Триста подихів до землі

...Подих 17...

Коли я повертаюсь на своє ім'я, мені нічого сказати тому, хто мене покликав.
Навіть зовсім не важливо, хто це, просто говорити я не можу.

Я знаю, що він, той, про кого я постійно думаю, дуже далеко, але говорити мені хочеться тільки з ним.
Цікаво, а він знає, що забирає у мене голос?
В мене навіть руки тремтять, як в наркоманки, коли я це пишу.

Можна мені до тебе, Майк? Я хочу до тебе. (перекреслено)

Сонце чіпляється за хмари і я дивлюсь на горизонт, на місце, де небо цілується із землею. Це так красиво! Що відчуває земля, коли її цілують? Що таке взагалі для неї поцілунок? Як важко відповісти на це питання. Легше відчути це на собі, але я знаю, що для мене це не варіант.

Я божеволію. Хіба ні? В мене починається ломка.

Пам'ять — така вірна і чиста — відбивається від рук і перемикає спогади, ніби хоче роз'ятрити всі рани, не лишити жодного живого місця у мозку.

Руки зводить, мені здається на якусь мить, що в мене почнуться судоми, якщо я зараз же не обійму його. Але ця мить згодом виявляється вічністю: тепер я справді в це вірю.

Скручуюсь калачиком, обіймаючи коліна.

Кімната пахне воском.
Вуличний ліхтар не горить.
Небо вимкнули.
Зірки розчинились хмарами.

Все безглуздо.

Мені здається, що я готова здатись, але яке щастя, що мені це лише здається.

Прощаюсь із собою. Ви колись закінчували свої думки самогубством? Ні, це не одрук, я не кажу про покінчення з життям, а саме з думками, тими, які полонять вас кожного дня, і часто повторюються уривками з минулих днів.

Я прощаюсь з ними, прощаюсь з собою і відпускаю усе у темну прірву.

Ні, повірте, у цій темряві не ховається ніяке диво. Там зараз лише пітьма. Така, як і має бути у чорній прірві: дика, безмежна, вічна...

...Вона мене лікує. На якусь мить я забуваю, і ця мить для мене — все.

Беру в руки скрипку і тану в музиці так, як не могла собі дозволити вже дуже давно. Струни тремтять, але мої руки — вже ні.

Я закриваю очі.
Світ гасне, і скрипка починає вібрувати від мелодії, яку не знає ніхто.

Навіть я її не знаю.

Може, її знає Майкл?