Загублені

5

Посидівши з Джесс у Старбаксі,я попрямувала додому.В голові крутився вихір думок, і я все думала про того прекрасного незнайомця...
Я жила на окраїні Портленду,в маленькому будиночку біля озера.Місце було дійсно прекрасним.Правда до школи я мусила їхати десь з пів години, але це було того варте.Живемо ми так далеко через роботу мого тата,який має успішний автомеханічний сервіс поблизу нашого будинку.На роботу тато витрачає дуже багато грошей сил і енергії,тому додому він повертаєтся швидше овочем, а ніж дієздатним батьком.
Ще одним фактором нашого переїзду, в таку глуш, була і мамина робота.Вона працювала флористом,і їй треба було місце для втілення своїх ідей в реальність.Переїхали ми 5 років тому,і з цим будиночком були звязані найкращі роки в моєму житті.
Зайшовши до хати, я знову почула розмову на підвищених тонах:
-Ти нікчемний батько,Деніс,згідся з тим.Без Глорії ти нездатний ні на що!- сказала бабуся-Я намагалась тобі допомагати,але якщо ти будеш дальше пити...-увійшовши на кухню я ледь не втратила дар мови.Тато сидів на землі весь розхристаний,і від нього добряче несло пергаром.Його посивіла голова лажала на підпертих колінах,а в руці він тримав недопиту шклянку віскі.
-Барбара,ви праві, я нікчемний батько,але ж не зможу я відправити їх в притулок!-з досадаю викрикнув він.Я голосно вздихнула від жаху.
Тут всі звернули увагу на мене.
-Боже,Вкторія,на що ти подібна!-не встигла я отямитись,як бабуся накинулась на мене зі своїми обіймами.-Зовсім,схудла,лиця на тобі немає!-її густо намальовані губи почали виціловувати мій лоб у пошуках температури.-Добре хоч не хвора,а то погода мерзенна!-ледве вибравшись з її обіймів, я пішла заварювати чай
-І тобі привіт бабусю,красива зачіска,-
Взагалі моя бабуся виглядала досить екстравагантно як для свого віку:руде волосся, укладене в зачіску "Аля Мерлін Монро",крикливий макіяж,фігура далеко не "пенсійна": тонка талія,стрункі ноги...І характер як у 20 літнього дівчиська.
-Дякую Віккс, ти замітила- кокетливо пригладжуючи своє волосся сказала бабуся.-Дай свому батькові шипучку від алкоголю і відправ в гарячий душ,а то зовсім розклеївся...-бабуся демонстративно вздихнула,і покинула кухню.
-Ненавиджу цю жінку- сказав тато, і ледве піднявшись попрямував у свою кімнату.
Якби ви знали як ненавиджу вас я!
Я попрямувала на гору щоб провідати сестру.Вона тихесенько спала на моєму ліжку,і на її лиці не було й тіні смутку.Я тихенько закрила двері своєї кімнати,і молилась,щоб сестра завжди залишалась такою,якою я її тільки що побачила.