Білосніжні крила смерті

Глава 4 Нові крила

 Я стояла на похоронах своїх батьків, падав сильний дощ. Здавалось, навіть небо плаче за цією жінкою, моя мама була для мене усім, ради неї я жила в цьому світі, ради неї я старалась робити все щоб вона була щасливою до останнього. Я рада що вона так і не дізналась, яку біль я відчувала, це б її ранило ще більше, а так, до самої смерті вона вірила в те що зі мною все добре. Вона вірила що я була щасливою, хоча це всього лиш була маска. Я стояла над її могилою близько двох годин, я була неначе в трансі. Я не могла відпустити її, я надіялась що це сон, і це все не правда. Я хочу вернутись в той день, коли я відчувала запах кави, а не запах сигарет. Я хочу вернутись в той день, коли я їла яєчню з беконом, а не вівсянку без молока. Я хочу вернутись в той день, коли мої стіни були світлими без пліснявини за нею. Я хочу вернутись в той день, коли моє ліжко було м'яким неначе пушинка, а не з шипами які протикали моє тіло. Я хочу вернутись в той день, коли я бачила насправді щасливу посмішку своєї матері, а не болючу та сумну. Я хочу вернутись в той день, коли я могла дивитись в своє відображення і радіти бачучи наскільки я красива, а не боятись дзеркал та ненавидіти себе. Я хочу вернутись в тою день, коли я була щасливою.  

 З моїх думок мене вивела моя тітка, яка доторкнулась до мого плеча. Я обернулась та поглянула у її світло голубі очі. Вона сумно посміхнулась мені, точнісінько так само, як останні роки мені посміхалась моя мама.

—Ада, сонечко, нам потрібно вже їхати. Ти вже вся промокла. —Сказала вона і я кивнула. Я не могла довго залишатись на цвинтарі, ця атмосфера притягувала мене дедалі більше. Боюсь, якщо б я залишилась тут на годину пізніше то покінчила б з життям прямо на могилі своїх батьків, обіймаючи могилу матері. Саме тому в моєму чорному плащі знаходилась баночка з ліками які приймала моя мати. Я знала що вона хворіла на рак, хоч вона старалась приховати цю інформацію. Коли вже я виросла я зрозуміла чому нам не хватало грошей. Ліки не дешеві, а батько всі гроші витрачав на ігри в казино. 

 Я сіла в чорний джип своєї тітки і ми мовчки поїхали до її будинку. Я не була там ні разу, весь час до похорон моїх батьків я жила в своїй квартирі. Тітка сказала що у неї був ремонт, а дихати фарбою дітям шкідливо. Ну звісно, зате знаходитись в квартирі де твоїх батьків вбили на твоїх очах набагато краще. Я відмивала кров зі стін та підлоги, з меблів та дверей. Мені не хотілось помирати до похоронів моїх батьків, це було б неправильно з мого боку.