♡Якщо це сон, тоді я хочу спати вічно♡

♡12♡

І раптом щолчок і двері відчинилися...
За ними стояв НамДжун.
Я:НамДжун...
НамДжун:Хо, до тебе, як я бачу з першого разу не дійшло.-досить спокійно говорив НамДжун і мене цей спокій у його голосі лякав.
Хо:Я просто хотів просвітити її правдою, адже не хочу щоб вона була з тим хто їй бреше.-твердо мовив Хо і підступив до мене ближче.
Я:Хо, перестань!-прокричала я.
Хо:Ні, не перестану, я хочу, щоб ти дізналася усе про цього брехуна, який і вміє тільки говорити у тебе за спиною принизливі речі! Андріано, якщо ти мені не віриш тоді запитай його сама! Запитай його чи те, що я давав тобі послухати правда!
НамДжун:Хо, перестань корчити з себе дурня! Це вже давно в минулому і ти чудово знаєш не я в цьому винен!
Хо:Ти не винен?! Ти не винен?! Ну так ти правий наш дорогий НамДжун ЗАВЖДИ НЕ ВИНЕН!!!
Я:Хо...
НамДжун в цей момент стояв, як вкопаний мовчав і просто слухав Хо.
Хо:Ти тільки і вмієш, що брехати, ти навіть Андріані брехав!!!
Я:Хо!..
Хо:Признайся їй!!! Розкажи їй усю правду!!!
Я:Хо, перестань!!!
Хо:Що? Перестати? Ні, дорогенька, я не перестану, він повинен відповісти за свої помилки!-тоді Хо обернувся до НамДжуна підійшов і з усієї сили влупив кулакомпо обличчі. НамДжун повалився на підлогу, а тоді Хо взявши його за комір різко підняв і додав:-Я заставлю тебе пережити усе те, що пережив я!
Після цих слів Хо вийшов з кімнати і голосно хлопнув дверима.Я не знала, що й думати, стояла в ступорі і дивилася на НамДжуна, який просто стояв.Я поняття немаю, що між ними двома трапилося, але по словам Хо, НамДжун, зробив те, що дуже образило його.
НамДжун:Андріано, ходи нас інші чекають...
Я:НамДжун, ти, як впрорядку?
НамДжун: Я в нормі...ходи...
Я:А...
НамДжун:Що тобі не зрозуміло?! Говорю ходи значить ходи чи тобі потрібно закликати Хо, шоб ви разом з ним за ручку пішли?! Просив ж тебе не зв'язуватися з ним так важко було послухати!?-крикнув він на мене.Я була здивована і водночас налякана, бо я зловила вперше на собі його холодний погляд у мене в цей момент пробігся мороз по шкірі,  у мене почали текти сльози.НамДжун глянув на мене винувато і здивовано, зрозумівши, що сказав підійшов і хотів мене взяти за руку, але я відійшла від нього.
НамДжун:Андріано я...
Я:Як ти взагалі міг так про мене подумати?! Я люблю тебе, я б не вчинила так з тобою!!!-сльози текли по моїх щоках, мені було не приємно і образливо, що НамДжун міг так про мене подумати, що я з Хо...Я відштовхнула його подалі від себе і пішла до дверей і зупинившись біля них я додала:-Коли ти запитав мене там біля дерева...які в мене почуття до тебе, ну, так ось...Тепер ніяких!-
Уся в сльозах я побігла на вулицю і якраз у це й ж момент із залу виходить Яна і Мері. Побачивши мене вони почали кликати, але я не звернула уваги. Підійшовши до відкритих дверей вони побачили НамДжуна, який стояв, як сам не свій. Його пустий погляд дівчата помітили і не могли не запитати про ситуацію, але він проігнорувавши пішов у зал.
Яна:Що це з ним?
Мері:Поняття немаю.
Яна:І Андріана кудись побігла.
Мері:Може підемо за нею?
Яна:Ходи.
Pov. Я.
Я просто бігла в перед і нічого не бачила перед собою, сльози лилися, як з відра, я ніяк не могла це зупинити, мені було настільки образливо через НамДжуна, що він такої про мене думки.
Я:Придурок! Ідіот! Дурак! Як йому таке могло в голову прийти?!-і тут я врізаюся у когось і падаю на землю. Було трішки боляче падати на п'яту точку, але терпимо.
Хо:Андріано?
Я:Хо?..
Хо:Пробач, ти, як ціла?
Я:Так усе нормально...
Хо:Ти заплакана, це все через мене, так? Ну, звісно якщо б я це все не почав нічого не було б...
Я:Ні, усе нормально, ти не винуватий...
Хо:Ні, саме через мене це все сталося, я хотів помститися НамДжуну і через це я...Мені дуже не зручно перед тобою, але не перед НамДжуном...
Я:Ти якось змінився, адже коли я загубилася ти зовсім по іншому до мене відносився.
