Сонячний корт/The Sunshine Court

Розділ дев'ятий

Джеремі
Коли вони повернулися, в будинку все ще пахло їжею, але цього разу це був більш п'янкий запах яловичини, а не той гострий хаос, що передував йому. Звук телевізора доносився коридором, і коли Джеремі дійшов до дверей вітальні, він зрозумів, яку програму вони дивилися. Лайла сиділа, схрестивши ноги на своєму кріслі з папасану, і неуважно розчісувала шерсть кота, втупившись у телевізор. "Це віддалене село в Нідерландах було місцем дії фільму "До смерті танцюємо" 1991 року", - сказав ведучий. "Гітхорн", - одразу ж підхопила Лайла. Одна з учасниць вдарила по кнопці дзвінка: "Що таке Гітхорн?" "Вгадала", - сказала Кет з дрімотною гордістю. Джеремі мав кілька дорогоцінних секунд під час підрахунку балів, щоб протиснутися між телевізором і журнальним столиком; хоча ведучий зачитував кожне запитання, Лайла хотіла бачити його на екрані. Перед рекламою було останнє запитання, або так сказав ведучий, тож Джеремі зручно вмостився на диванній подушці біля своїх друзів, поки його зачитували команді. Лайлі потрібно було почути лише половину запитання, перш ніж вона сказала: "Грім Гоблінів". "Що за "Грім Гобліна"?" - запитав чоловік одразу після неї. Лайла закрутилася, обмацуючи подушку навколо стегон. Насупившись, вона нахилилася вперед, відштовхнувши Кет своїм тілом, щоб та могла перевірити журнальний столик. Вона повернулася з порожніми руками і запитала: "Крихітко?" Кет, не дивлячись, потягнулася назад і витягла з-під крісла папасан пульт дистанційного керування. Лайла взяла його, вимкнула телевізор на рекламі і поклала туди, де, швидше за все, знову загубить. Вона подивилася на Джеремі, потім на Жана, який очікувано зупинився у дверях вітальні. Джеремі побачив, як її погляд зупинився на чорній тканині в руці Жана, але Лайла була достатньо доброю, щоб не коментувати колір. "Що ти думаєш про кампус?" запитала Кет. "Зелений", - відповів Жан і не став уточнювати. Він покрутив сорочку в руках, глянув у бік Джеремі, ніби переконуючись, що той залишається на місці, а потім зник у коридорі. Як тільки він зник з поля зору, Лайла і Кет перевели очікувальні погляди на Джеремі. Він скривився і витягнув свій телефон, щоб відстукати: "Це занадто багато, щоб писати. Пізніше, гаразд?" у груповий чат, який був тільки для них двох. Лайла не могла знайти свій телефон, навіть незважаючи на тривалий дзвінок, який він видавав, але Кет побачила це і підняла свій телефон так, щоб Лайла могла його бачити. Лайла виглядала замисленою, але кивнула. Кет було важче стримати. "Дай нам хоч щось", - кинула вона у відповідь. Джеремі затиснув телефон між долонями. Йому було цікаво, що б могло її заспокоїти до пізнього вечора. Яке осяяння заслужило б найбільшу довіру в першу ніч перебування Жана у Каліфорнії? Якщо Джеремі визнає, що вона може мати рацію щодо того, що вони - культ, вона буде надто цікавою, щоб прикусити язика. Зрештою, найкраще, що він міг зробити, - це запозичити чиїсь слова, і він переслав їм останнє текстове повідомлення Кевіна. Кет спершу прочитала його, а потім почала піднімати для Лайли, але її рука так і не дійшла до нього. Вона застигла, мов укопана, і Лайлі довелося вирвати телефон з її рук, щоб прочитати повідомлення. Кет схопилася на ноги швидше, ніж Джеремі коли-небудь бачив, щоб вона виходила за межі корту, і Джеремі схопився за неї, щоб зупинити. Вона кинула на нього нетерплячий погляд, який кричав: "Я знаю", і Джеремі надрукував, але не відправив: "Він наполягає, що це сталося в сутичці". Він тримав телефон досить довго, щоб вона встигла прочитати повідомлення, перш ніж видалити його. Кет стиснула руки в кулаки, розслабила їх і повторила спробу. З третьої спроби вираз її обличчя прояснився, і вона вилетіла з кімнати з гучним: "Жане, я краду тебе. Допоможи мені з вечерею". "Не знаю, чи він їстиме", - зізнався Джеремі за її відсутності. Лайла зісковзнула зі стільця з папасану на подушку біля нього. Джеремі машинально притулився до неї, дочекався, коли на кухні заграє музика Кет, і