Глава 5 Гаряча кава

33 2 0
                                    

 Наступного дня я вирішила провести час в саду. Я сіла на гойдалку та милувалась красою цього місця. Воно мене заспокоювало, прямо зараз я не відчувала ніякої тривоги, я почувалась доволі спокійно та комфортно. Нарешті це відчуття паніки мене покинуло, та чи надовго? Мені не хотілось про це думати. Спів пташок звучав неначе мелодія якоїсь красивої та дзвінкої пісні. Навряд чи відчуття спокою залишиться зі мною надовго, принаймні до закінчення літа. Після літа наступлять два останні роки в моїй школі пекла. Навряд чи я зможу витримати це, з кожним разом мої однокласники стають все більш жорстокими. Мої рани знову припинять заживати, моє тіло повністю покриється білими шрамами від порізів та шрамами від опіків. 

— Я приніс тобі каву. 

 Я обернулась в ліву сторону та побачила Джордана з двома чашками кави у руках. Я трохи здивувалась його появі, я настільки занурилась у свої думки що навіть не почула його кроки.

—Дякую. — Відповіла я і взяла чашку ароматної кави у руки. Мені знову згадався перший день мого пекла, саме ароматний запах батькової кави давав мені надію що все буде добре. Я зробила глоток кави, і вона виявилась доволі смачною.

— І тобі не нудно тут сидіти? — Запитав Джордан сідаючи на гойдалку.

— Ні, це місце викликає у мене відчуття спокою.

—Ти завжди так рано стаєш? Зараз тільки сьома ранку. 

— А ти? Чому так рано встав. —Запитала я.

 Джордан самовдоволено витягнув гаманець та відкрив його.

— Я встав так рано тільки сьогодні, Джеймс любить довго спати і в цьому його великий мінус.

— Впевнена якщо б він вставав приблизно о такій годині, ти б прокрався до нього вночі і викрав гроші.

— Точно, я б так і зробив. Сам винний, не потрібно було викрадати мої гроші.

— Але ж ти викрав його картини які він малював довгий час. 

— Я просто хотів справити на тебе хороше враження. Джеймс весь такий правильний, аж дратує. Він вміє малювати, грати на піаніно, він дуже розумний та начитаний, а єдине що вмію робити я - це  грати у волейбол. 

— Не можуть ж бути усі люди однаковими, наприклад я не вмію ні малювати, ні грати на піаніно, ні грати у волейбол.

Білосніжні крила смертіWhere stories live. Discover now