Білосніжні крила смерті

Глава 28 Я ж казав що ми ще зустрінемось

 Я сиділа прив'язана до чогось. Я не могла ні говорити, ні бачити. Було тихо, просто мертва тишина. Це зводило мене з розуму. Я пробувала щось зробити, але нічого не вдавалось.

— Ада, невже ти думала що зможеш зруйнувати наше життя? — Запитав Ітан. Мені відкрили очі і я побачила усю четвірку. Перед мною також були зв'язаними усі дорогі для мене люди. Я не могла нічого сказати, я попробувала розв'язати мотузки, але все марно.  І знову я відчула цей сильний тваринний страх, тільки не за себе. 

 Келвін витягнув пістолет та направив до голови Джеймса. Я попробувала закричати, але не могла. З моїх очей потекли сльози. І ось Келвін зняв пістолет з запобіжника. 

— Ада, ти пробувала зруйнувати наше майбутнє, але не думай що це так просто зійде тобі з рук. — Сказав Келвін та вистрілив у голову Джеймсу. 

 Я відчувала себе такою немічною. Я не могла нічого зробити і це зводило мене з розуму.

— Ваша компанія ідіотів повинна загинути. — Сказала Айла та взяла пістолет. Вона направила його до голови Джордана. — Як же ж я сумувала за твоїми стражданнями, Ада. Мені так цього не вистарчало. — Айла вистрілила в голову Джордану.

 Я побачила в кутку кімнати людину в чорному капюшоні. Я подумки молила щоб це все закінчилось, щоб цього всього не було.

 Постріл, ще один, і ось всі мої друзі мертві. Залишилась тільки я. В цей момент незнайомець в капюшоні клацнув пальцями і всі хто були зникли. Ми залишились тільки у двох. Він встав перед мною.

— Я ж казав що ми ще зустрінемось. — Сказав незнайомець і зняв кляп.

— Де це я? Що взагалі відбувається? — В мене була справжня істерика.

— Це майбутнє, твоє майбутнє. Я тут лиш як помічник.

— Що це означає?

— Ти запустила цей процес, тепер щоб ти не робила ти все рівно опинишся тут разом із своїми найдорожчими людьми.  

— Що мені потрібно зробити щоб цього не сталось? 

— Уважно огляни приміщення, це допоможе тобі змінити майбутнє. В тебе буде ще достатньо часу щоб вижити.

 Я так і зробила. Я уважно оглянула приміщення і не одразу зрозуміла де я. 

— Це... Той самий закинутий будинок. — Сказала я і в цей момент прокинулась. Я була настільки налякана цим сном що в мене тремтіли руки. За вікном все ще була темна ніч.