Глава 13 Тваринний страх

20 1 0
                                    

  Я заглянула в холодильник в пошуках якоїсь їжі, так як тітка у відрядженні ніхто з нас не хотів готувати їсти.

— в холодильнику миша повісилась. — Сказала я та закрила холодильник. — Замовимо доставку? — Запитала я.

— Це довго, прийдеться їсти те що є. — Сказав Джеймс.

— Там буквально нічого немає, ви вчора все з'їли. — Сказала я та схрестила руки.

 — Добро ранку. —Сказав Аарон та зайшов на кухню.

— Ти вирішив в нас поселитись? — Запитала я.

— Так, а ти проти? — Відповів Аарон та сів за стіл.

— Ні, але на сніданок в нас нічого немає. — Відповіла я та налила собі каву. — Доречі, де Джордан? 

— Тут я. — Сказав сонно хлопець та зайшов на кухню. 

 Ми зібрались до школи та коли приїхали я відчула якесь дивне відчуття.... Паніка? Але чому? Я почула свист та обернулась. Біля школи стояв Стів, він підбіг до мене.

— Сара, твоя подруга, так? — Запитав він, я побачила що хлопець був якимось схвильованим.

— Ну і? — Запитала я, щось тут було не так...

— Позаду школи до неї причепились якісь старшокласники. — Сказав Стів. — Вони вимагають в неї якісь гроші. 

— Гроші? За що? — Запитала з недовірою я.

— Я не знаю, але їй потрібно допомогти. 

— Зараз, я закличу своїх друзів і.... 

— Ні, на це немає часу, потрібно спішити. —Сказав Стів.

—Так, стоп, чому потрібно спішити? Я все ж закличу своїх друзів. — Сказала я та збиралась побігти до школи, але Стів силою взяв мене за руку.

— Якого милого ти все ускладнюєш? — Запитав він та незадоволено закотив очі.

 Продзвенів дзвінок, усі учні зайшли в школу.

— Відпусти мою руку. — Сказала я та штовхнула його.

— Дідько. — Він взяв мене за волосся та силою поволік кудись.

— Я сказала відпусти мене! — Викрикнула я, Стів витягнув шприц та вколов мені щось у шию, в моїх очах почало все паморочитись і я втратила свідомість.

 Я прокинулась, перед очима все плило, коли ж все стало на свої місця моє серце стало неймовірно швидко битись. Я знаходилась в тому закинутому будинку, я попробувала встати, але моє тіло було прив'язане до крісла, а у роті був кляп. Що я можу прямо зараз зробити? Абсолютно нічого.

Білосніжні крила смертіWhere stories live. Discover now