Загублені

18

І ось ми у поході.Я йду поряд з Томасом,який ще трохи на мене дувся.Він йшов ззаду мене і ніс мій портфель.
Взагалі я думала що в поході буде нудніше.Але навдивовижу всі йшли,сміялись,говорили і співали.Погода була розкішна.
-Ти цегли туди напакувала?Цей портфель важить кілограм з 10!-буркотів Томас-Віккс,просто признайся,в ньому Марго?-не заспокоювався він.
-Там необхідні для мене речі.Якщо тобі важко,віддай його мені.-промовила я.
-Томасе,якщо тобі дійсно важко,давай я понесу сумку Віккс.Мені й не такі сумки під силу -раптом сказав Майк,який незрозуміло звідки взявся.
Томас змінився в лиці.В один момент він різко став лютим.Він реагував на Майка як бик на червону тканину.
-Мені не тяжко,Майк.Йди,тебе вже там Елінор зачекалась.-І справді.Елінор стояла в метрах 3 від нас.Вона демонстративно зігнулась в три погибелі під портфелем,щоб показати Майку на скільки він важкий, і на скільки вона потребує його допомоги.На додачу вона щей театрально схлипувала і позирала в сторону вожатого.Актриса з неї була мягко сказати,нікудишня.
Майк з огидою подивився в сторону Елінор, але всетаки пішов їй допомагати.
******
Ми йшли цілий день.З пояснень Елізабет ніхто так і не пояснив куди ми прямуємо.Тільки після того як Майк повторно розповів план наших днів, я зітхнула з полегшенням.
Виявляєтся,ми направляємся до Лисої поляни,яка знаходится в центрі лісу.Вона повністю задовільняла вимоги подорожуючих: наявність водоймища,велика кількість кабанів,куріпок й білок,деякі плодові дерева.Звучало не так погано.Саме там ми проведем решту місяця у спробі навчитися виживанню.Від цієї думки мене пробрало відчуття суму...
До Лисої поляни залишалось йти 3 кілометри.Діти були вимучені, але дорослі погоджувались тільки на декілька хвилинні перериви.
Елінор вилізла Майку на плечі,виправдовуючись тим,що страшенно боїтся змій.Бідний мусив нести 3 портфеля, і 50 кілограмову істертчку,яка ні на хвилину незамовкала.Дивлячись на цю картину ми з Томом просто вмирали зі сміху.Мій напарник прекрасно перекривлював її фізію, а я -Майкову.
Коли ми нарешті дійшли до поляни,було надзвичайно пізно.А потрібно ще розкласти намети!На щастя,за допомогою практики,яку всі проходили в тренувальному центрі, ми з Томасом впоралась за 10 хвилин.За вимогами,для економії місця,в кожній палатці повинні ночувати по 2 людини.Хлопці з хлопцями,дівчата з дівчатами.А оскільки нас було 33, я як завжди залишилась без пари.Напевно,надзвичайно моторошно спати самій у наметі.
Нас зібрала Елізабет і пояснила, як у випадку спраги пройти до джерела.Попросила завжди ходити парами, і розповіла де у нас буде імпровізований туалет.
Майк запропонував розпалити вогнище і розказувати моторошні історії, але всі поголовно відмовились,бо були втомлені.
Я також попрямувала в свій намет.Роззулась,і залізла в спальний мішок.Невстигла притулитись до псевдо- подушки з своєї куртки,як одразу заснула.
Прокинулась від шарудіння і тихеньких матюків.
-Як ж відкрити цей довбаний замок!-вскрикнув знайомий голос.Через секунду в отворі входу намета появилась голова Тома.Він забрався до мене і викрикнув.
-Ну нарешті!15 хвилин вошкався з тим замком.Чого вилупилась?Сунся давай-прошепотів Том.
-Що ти тут робиш?-сонно пискнула я.
-Підпрацьовою грілочкою для симпатичних дівчат.Тільки що від Елінор- мовив він.Я кинула в нього своїм чоботом.Том засміявся.
-Тихо тихо.Я жартую.Давай сунся швидше,я в одних трулях,то не так вже й тепло.-
І до мене,сонної тільки зараз дійшло що на Томові одні сімейні труси з черепами.В нього був прекрасний прес,груди,ключиці.Я таращилась на нього як дурна.Том явно це замітив.Він театрально кинув в мене своїм спальником,і прикрив свої умовні принади,зойкнувши- "Я ж не одіта!!"Я почала голосно хіхікати.Томас почав шепотіти:
-Тихіше,всіх розбудиш!-з цими словами він вліглся до мене в спальник,який на щастя був розрахований на двох.Свій інший спальний мішок він підклав нам рід голови замість подушки.Я лягла йому на груди, а він обняв мене ззаду.
-Все що між нами відбуваєтся,дійсно для тебе нічого не значить?-різко сказав Том.
-Означає.Просто, я не можу зрозуміти що між нами відбуваєтся.Друзі ми чи ні?Якщо ні,це погано.Дуже погано.Ти для мене як брат.
-Френдзона?-з насмішкою запитав Том?
-Френдзона.-відповіла я.