Білосніжні крила смерті

Глава 6 Терези

 Минув місяць літніх канікул. Я проснулась від сонячних променів, які сліпили мені очі. Я усміхнено потягнула руки вгору та підійшла до гардеребної. Я одягнула довге чорне плаття до щиколоток що закривало мої руки. На диво, за цей місяць я набрала достатню вагу, і моє тіло вже не виглядало як з фільмів жахів, синці під очима зникли повністю, а волосся перестало випадати. Я спустилась вниз та зробила три чашки кави. Приблизно через дві хвилини вниз спустились мої два брати.

— Дякую за каву. — Сказав Джеймс, і брати взяли собі по чашці. Ми вийшли на двір та сіли в альтанці. 

— Чудовий сьогодні ранок. — Сказав Джордан і двом братам прийшло повідомлення на їх телефони. Вони обоє прочитали повідомлення.

— Щось трапилось? — Запитала я не розуміючи що відбувається.

— Хтось в групу класу вислав повідомлення про модельний конкурс. — Сказав Джеймс.

— Відбудеться кастинг і найкращу дівчину  виберуть для поїздки на відомі покази мод в Парижі та заключення контракту з відомим модельним бізнесом. — Сказав Джордан.

— Не хочеш спробувати? — Запитав Джеймс переводячи погляд від телефону на мене. А я б і справді хотіла спробувати якби не моя невпевненість та шрами по всьому тілу.

— Думаю це погана ідея, це точно не для мене. — Відповіла я та опустила очі донизу.

— Чому? У тебе хороші модельні дані, та й це такий шанс для тебе. Варто спробувати, я впевнений, у тебе все вийде. — Сказав Джордан.

— Мені не бути моделлю, я занадто невпевнена в собі, та й ... —Я хотіла ще розказати про основну причину, але передумала.

— Та й що? — Запитав Джордан, але я не хотіла відповідати.

— Забудь, це не важливо. В любому випадку бути моделлю не просто, у мене точно не вийде. — Сказала я та зробила глоток кави. Мої руки почали легко тремтіти.

— Ти можеш нам розповісти, обіцяємо, наше ставлення до тебе ніяк не зміниться. — Сказав Джеймс спокійним та добрим тоном. В моїй голові крутилось багато думок. Розказати? А може краще не розповідати? А якщо їхнє ставлення зміниться до мене в гіршу сторону? 

 Це неначе терези на одній стороні якого знаходився неправильний вибір, а на іншій правильний.