тихо переповів їй якомога більше про те, що сталося за день. Лайла слухала все це без перерви, знаючи, що вони працюють над тим, щоб викроїти для них час, який Кет зможе позичити. Коли він нарешті замовк, Лайла простягнула руку і коротко, міцно стиснула його руку. "Не дивно, що вони весь час такі противні, - сказала вона. "Їм не дозволено бути людьми". Вона замислилася на кілька секунд, а потім сказала: "Нам доведеться його дуже зайняти, поки не почнеться тренування. Якщо Воронам дозволено існувати лише як гравцям, то невідомо, що тут відбуватиметься, коли він навіть не зможе підготуватися ще п'ять чи шість тижнів". Вона зробила жест у бік скроні. Джеремі подумав про це. "Можливо, те, що його номер допомагає врівноважити це, навіть якщо це покладає на нього ще більші очікування? Гарантоване місце в складі, щось на кшталт того. Він може не поспішати зцілюватися, бо знає, що його місце в команді надійно захищене". А може, він звик до цього, але ця думка була надто підступною і неможливою. "Мене вже багато років не забирали з корту так надовго", - сказав Жан після зустрічі з Девісом.Джеремі стало цікаво, наскільки буквально слід розуміти це "не забирали". Це було ще одне випадкове зізнання, чи він включав у нього і звичайні травми? "Ворони" були не зовсім чистими гравцями; не важко уявити, що вони регулярно виходили з лави запасних на день-два. "Якщо вони зайшли так далеко з одним зі своїх ключових гравців, я не можу уявити, щоб решта складу легко відбулася", - сказала Лайла. Вона говорила повільно і обережно, ніби не була впевнена, що хтось із них хоче чути те, що вона хоче сказати. "Ми з'ясовуємо, що вони йому зробили, але поки що не знаємо, що він зробив їм натомість. "До мене доходили чутки". Джеремі спробував примирити цю перебільшену злобу з тим, що він побачив сьогодні про Жана. Жан був колючим, войовничим і швидким, з невблаганною думкою, але також... поступливим? Джеремі знав, що це не те слово, але не знав, як пояснити це Лайлі. Він згадав слова Кевіна на півфінальній грі: "Він вміє виконувати накази. Якщо ти скажеш йому підкоритися, він підкориться". Навіть у його пам'яті це формулювання викликало деяке збентеження, але Джеремі думав, що зрозумів його. Жан заметушився, але поступився. Не було жодних гарантій, що він не брав участі в насильстві у "Вороні", але Джеремі хотілося вірити, що він не був підбурювачем. Але доки він не знав напевно, Джеремі був сповнений рішучості тримати Жана і Лукаса подалі один від одного. Нарешті він сказав: "Я знаю, що ще рано про це говорити, але я не думаю, що він здатний на все, про що вони говорять, я не скажу, що він невинний, але він просто... не схожий на нього. Ти почуваєшся в безпеці, коли він тут?" Лайла кинула на нього кривий погляд. "Якщо він щось почне, ти знаєш, що ми це закінчимо". Він бачив, на що вони здатні, тому Джеремі лише посміхнувся. "Я знаю, що ви це зробите". Вони не чули кроків Кет за музикою, але раптом вона з'явилася у дверях вітальні, виглядаючи надзвичайно враженою. Серце Джеремі впало, короткочасне повернення його доброго гумору негайно згасло, але все, що сказала Кет, було: "Вітаю! Я знайшла на кухні когось ще більш непотрібного, ніж ти. Я не думала, що це можливо". "Ой", - сказав Джеремі. "На свій захист..." "Краще не кажи цього", - порадила йому Лайла, але вона поплескала його по коліну, коли вставала. "Наявність особистого шеф-кухаря не додасть тобі балів жалості". Вони пішли за Кет коридором до кухні, де Джеремі очікував побачити безлад, схожий на той, який вони прибрали кілька годин тому. Натомість все виглядало так, ніби Кет викинула на кухонний острів усю свою колекцію посуду. Жан провів її поглядом, але замість того, щоб змусити його знову пережити урок, який вона йому щойно дала, вона взяла овочечистку і поклала її йому в обличчя. "Ось цю", - сказала вона, і почала прибирати все інше, як тільки він забрав її у неї. "Чесно попереджаю! Я дозволяю Джеремі бути мертвим вантажем на кухні, тому що він не живе з нами постійно. Якщо ти збираєшся