9

878 54 0
                                    

Ми прибули до аеропорта Річмонда.Решту дороги після інциденту з чаєм я проспала.Свідченням цього стала важкість в голові.
Покинувши аеропорт,я почала очима шукати Марго.Вона стояла поряд автобусом з значком Вірджинволсу і перемовлялась з хлопчиком який сидів з нею у літаку.Я підійшла до них.
-Джеймс,познайомся,це моя сестра Віккі- сказала Марго,вказавши на мене.
-Дуже приємно.Ти знаєш,-звернувся він до сестри-я також приїхав з братом,Томасом.
І тут брат Джеймса підійшов до нас.Він виявився тим хлопце що сидів коло мене...
Мені було стидно за свою поведінку,тому я підійшла до нього і тихесенько сказала:
-Ти вибач.Я себе вела як закінчена істеричка.Я Віккі
-Привіт,істеричка Віккі,пробачення треба заслужити-єхидно сказав він,та оцінюючи мене своїм поглядом непристойно довго затримав погляд на декольте.-Я Томас.Будем знайомі.

ЗагубленіWhere stories live. Discover now