Хо:Я знаю, але це просто ми з пацанами поспорили, але ми справді нічого такого на думці не мали, чесно!
Я:Та невже?
Хо:Клянуся це був всього лиш невдалий спор.
Я:Гараз, я вже певне піду, а то не хочу тебе затримувати ти ж кудись йшов?
Хо:Ні, я просто гуляв на території школи просто тут дуже красиво.
Я:Не спорю.-я просто усміхнулася йому і чесно кажучи мені стало легше, сльози вже не текли, але це відчуття не покидало мене.
Хо:Ти додому?
Я:Так, а що?
Хо:Давай я тебе проведу!
Я:Ну, я і сама можу дійти додому...
Хо:І щоб ти знову по дорозі почала плакати?! Ну, ні, я цього не позволю! Ходімо.-він кивнув мені головою у напрямку до виходу школи і все таки я погодилася із ним піти.
Ідучи по дорозі додому Хо розказав мені усе про себе і звісно історію про те, чому він так відноситься до НамДжуна. Діло у тому, що колись у Хо була дівчина. Красива та розумна. Її звали Джису і в один прекрасний день вона розійшлася з Хо зі словами:"Хо, пробач, але я полюбила іншого- це НамДжун. Я вже не відчуваю до тебе того, що раніше, тому так буде краще, я впевнена, що ти знайдеш кращу за мене дівчину, але ми можемо залишитися хорошими друзями.".
Хо:Тоді, я просто був у відчаї і не знав, що робити... У мене навіть були думки про самогубство, але мене відговорив Пакпао, за що я йому дуже вдячний і до сьогодні. І до речі те, що я давав тобі послухати це те, що говорив НамДжун до мене коли я прийшов вияснити, що між ними відбувається.
Я:Я навіть і не знала цього, але до чого тут була я?
Хо:Не буду брехати. Я думав, що якщо посварю тебе з НамДжуном і переведу на свою сторону тим самим розіб'ю йому серце то, тоді я насолоджуся цим вдосталь і помщуся йому по повній!
Я:Що ж першу частину ти вважай виконав...
Хо:Так ось чому ти плакала, але я вибачатися не буду!
Я:Та я і не прошу для мене це зараз лишнє, тут ти в цілому не винуватий це... Просто він... Ай, проїхали...
Хо:Він сказав тобі щось образливе, так?
Я: Він сказав, що я йому зрадила з тобою і просто накричав на мене!
Хо:Ревнує – це досить привична поведінка хлопця який любить дівчину, я знаю, бо такий самий колись був...
Я:Ревнує? Якось дивно він ревнує сказавши, що типу я йому зраджую.
Хо:І переживає, він просто хвилюється за тебе, тому так і накричав на тебе, інколи важко зрозуміти людину, яка закохана. Стоп! Якого я тобі помагаю?!
Я:Поняття немаю, але я тобі вдячна.
Хо:За що? Я ж просто пояснив тобі те  що тебе так скажем цікавило.
Я:Ось за це і дякую, але я і уявлення не маю, що робити мені далі...
(Хо:А-а-а, поняття немаю чого я це роблю, чому я їй допомагаю? Я ж хотів зробити все по іншому! Мій план провалився! Але мені всеодно легше не стало від того, що я вчинив, а навіть навпаки, але чому? Може через те, що вона мені так нагадує Джису? Я доречі її вже давно не бачив треба хоч привіт сказати...)-в думках.
Хо:Тут я лише можу дати дві поради:
1.Кинь НамДжуна і заживи нормальним життям;
2.Найди собі НОРМАЛЬНОГО хлопця;
Я:Дякую, але обійдуся, я не буду слідувати твоїм порадам я ще люблю НамДжуна...
Хо:Любиш? А ти впевнена, що ти його любиш?
Я:Так, так, так! Я впевнена, що я його люблю і я не збираюся кидати НамДжуна!
Хо:Ну, як знаєш, моє діло запропонувати.
Я:Хо, а щоб ти робив би на моєму місці?
Хо:Я? Я б любив...-він обернувся і пішов своєю дорогою.
Pov. У інших.
Яна:І, де вона ділася?
Мері:Може вже побігла додому?
Яна:І нас не почекала!? От зараза!
Мері:У тебе є телефон, щоб подзвонити до неї, бо я свій в залі залишила?
Яна:Є, зараз подзвоню.-вона почала набирати номер.-Поза зоною! Блін, Андріана, чому ти телефон не заряджаєш?
Мері:Гараз, давай підемо до інших, до НамДжуна і спитаємо, що трапилося між ними двома.-
Піднявшись на другий поверх Мері і Яна попрямували в зал, де зараз і велися так скажем розборки.
Техьон:НамДжун, я офігіваю з тебе!
Чонгук і Юнгі:Ти ідіот...
Чімін:Ти перед тим, як таке говорити подумав би!