залишитися, я зроблю з тебе справжнього кухаря. Навички виживання 101, чи щось таке". Жан перевірив пальцем гостроту ножа для чищення. Кет поставила перед ним обробну дошку і мішок з морквою, а потім поцупила назад, щоб кількома швидкими рухами показати йому, що потрібно робити. Жан слухняно взявся до роботи, а вона повернулася до броколі. Джеремі знав, що не варто пропонувати свою допомогу, але зробив це, збираючи тарілки та столове срібло, Лайла перевірила м'ясо в горщику і пішла шукати соус. "То що ти там казав?" запитала Кет. Лише за мить він зрозумів, що вони говорили про харчові звички Воронів. Жан не виглядав роздратовано, що знову доводиться обговорювати цю тему, але Джеремі був задоволений тим, що в одне вухо влітало, а з іншого вилітало. Він не пропустив косого погляду, яким Жан провів товсті булочки, що їх принесла Лайла, або того, як Жан подивився на холодильник, ніби згадуючи свою попередню розмову з Джеремі. Він не пропустив жодного удару у своїй декламації, але його погляд ковзнув по переповнених магнітах. "Гадаю, Джеремі вже казав тобі, що ми тут цього не робимо", - сказала Кет і подивилася на Джеремі, щоб той кивнув головою. "Хороша новина в тому, що, схоже, Ворони в основному займалися макроелементами, а це означає, що ми можемо пристосуватися. Ми з Лайлою довели це до мистецтва. Перевести вас з цього на щось подібне, але без нудного "це і тільки це", буде досить легко. Завтра, коли ми повернемося з торгового центру, ми підемо за продуктами, і я розповім тобі, як це робиться. Домовилися?" Лайла замислилася. "Можливо, це тому, що я пропустила першу половину розмови, але цифри не складаються так, як повинні. Вони дивно злажені". "Щоб врахувати більше практик?" Джеремі здогадався, глянувши в бік Жана. "Ми так і не дійшли до цієї історії, бо ти натякнув, що мені не сподобається твоя відповідь". "Не сподобається", - погодився Жан. Він не став уточнювати, навіть коли всі троє терпляче дивилися на нього, поки Джеремі нарешті не запитав: "Чи все ще вважається комерційною таємницею те, що вони переглядають програму?" "Головний тренер дав нам спеціальний розклад", - відповів Жан. Лайла притулилася стегном до кухонного остава поруч з ним, щоб дивитися на нього вниз. "Я не знаю, чи ти помітв, але у тебе є ця кумедна маленька заминка щоразу, коли ти говориш про тренера Моріяму. Завжди "той..." Вона підняла руки вгору і застигла на місці, перебільшуючи свою коротку затримку. "Цікаво, що саме ти продовжуєш відкушувати. Ти помітив це, чи не так?" - запитала вона Джеремі. "Так, - зізнався Джеремі, - я думав, що це буде розмова на інший день". "Я думаю, що зараз дуже вдалий час", - сказала Лайла, знову повертаючись до Жана. Не дивно, що Жан вибрав менше зло: "У Воронів шістнадцятигодинний робочий день", - Кет ледь не відрізала собі пальці, коли ляснула ножем. "Перепрошую? Жан не відводив очей від моркви, повертаючись до роботи з новими силами. "Ми брали по два уроки на день в один і той самий час у відданих професорів, щоб звести до мінімуму час, проведений поза Евермором. Чотири з половиною години на сон, три з половиною на заняття і дорогу до кампусу. Непарні дні - вісім годин на корті, парні - шість з двома годинами на шкільні потреби та особистий догляд. "Він ніколи не був ідеально статичним. Вечори ігор вибивали його з колії, так само як і заняття. Ми були розкидані через надто багато років, щоб точно вирівняти наші уроки. Через це ми рідко збирали всіх Воронів у Еверморі поза іграми. Зовсім інша справа - канікули", - сказав він так, ніби від цього було легше слухати його розповідь. "Коли заняття не проводилися, ми працювали за графіком 10-6: чотири години на сон, шість годин на тренування, дві години на відпочинок, чотири години на тренування. Ідеальний графік, який гарантував, що ми всі будемо синхронізовані". Куточок його рота запекло смикнувся, роздратування чи розчарування швидко стрималося, і він сказав: "Ідеальний двір мав інший розклад через необхідність, оскільки ми мали... позакласні заняття, про які треба було