тебе!!!Ти уявляєш, що ці придурки це ще навіть мало сказано могли з тобою зробити?!-розлючено кричав на мене він і я чудово розуміла за що.
Я:Пробач...я і справді не знаю, що на мене найшло...я...просто...-і в мене знову почали текти сльози.
НамДжун:Дурочка...От тепер іди і гуляй з тобою після такого...Ти хоча б не сильно постраждала?-він підставив руку до мого лиця.
Я:Мені було більше страшно ніж боляче...
НамДжун:До речі чому ти втекла від мене?
Я:Ну...
------------------------------------------------------
Коли Мері з Чонгуком зайшли у кімнату вони трішки обговорили сьогоднішню історію і тут раптом...
Чонгук:Мері, а ти нічого не забула?
Мері:Тобто?
Чонгук:Наш сьогоднішній спор.
Мері:А-а-а, так ти про це?
Чонгук:Я чекаю.-хлопець лягнув на ліжко в очікувані ніжного поцілунку, який подарує йому дівчина, яку він любить.-Ти ще довго?
Мері:Ну...я...ем...а може не треба..?
Чонгук:Ех, ну от, як завжди усе потрібно робити самому!
Мері:Що ти...
Не встигла вона договорити, як Чонгук потягнув її за руку і кинув на ліжко.А тоді почав повільно нахилятися до дівчини і цей момент настав.Мері і Чонгук-поцілунок.
------------------------------------------------------
Яна і Чімін.Спочатку вони просто не знали чим зайнятися але згодом...
Чімін:Яно у мене є ідея.
Яна:Яка?
Чімін:Сиди тут я зараз прийду.
Через пару хвилин Чімін повернувся з бутилкою Спрайту(це нереклама😂) ,чіпсами і цукерками.
Чімін:Давай щось подивимося!
Яна:Непогана ідея я не проти.
Фільм і цукерки - це просто чудове закінчення дня, але не все так просто закінчується.
Яна:Чімін відкрий будь ласка воду.
Чімін:Гаразд.-і як тільки Чімін відкрив спрайт він почав виливатися прямо на Яну.Схоже його дуже зацікавив фільм-...упс...
Яна:Ем...знаєш краще б я сама відкрила.Йду переодінуся.
Чімін:Почекай я...-у той момент коли Яна встала за нею встав і Чімін і той нечайно перечірився об свій тапочок ну і звісно ж полетів прямо на Яну.
Яна:Чімін ти нормально себе почуваєш?-сміючись запитала вона.
Чімін:Пробач просто сьогодні я сам не свій...-у нього появився легкий рум'янець.
Яна:Ціваво, і через що?
Чімін помітно почервонів ще сильніше.
Чімін:Ну...я...хотів тобі...тебе запитати...
Яна:Що саме?
Чімін:Ну...ти...ти...ТИ НЕ ПРОТИ БУТИ МОЄЮ ДІВЧИНОЮ?!
Яна лежить шокована, Чімі ледве дихає(Біднятко весь день мучився над тим, як запропонувати Яні зустрічатися😂).
Яна:Я...я...Я НЕ ПРОТИ!-весело відпрвіла вона.
Чімін:Справді?
Яна:Звісно!Але ти б не міг злізти з мене, а то я вже вся липка від цього спрайту.
Чімін:А може тобі допомогти?
Яна:Здурів?Ні дякую обійдуся!
Чімін:Зла ти...
Яна:Йди в баню!
------------------------------------------------------
А от Юля і Техьон взагалі не сумували, ну Техьон так це точно проводив весело час.
Юля:Техьон ну віддай телефон!
Техьон:Ні!
Юля:Ну будь ласка!
Техьон:Ні!
Юля:Ну Техьон...
Техьон:Гараз я віддам, але за однієї умови.
Юля:Якої?
Техьон:Ти підеш зі мною завтра на побачення!
Юля:..-Юля стоїть шокована ні жива, ні мертва
Техьон:Юля?
Юля:Я згідна!
Техьон:Справді? А я думав це буде важкіше.
Юля:Я б і заміж за тебе вийшла але дай для початку телефон!
Техьон:Що..?Юля не перегинай палку ти ще не доросла.
------------------------------------------------------
А Віка і Хосок, як тільки зайшли у кімнату то почався бій бодушками.Це саме той момент, коли Віка бігає по кімнаті з подушкою за Хосоком, щоб той віддав її носок.І тут рамтом епічне падіння Вікторії у низ але...
Хосок:Жива?-запитав той тримаючи дівчину на руках.
Віка:Здається так, але стоп, слухай, ти котяра може вже віддасиш мій носочок!!!Мені в ножку холодно!!!
Хосок:А чого це зразу котяра надавно котиком був!
Віка:Котику ти мій, якщо ти зараз же не віддасиш мій носочок я тобі не тільки твого хвостика відріжу!-погрозила йому Віка.
Хосок опустив Віку, віддав їй носок і взяв хрестик.
Хосок:Ти лягай лягай спати, а я постою і подивлюся може нечисть вижену!
Віка:Все ясно.
Хосок:Не лякай мене так більше!!!Ти хоча б про дітей подумала!
Віка:Яких дітей?-здивовано запитала вона.
Хосок:Наший майбутніх дітей!
Віка просто стояла і дивилася на нього, як на ідіота.
------------------------------------------------------
А от Юнгі і Божена не задумуючись одразу  включили фільм жахів і почали його дивитися.За цей час Юнгі встиг влюбитися в Божену цілиз 350 разів, але ще не наважився запропонувати їй зустрічатися, проте, у них все ще попереду.
------------------------------------------------------
НамДжун:До речі чому ти втекла від мене?
Я:Ну розумієш я...
НамДжун:Ні не розумію, тому я і прошу пояснення.
Я:Ну...я тоді...випадково назвала тебе...
НамДжун:І тільки через це?
Я:Ну я подумала, що це некультурно з мого боку, що називати тебе так має право тільки три людини.
НамДжун:І які це?
Я:Твоя мама, сестра і твоя дівчина.
НамДжун:Так у чім справа?
Я:Але ж я не твоя дівчина і не твоя мама чи сестра!
НамДжун:Все правильно, ти не моя дівчина, ти - моя дружина.
Я:Але хіба ти зі мною заручений не проти своєї волі?
НамДжун:Ні.
НамДжун встав з ліжка і почав дивитися у вікно.
НамДжун:Я давно вже люблю тебе ,тому для мене це досить хороша можливість бути поряд з тобою і дізнатия про тебе більше.
Я:Чекай так ти мене любиш?
НамДжун обернувся до мене, підійшов поближче і нахилився.
НамДжун:А ти думала я просто так читаю твої переписки в телефоні?
Я:Ти що...
Не встигла я договорити, як він поцілував мене.

Нова глава, читайте😇
А я пішла відпочивати😴

♡Якщо це сон, тоді я хочу спати вічно♡Where stories live. Discover now