Загублені

16

До Великого походу залишився день.Весь табір метушився,старші сотні разів перескладували все необхідне, а менші вправлялись з встановленням палаток...
В похід мали йти діти яким виповнилось12 років.Я дуже втішилась з цього приводу.Менші ж,залишались у таборі і вчились виживанню на менш небезпечних територіях.
За день до перегонів сталося дещо неймовірне.
-Віккі,підійди сюди!-викрикнув вожатий Джеймс.
Ми знаходились в тренувальному таборі.Нашим завданням було навчитись стріляти з саморобного лука.
-Давай швидше!-ніяк невгамовувався Джеймс.
Мені було страшно.Вожатий ніколи нерозмовляв зі мною таким тоном.
-Ти зовсім невмієш стріляти з лука!-сказав Майк коли я підійшла до нього-Ми маєм виправити це!Бери лук,став руку..Ось так правильно..-З цими словами Майк підійшов до мене ззаду, і поставив руки на лук,туди де знаходились мої.Такої близкості я явно не очікувала.-Мені здаєтся тобі потрібно повправлятись додатково.Сьогодні в післяобідній час біля озера!І ніяких але!-промовив вожатий просто мені на вухо.Від неочікуваності я підстрибнула.Коли обирнулася назад,Джеймса уже не було.
Оглянувшись я побачила Томаса.Він підійшов до мене, сильноо обняв,і промовив:-Сьогодні на нашому місці?У мене для тебе сюрприз.-
-Тоом я...
-Девенпорт,там зараз гол нам заб*ють,швидше на ворота!-викрикнув його товариш .Томас поцілував мене в щоку, і побіг в сторону воріт.
В вільний час я йшла до озера і надіялась,що Томас прийде швидше Майка.Вожатий присоромлював мене своєю надмірною увагою.Всі давно замітили,що ставится він до мене явно як не до учениці.
На привелике розчарування мене чекав саме Майк.Він зняв свою футболку і обмився водою з озера.Видовище було явно зачаровуючим.Його загоріле,мусколисте і змокше від води тіло блистіло на сонці.Нажаль,в той момент коли він знімав штани я зашпорталась і голосно вилаялась.
-Вайт,підлглядати некрасиво!-сміючись сказав Майк.-Ти б не хотіла скупатись?Так жарко...-з цими словами Джеймс занурився у воду. Я вирішила посидіти на камінці і поспостерігати за ним.Яким би нарцисом він не був,але його зовнішність...Я настільки замріялась що невтрималась на камінці і впала в озеро.Майк підплив до мене, і замість того щоб допомогти мені підвестися,почав хлюпати водою в мою сторону.
Я сміялась.Мені було так легко з цим вожатим...Він на людях так хизувався собою,але на одинці він був дуже хорошим.Ми довго хлюпались у воді.Раптом я побачила Тома.Він з ненавістю дивився в наш бік.
Відчуваю завтра похід буде повний скандалів,інтриг і розлідувань.