дбати. Все ті ж шістнадцять годин, але інша розбивка. Після того, як Кевін пішов, у мене залишилося найменше часу для тренувань. Це не було позитивно сприйнято рештою, але тут я це надолужу. Я не буду відставати". Лайла вирвала з його рук овочечистку і відкинула її вбік. Він машинально потягнувся за нею, але Лайла схопила його за плече і повернула обличчям до себе. Вона обхопила його обличчя обома руками. Джеремі не міг бачити її обличчя звідси, але Жан залишався абсолютно нерухомим, що б він не побачив у її виразі. "Мені потрібно, щоб ти послухав мене одну хвилину, - сказала Лайла, - і повірив мені, коли я це скажу. До біса тренера Моріяму". "Отже, здоровий фронт - це гра, - зауважив Жан. "Це робить тебе трохи терпимішою, хоча й не пояснює, чому ти навмисно стріляєш собі в ногу". "Не відступай, - тихо попередила його Лайла. "Він тримав вас ізольованими і виснаженими роками, і заради чого? Ніхто з вас не заслуговував на те, через що він змусив вас пройти. Ви мене розумієте?" "Я - Жан Моро, - сказав він їй, - я завжди отримував саме те, на що заслуговував". "І що ж ти зробив, щоб заслужити зламані ребра?" - запитала Лайла. "Ти не зрозумієш, і я не буду намагатися тобі пояснити". Кет підхопила: "Чого ми не розуміємо, так це як дорослий чоловік взяв купу дітей і перетворив їх на монстрів для спорту. Коли на кону стільки грошей і престижу, я розумію, чому йому все зійшло з рук, але чорт забирай. Розрив між першим і другим місцем не може бути вартий такої жорстокості". "Бути першим - це все, що має значення", - сказав Жан, прибравши руки Лайли від свого обличчя. "Ворони це розуміли. "Але вони більше не перші, - сказала Лайла. "Ти казав, що вони вибухнуть, коли у вас заберуть усе, що вони знали, і раніше я могла б подумати, що ти перебільшуєш. Але вони всі - бомби, що тикають, чи не так? І якщо програш штату Пальметто не підпалив запал, то смерть Ріко підпалила". Жан здригнулася, і Джеремі втрутився з коротким: "Досить". Лайла подивилася на нього з-під капюшона, але Джеремі лише похитав головою і сказав: "На сьогодні досить". Він провів увесь ранок у дорозі, а в голові все ще випереджає час на три години. Трохи несправедливо влаштовувати бійку, коли він, напевно, виснажений і напівсонний". Він не був повністю впевнений, що Лайла і Кет відступлять, тому натомість звернувся до Жана і змінив тему: "Звісно, в тому, щоб бути троянцем, є певна гра, але це не означає, що це суцільна брехня. Дехто з нас тут заради гарної освіти та престижу, тож варто дотримуватися правил і підігравати їм. Дехто хоче бути прикладом для наслідування для тих, хто прийде після нас. А дехто просто хоче розважитися. "Я ж не народився троянцем, так? Моя шкільна команда була такою ж, як і всі інші школи. Така ж конкурентна, стільки лихослів'я, стільки принижень. І це було просто... виснажливо, грати так. Весь цей тиск з одного боку і весь цей антагонізм з іншого". Він плескає в долоні, ніби розчавлюючи своє минуле "я" між ними. "Ми робимо все можливе, щоб бути хорошими спортсменами для людей, проти яких граємо, і для людей, які дивляться, але здебільшого це для нас. Ми робимо це для того, щоб показати, що ми все ще можемо отримувати задоволення. Щоб показати, що ми все ще можемо розважатися і досягати успіху, не вдаючись до отрути". "Мені подобаються стрілялки, - підхопила Кет. "Я маю на увазі ігри. Мені подобається бути кращим гравцем і швидшою на розіграші. Але це так токсично, особливо якщо ти дівчина, яка має необережність вимкнути мікрофон. Це починає роз'їдати тебе, робить тебе токсичним. Поводишся так, щоб відповідати, чи не так? Я навіть не помітила, як далеко я скотилася, поки моя молодша сестра не запитала мене, чому я весь час така зла. Так набагато краще. Крім того, це зводить наших опонентів з розуму, коли вони не можуть вивести нас із себе. Ось приклад, - сказала вона, хитро посміхнувшись до Жана. "У нас є сигнал, коли нас треба виводити, - сказав Джеремі, - і я показував тобі роздягальню раніше. Ця боксерська груша в залі для тренувань призначена