Триста подихів до землі

...Подих 96...

Здається, він був першим, хто побачив, що я несправжня. А, може, мені просто хотілося це бачити.

Ми вперше сваримося. Я тільки тепер знаю, як це жахливо.

Я ненавиджу, коли хтось на мене злиться, я рідко коли сварюсь, або стараюсь одразу вибачитись, як щось скажу не так.

Окрім того, що я відчуваю себе вижатою, такі сварки часто ставлять бар'єр між мною і людиною. Так, врешті-решт ми миримось, ніби прощаємо один одному все, що можна простити, але бар'єр залишається, і ніби ставить хрест на спілкуванні. Ненавиджу такі моменти.

Я боюся, що таке саме станеться і з Майклом.

Я боюся, що все це закінчиться, і він просто піде.

Я завжди дивилась на свою двоюрідну сестру, яка постійно сварилась зі своїм хлопцем, і дивувалась. Як вони можуть повернутися після сварки і забути все? Як можна так часто пропускати через себе хвилю негативних емоцій?

Я не вмію так. Я або люблю, або не не розмовляю без необхідності.

А я, здається, дійсно люблю.

Майкл метався по кімнаті, і я аж відчувала, як з його уст хочуть вирватись чорні слова. Але він стримувався.

- Майкл...
- Мовчи! Краще мовчи, щоб я не зірвався.

Я мовчала. Я не могла знайти вихід, аби все пояснити і йому, і собі, тому не знаходила навіть сили вичавити з себе нещасне "вибач", яке втратило вже будь-яку цінність.
Мене вбивало те, що я була безсила щось зробити.

Я боялась втратити нитку, яка тримала нас на рівні думок.
Я хотіла зупинити це все, заснути, а потім прокинутись і збагнути, що це все був лише поганий сон.

Але хочете розчарування?
Мені не сняться погані сни.
Ніколи.
Їх вистачає у моєму реальному житті.

Я закривала очі і уявляла, що сплю. Це була єдина ідея, щоб заспокоїти шалене серцебиття у грудях.
Мені здавалося, що я задихнуся, що моє серце вирветься з грудей, хоча, мабуть, і легені, і серце точно працювали стабільно і спокійно, так, як завжди.

- Пробач.

Ну ось і все? Тут має з'явитись завіса, щоб глядачі засмутились, що не буде продовження?

Майкл вийшов з кімнати і мені здалося, що стіни стали надто просторими.

Пробач.

Пробач.

Пробач.