НамДжун:Я був в поривах злості і я не контролював себе! Знаю, що винуватий!
Божена:Ти це не нам говори, а дитині, яка фіг його знає, де зараз є!
Яна:Ем, може, нам хтось пояснить усю суть ситуації?
Мері:Погоджуюся!
Коли їм усе розповіли вони були у великому шоці.
Яна:Ну, в мене просто слів бракує...
Мері:НамДжун, я тебе вітаю, ти образив Андіану і до того ж досить жостко!
Віка:Так, дайте вже завтра почнемо повноцінне тренування, бо так у нас діла не буде!
Юля:Це точно і до того ж комусь доведеться вибачатся перед кимось!
Хосок:Так, дєвки тихіше, у кожного є помилки і НамДжун не вийняток!
Джин:Згіден!-тут у зал раптово зайшов Джин і звісно ж ніхто цього не очікував.-Я б тобі радив швидше рухати булками, бо Хо скоро посяде твоє місце біля Андріани.
Усі:Що?!
Джин:Я бачи, як Хо проводив Андріану додому і вони про щось розмовляли.
НамДжун:..-промовчавши пару хвилин НамДжун різко встав і попрямував до виходу. Не знаю, як описати його поведінку він був і зли,  і схвильований, і...і в надії, що все ще можна повернути назад.
Віка:Чого стоїмо, ходіть!
Юля:Так, бо без нас він там і слова не скаже!
Божена:Юля, я не можу з тобою не погодитися!
Яна і Мері:Якісь сімейні мелодрами!
Чімін:В точку попали!
Чонгук:Ага, реально чітко сказано!
Pov. Кінець.
НамДжун біг з усієї сили, щоб наздогнати тих двох, але застав тільки одного Хо.
Хо:Обана, ти диви кого я бачу, це ж НамДжун.
НамДжун:Де Андріана?
Хо:Ти можеш не переживати, я провів її додому.
НамДжун:Ти...
Хо:Ти повинен мені подякувати!
НамДжун:За що? За те, що ти це все почав і через тебе я посварився з Андріаною!
Хо:О, ні, ні, ні, ні, ні я тут ні до чого, якщо ти пам'ятаєш, я пішов ще до того, як ви посварилися, а точніше, як ти накричав на неї.
НамДжун:Звідки ти знаєш?
Хо:Здогадайся!
НамДжун:Ясно...
Хо:Дурак ти НамДжун! Знаєш, я зараз врізав би тобі ще один раз, але сумніваюся, що до тебе дійде, тому скажу прямо:-Поки маєш шанс, йди вибачся перед нею! Тому що, якщо ти зараз цього не зробиш то іншого шансу у тебе може й не бути, а точніше Андріана його просто тобі не дасть.
НамДжун:Я і без твоїх підказок міг би це зробити...
Хо:Тоді чому ти ще тут стоїш? Ти вже мав бути в дома!-Хо пройшов декілька кроків вперед і вже за спиною НамДжуна продовжив:-Знаєш...Ти бережи її краще, а то шкода буде втратити таку, як вона...Вона тебе любить навіть не дивлячись на те, що ти її сильно образив! Я б вже за такі слова б з тобою вже не розмовляв і знати б тебе не хотів!
НамДжун:Любить?..
Хо:Любить... Ісильно, я б хотів забрати її у тебе, але вона зараза мені не підасться, я це помітив з самого початку нашого знайомства, а от тобі... Тобі повезло...
НамДжун:Знаю...І, тому я і не хочу її втрачати!
Хо:От і молодець.
НамДжун:Скажи, чому ти так різко змінився?
Хо:Тому що Джису б не хотіла, щоб я так вчинив.
НамДжун:Це ж через неї ти почав мене проклинати, так?
Хо:..
НамДжун:Знай, я тут невинен, вона сама до мене пішла, хоч я її і не кликав, я знав, що вона тобі дорога, тому одразу дав їй зрозуміти, що вона обрала не того.
Хо:Брешиш...
НамДжун:Я ніколи не брехав, не брешу і не буду брехати тобі і ти це чудово знаєш.
Хо:Хах, ну, так... Ти правий...
НамДжун:І до слова, я недавно зустрів Джису, вона за тебе питалася, хотіла поговорити з тобою.
Хо:Що?! Джису?! Вона в Кореї?! Вже прилетіла з Америки?
НамДжун:Вона казала, що не надовго, на два тижні, адже на концерт хотіла глянути, а тоді знову ж назад до Америки вчитися.
Хо:Дякую...
НамДжун:Нема за що!- сміючись побіг у перед.
(Хо:Хах, а НамДжун не міняється...Джису... Чекай мене... Ми скоро зустрінемося, я тобі обіцяю!)-в думці.

Ось така глава, надіюся вам сподобається😊
Тут просто ціла санта-барбара😵