для відпрацювання стресу і роздратування, поки ми не зможемо знову знайти спокій. Правило не в тому, щоб "не дозволяти їм дістатися до тебе", пам'ятаєш? А в тому, щоб тримати себе в руках на корті і перед пресою. Решті з нас ви можете говорити все, що завгодно. Ми все це вже чули". Кет глянула на Лайлу, чи не хоче вона щось додати. Те, що вона побачила, змусило її зітхнути, і вона махнула рукою на Жана. "Знаєш що, завтра ми почнемо заново з уроків кулінарії. А зараз іди допоможи Джеремі вибрати фільм. Бажано щось веселе. Думаю, нам усім зараз не завадило б підбадьоритися". Джеремі не здивувався, що Кет трохи збільшила гучність, як тільки вони з Жаном пішли. Делікатність не була її сильною стороною, але якщо Жан і помітив це, то не подав жодного знаку, що його це хвилює. Джеремі копався у фільмах і виголошував пропозиції, дуже старанно намагаючись не помічати, скільки разів Кет видавала своє зростаюче хвилювання, занадто сильно б'ючи ножем по обробній дошці. Лайла, ймовірно, передавала всі ідеї Джеремі, в той час як Кет переказувала свою версію розмови з кухні. "Вона хоче як краще", - відчув себе зобов'язаним сказати Джеремі, простягаючи Жану кілька фільмів. Той перевернув їх у руках, ледь глянувши на них. "Але оскільки ми почали цю розмову на день чи два раніше, ніж я збирався, мушу зізнатися: до нас дійшло багато неприємних чуток відтоді, як ми підписали з тобою контракт. Ми намагаємося зрозуміти тебе, щоб знати, куди рухатися далі. Я не впевнений, чи вона домагалася відповідей, чи хотіла побачити, чи ти даш відсіч, але запевняю тебе, вона хоче, щоб це спрацювало". "Я знаю, що вони говорять про мене там, - сказав Жан. "Мені байдуже". Його тон говорив про те, що, можливо, йому не все одно, але Джеремі не збирався викривати його в цьому. "Для протоколу, я їм не вірю. І не повірю, якщо ти не даси мені причину для цього. Я відмовляюся думати, що Кевін прийшов би до мене по допомогу, якби ти був такою проблемою, якою вони тебе виставляють". "Я буду проблемою", - сказав Жан, але він сказав це як набридлий факт, а не як погрозу. "Цього не уникнути". Джеремі взяв фільми назад, але втупився в них. "Можеш принаймні сказати мені, чому ти вважаєш, що заслуговуєш на те, щоб тебе побили до напівсмерті?" "Я не можу сказати тобі так, щоб ти зрозумів", - повторив Жан. "Залиш це." "Поки що", - сказав Джеремі. Оскільки Жан, схоже, не мав власної думки з цього приводу, Джеремі зупинився на фільмі, який, на його думку, міг би їм усім сподобатися. Коли він його поставив, Кет вже була готова прийти і забрати свої сендвічі. Вона також була готова розповісти Жану про його їжу, сиплючи цифрами та фактами зі швидкістю світла. Джеремі не був упевнений, чи Жан все це розуміє, чи це просто звучить достатньо правдоподібно, щоб не наполягати на своєму. Однак, коли він виглядав так, ніби збирався відколупнути частину своєї булочки, Джеремі втрутився: "Ти взагалі обідав сьогодні? Ти можеш дозволити собі вуглеводи". Кет подивилася в стелю і пробурмотіла щось розлюченою іспанською. Швидше за все, молитву про терпіння. "Якщо ти не з'їси все до останнього шматочка, я не навчу тебе готувати. Можеш до кінця життя харчуватися курячими консервами". Вона вдарила по його руці, коли ця погроза виявилася недостатньо переконливою, і висипала йому на тарілку невелику купку пасерованих овочів. "Так! Всі на вихід. Прибирання буде пізніше". Кет і Лайла погодилися з вибором фільму Джеремі без суперечок. Джеремі не здивувався, що Жан пішов, як тільки його тарілка спорожніла, або що він не повернувся. Але ніхто з них не очікував, що через півтори години вони принесуть свої тарілки на кухню і побачать, що він пішов за ними, щоб прибрати залишки їжі. Він навіть використав наклейки, які показала йому Кет, щоб позначити дату на контейнерах перед тим, як поставити їх у холодильник. Кет торкнулася маркера у дротяному кошику з цікавим виразом обличчя. Джеремі тихо спустився в коридор. Двері Дан були відчинені, але світло в спальні не горіло. Джеремі попереджувально тихо сказав "Привіт", перш ніж прочинив двері на кілька сантиметрів. Жан спав на голому матраці, все ще одягнений у те, що носив цілий день. Було дезорієнтуючим, що такий високий чоловік може виглядати таким маленьким у стані спокою, але Жан спав, згорнувшись калачиком посеред ліжка. Джеремі затримався на мить, потім спустився в коридор і забрав "Баркбарк". Лайла виходила з кухні, коли він проходив повз неї, але нічого не сказала, поки Джеремі не заніс собаку в кімнату Жана і не зачинив двері. "Сусідка по кімнаті за моєї відсутності, - сказав Джеремі, повертаючись до неї. "Дякую за вечерю і..." Він махнув рукою в кімнату Жана. Хочеш, щоб я зустрів тебе в торговому центрі, чи мені поїхати з тобою?" "Ми приїдемо за тобою близько дев'ятої", - сказала Лайла. "Їдь обережно". "Бережи себе", - відповів він. Лайла кинула задумливий погляд у бік спальні Жана. "Так, гадаю, ми теж". Вони провели його, і Джеремі вирушив у довгу дорогу до свого будинку в Пасифік-Палісейдс. Його батьки користувалися гаражем, тож він виїхав на півкруглу під'їзну дорогу, що огинала фонтан на передньому дворі. Погляд на фасад будинку показав заспокійливу кількість затемнених вікон, але Джеремі перевірив годинник на приладовій панелі, перш ніж заглушити двигун. Якщо Жан вже спав, то Брайсон, мабуть, теж. Його телефон задзвонив, і Джеремі подивився вниз, щоб побачити ім'я Вільяма в повідомленні. "Брайсон у вітальні з містером Вілширом". Джеремі не втримався від сміху. Він подивився у лобове скло, шукаючи форму дворецького в одному з вікон, і повернувся порожнім. Швидко промовивши: "Ти найкращий!", він витягнув ключі з замка запалювання і вийшов. Він зачинив двері так тихо, як тільки міг, перетнув подвір'я швидкими кроками і не здивувався, коли Вільям відчинив йому вхідні двері. Він чув голоси, що відлунювали в коридорі, де його вітчим і старший брат жваво обговорювали щось, тож задовольнився вдячною посмішкою в бік Вільяма, перш ніж поспішно піднятися сходами нагору. Він дістався до своєї кімнати, ні про що не здогадуючись, переодягнувся і з задоволеним зітханням занурився в ковдру. Після довгого дня і ситної вечері сон був легким, але коли він заснув, йому наснилися закривавлені ворони,, замкнені в залізній клітці. Судячи з того, скільки разів телефон Джеремі спрацьовував під час його візиту до перукаря наступного ранку, жодні попередження не могли підготувати Лайлу до сьогоднішнього походу по магазинах з Жаном. Джеремі був не в змозі перевірити повідомлення, але час від часу Кет підходила до нього із зони очікування, щоб повідомити, скільки чаю з бульбашками може повернути йому прихильність Лайли. Кожен візит додавав ще вісім чи дев'ять до остаточного підрахунку. Коли він нарешті закінчив і його провели до каси, щоб заплатити, він витягнув свій телефон разом із гаманцем. Його непрочитаних повідомлень було п'ятдесят сім. Джеремі сподівався, що більшість з них були з групового чату, оскільки Лайла не дуже любила писати смс, але цієї кількості було більш ніж достатньо, щоб змусити його зітхнути. "Дякую", - сказав він, взявши свою картку і чек, і передавши назад чайові готівкою. Кет випередила його на виході з салону, але почекала збоку, щоб він міг записати чайові у верхньому кутку квитанції. Він поклав чек до гаманця, а решту готівки передав Кет, щоб вона допомогла йому з продуктами та орендною платою. Кет виглядала втомленою, коли ховала гроші в кишеню, хоча рік тому вона перестала протестувати проти його так званої благодійності. Справа була не в грошах, тому він не сприйняв це на свій рахунок. Кет більше хвилювало, скільки зусиль йому знадобилося, щоб зібратися з думками, коли він постійно перебував у вітчима в поганому настрої. Оскільки вона не відставала від Лайли замість нього, то знала, куди його вести, щоб він зустрівся з іншими. Вони сиділи за столиком на околиці фудкорту, де Лайла енергійно розмішувала останні шматочки застиглого заварного крему в недбалому безладі. Морозиво було її улюбленою їжею в умовах сильного стресу, тож Джеремі спробував вибачливо посміхнутися, сідаючи на сидіння навпроти Жана. Ложка Лайли завмерла, дивлячись на нього. "А що сталося з гладенькими кінчиками?" Кет негайно кинула Джеремі за автобус: "Він злякався в останню мить і змусив їх все відбілити. Щось про те, що бути схожим на пляжного хлопця було прийнятніше, ніж виглядати, як дивовижна кицька? Кіска, - сказала вона з акцентом, коли Джеремі скривився на неї. "Ти схожий на ляльку Кена". "Це ж добре, правда?" запитав Джеремі. "Якщо твоя мета в житті - бути другорядним, то так", - відповіла Кет. Побачивши погляд Лайли, вона втомлено зітхнула і поплескала Джеремі по плечу. "Так, друже. Виглядає дуже добре, чесно". А оскільки вона так і не навчилася зупинятися на досягнутому, вона сказала: "Я просто думаю, що чайові були б крутішими. І легше було б утримувати. Ти хоч уявляєш, як часто тобі доведеться це підфарбовувати?" "Можливо, чайові наступного року", - відповів Джеремі. "Після того, як я закінчу навчання і мені не доведеться мати справу з наслідками, так?" Він перевів погляд з Лайли на Жана. Руки Жана були стиснуті в кулаки на столі перед ним, а вираз його обличчя був висічений з каменю, коли він невідривно дивився вдалину. Джеремі нахилився набік, щоб порахувати кількість сумок біля його ніг. Знаючи, що жоден з них не налаштований на розмову, він все ж запитав: "Продуктивна поїздка?" Жан пробурмотів щось французькою, що прозвучало дуже грубо. "Чудово", - сказала Лайла, відкриваючи заварний крем. "Цілком нормальний день". "Це не..." сказав Жан, відвертаючись від неї зневажливим рухом руки. Його рука завмерла в повітрі, коли він добре роздивився Джеремі. Джеремі припустив, що він хотів закінчити словом "нормальний", але пролунало здивоване "блондин". Джеремі зовсім не мав часу вивчати міміку, яка промайнула на обличчі Жана, тому що пара незнайомців запросила себе до столика Троянців і зайняла місце Жана. Це була група старших чоловіків, десь під тридцять, і один із них був одягнений у стару сорочку із зображенням снігової людини з Сіетла. "Снігові люди" були літньою командою вищої ліги і мали розпочати свій сезон цими вихідними. Вболівальник із Сіетла вказав прямо на Жана: "Жен Муро", - сказав він, тріумфуючи, незважаючи на те, що ім'я Жана було вимовлене шість разів за неділю. "Правильно? Я ж казав, що це він. Я бачив це татуювання аж за нашим столиком. Чув, що ти приїдеш до Лос-Анджелеса, але ніколи в житті не думав, що перечеплюся об тебе тут". Він обвів поглядом стіл, ненадовго зупинився на футболці Каліфорнійського університету на Кет, і підрахував. "Троянці". "Це ми", - яскраво сказав Джеремі. "Привіт, чувак", - сказав незнайомець, знову повертаючись до Жана. "Шкода чути про Ріко, і все таке. Хлопець заслуговував набагато кращого, ніж отримав, аміріте?" "Заслуговував на те, щоб його не саботували", - пробурмотів хлопець праворуч від нього. Він відштовхнув непомітний удар ліктем у бік і не зводив очей з Жана. "Того вечора тебе могли б використати на задній лінії, ти так не думаєш? Хтось, хто міг би щось змінити проти Кевіна". "Він нерозкаяний фанат "Воронів", - сказав перший хлопець, зовсім не вибачаючись. Жан кілька хвилин розглядав їх у нервовому мовчанні, потім відвів погляд і знову втупився в далечінь. Коли тиша затягнулася настільки, що стало незручно, Кет нахилилася вперед з надто широкою посмішкою і сказала: "Вибачте, вибачте! Його англійська все ще трохи не ідеальна. Ось чому ви ніколи не бачили, щоб він спілкувався з пресою, розумієте?" Вона помахала пальцями на Жана, щоб привернути його увагу, і сказала якомога серйознішим тоном: "Voulez-vous coucher avec moi?" Лайла, що сиділа за столом навпроти неї, вдавилася заварним кремом. Джеремі було важко зберегти самовладання. Він не був упевнений, що Жан дозволить їй вийти сухою з води.
але тут француз дав розлогу відповідь, яка перевершила всі очікування. Джеремі ніколи раніше не думав про вивчення французької мови, але почуте від Жана наштовхнуло його на не дуже приємні думки. Поруч з ним сиділа Кет і з зосередженим виразом обличчя кивала головою, незважаючи на те, що не розуміла, про що говорить Жан. Коли Жан заспокоївся, вона озирнулася на чоловіків і повідомила: "Дякую за вашу турботу. Йому ще трохи зарано говорити про це, але ми сподіваємося, що у вас буде вдалий день!" Було зрозуміло, що вони ще не готові йти, але було б ще більш незручно залишатися після такого веселого звільнення, тож чоловіки розгублено пошкандибали до свого столика. Жан зачекав, поки вони зникнуть з поля зору, і звернувся до Кет. "У тебе жахлива вимова, - сказав він. "Хто, в біса, навчив тебе цієї фрази? "Це з пісні", - сказала вона, не розкаюючись. "До речі, дякую." "Я тобі не подякувала". "Могла б, - сказала Кет, - ти ставила нас у незручне становище". "Мені не дозволено розмовляти з публікою, - сказав Жан. "Головний тренер хотів, щоб ми зосередилися на грі, а Ріко і Кевін займалися всіма зовнішніми взаємодіями". При імені Ріко куточок його рота опустився, але Жан відвів погляд убік, перш ніж Джеремі встиг перехопити його погляд. Лайла, що сиділа навпроти Кет, вимовила: "Це..." і дуже виразно застигла з ложкою в повітрі. "Це вже не вчора. Як ти намагаєшся не назвати його, що ти постійно давишся?" Коли Жан не відповів, вона кинула на нього погляд убік і сказала: "Ти дійсно не звик розмовляти з іншими людьми, якщо ти так погано справляєшся з самоцензурою. Ти соціалізований, як бездомний пес". "Ми закінчили?" запитав Жан. "Я ще не доїла", - відповіла Лайла, штовхаючи останню ложку заварного крему по колу. "Божевільний", - здогадалася Кет, рахуючи на пальцях. "Великий сир. Дон Корлеоне. Великий чоловік, який відповідає за все. Бос. Засранець..." "Досить", - спробував Жан. "-Засранець, який зруйнував твоє життя. Хазяїн" І було зрозуміло, що вона має намір продовжувати, але Жан здригнувся. Він швидко спробував приховати це, вставши з-за столу, щоб створити простір між ними, але Кет здивовано витріщилася на нього. "Ти ж не серйозно. Я не жартую. Що це за фішка з фільмів жахів 80-х?" "Ключі?" Джеремі запитав: "Я допоможу йому донести сумки до машини". "Ти не можеш продовжувати його прикривати", - запротестувала Кет. Джеремі подарував їй свою найкращу і найяскравішу посмішку і сказав: "Ми не будемо розмовляти про це посеред фуд-корту в торговому центрі, Каталіно". Лайла вільною рукою дістала з сумочки ключі. Жан і Джеремі розділили сумки між собою. Пізніше Джеремі буде жахатися, як мало їх було. Сьогодні ж його думки були безладним безладом. Він повів Жана повз переповнені столики, акуратно розсікаючи черги, що виходили з кожного ресторану. Вони припаркувалися біля салону, але вихід з фудкорту все одно приведе їх туди, куди їм потрібно. Джеремі не пам'ятав, у якому ряду вони припаркувалися, але клацнув на кнопку брелоку і пішов за сигналом до машини Лайли. Сумки Жана досить легко помістилися в багажник. Джеремі зачинив його і повернувся до Жана, але забув, що збирався сказати, коли Жан схопив його за підборіддя. "Ти можеш запитати про Воронів, - сказав Жан низьким і жахливим голосом. "Ти можеш запитати про Едгара Аллана, якщо тобі немає чим зайнятися, якщо ти не маєш більше часу або цікавості. Але не питайте мене про Ріко чи Хазяїна. Я не буду про них говорити, ні з тобою, ні з ними, ні з будь-ким. Ти зрозумів?" Від того, що Кет так легко сказала про хазяїна, коли Джеремі все зрозумів, у нього пробіг мороз по шкірі, але він зберіг спокійний вираз обличчя, коли сказав: "До речі, він схожий на манію величі. Ти ж знаєш це, так?" "Не треба", - застеріг його Жан, - "Просто не треба". Джеремі підрахував, що його шанси отримати щось ще від Жана сьогодні були жахливо низькими, тому він сказав: "Гаразд. Жодних запитань про Ріко чи твого головного тренера". Жан відреагував на цю гостру колючку люто насупившись, але відпустив Джеремі і відійшов на крок назад, щоб не потрапити в зону досяжності. Джеремі дозволив йому відійти на безпечну відстань, перш ніж додав: "Поки що". Жан грубо пробурмотів собі під ніс, сідаючи на заднє сидіння, а Джеремі сів на багажник, чекаючи, поки Кет і Лайла наздоженуть їх.