В Обіймах Долі

Розділ 8

                         Влад
    
     Темрява огорнула місто і нарешті настала ніч. Я дивився у вікно, спостерігаючи за вогнями міста, але бачив її.  Дана… Мені не віритися, що все вийшло, тепер вона в безпеці. Як так сталося, що дівчина, яку я стільки часу шукала, була так близько?  Ще й опинилася у такій немислимій ситуації.
    Метревеллі…
    Через нього невинна дівчина страждає. А якби я не зустрів її на тому святі, якби не забрав, то що б було?
     З цих думок мене вивів телефонний дзвінок, то був Леон.
     —Все добре, друже, гроші перераховані на рахунок Метревеллі.
      На годиннику 23:50, якраз вчасно.
     —Чудово,— відповів я,— тепер її сім'ї нічого не загрожує, але охорону не відзивай, хто знає, що на думці божевільного Данте.
      —Я тебе почув, гроші відправлено з американського банку, і від імені Дани Кравець. Її мати відправила Метревеллі повідомлення про повернення боргу, так що швидше за все він уже на півдорозі до дому Кравців.— Леон зробив паузу, а потім продовжив.— Влад ти ж розумієш, що він її шукатиме, навіть якщо її родичі будуть мовчати, він все одно переверне всю земну кулю.
     —Розумію, і почне він з Америки, оскільки звідти було перераховано кошти, це дасть нам більше часу для наступного ходу.
      У нас був план, щоб потопити Метревеллі, і чим довше ми вестимемо його по хибному сліду, тим краще для нас.  Леон був моїм другом дитинства і партнером. Він знав все про мої справи і багато в чому допоміг.
     На мить повисла тиша, але Леон її порушив.
     —Ти ж розкажеш їй правду, вона має право знати?
Питання Леона поставило мене в глухий кут, хоч і відповідь на нього я вже знав.
     —Ні. Принаймні поки що. Вона занадто багато пережила за один день, нехай прийде до тями.
     —Владе, я все розумію, але чим довше ти тягтимеш, тим гірше буде для тебе.
     Я чудово це знав і без Леона, але ще рано розповідати їй все.
     —Вона тільки вирвалася з лап маніяка, не хочу щоб після моєї розповіді вона думала що я ще один одержимий.
     —Ну, ти принаймні не загрожуєш її родичам, і не змушуєш насильно вийти заміж. —з глузуванням відповів Леон.
      —Спасибі, друже, заспокоїв,— з'язвив я, його вічно веселий настрій іноді мене дратує,— я хочу, щоб Дана почувала себе в безпеці, а не мучила себе думками, що живе під одним дахом ще з одним маніяком.
   —Добре, друже, роби як знаєш.  Я тебе просто попередив.
    —Закриємо цю тему. Краще скажи о котрій ти завтра приїдеш? Потрібно обговорити подальший план дій та ввести в курс Дану.
    —Завтра об 11:00 буду у вас, мені не терпиться познайомитися з тією, яка стільки місяців не дає тобі спати ночами.— глузливо відповідає Леон.
    —Леоне, дивись мені, не нароби дурниць у її присутності, інакше я не подивлюся що ти мій друг.— погрозливо попередив я, але схоже мій тон потішив його ще більше
     —Та годі тобі, ми ж трильйон років один одного знаємо, на твоє я ніколи не роззявлю рота, ти й сам це знаєш.
     —Вона не моя.
     —Ти хотів сказати "поки не твоя", але це не надовго.  Ви вже живете в одному будинку, тепер ти маєш зробити все, щоб переселити її у свою спальню.— вже сміючись, каже Леон.
     —Я тебе попередив, Леоне, колись ти дожартуєшся.
     —У кожному жарті є частинка правди, Владе, ти ж сам це знаєш. Як то кажуть "куй залізо, поки гаряче".
     —Припиняй!— підвищеним тоном відповів я йому, він починає мене злити.
     —Гаразд, гаразд, не гнівайся. Відповідай мені на останнє запитання, вона гарненька?  Така сама як на фотографіях, чи краще?
     —Леон!!!— вже не стримуючись крикнув я в трубку.
     —Зрозумів, завтра сам подивлюся, нащо відразу кричати. Гаразд іди відпочивай, бо ти занадто нервовий.  До завтра, друже.— відповів він, а я мовчки повісив слухавку.
     Ми з Леоном із самого дитинства дружимо: разом навчалися у школі, потім в університеті, почали будувати бізнес, постійно підтримували одне одного. Ми дві протилежності: він веселун і розпуста, а я більш серйозний і відповідальний, але завдяки нашій цілеспрямованості ми досягли того, що маємо зараз.
     Але Леон має рацію, Дана повинна знати правду, але не зараз. Я повинен захистити її, повинен домогтися її довіри, а найголовніше виконати свою обіцянку і позбавити її настирливого недоумка на ім'я Данте Метревеллі. Якби я знав, що жінка, яку я шукаю стільки часу, пов'язана з моїм лютим ворогом, то не допустив би цього абсурду.
     Якби наш партнер не вмовив поїхати на концерт до містечка, яке він спонсорує, я б не зустрів там ту, яка сниться мені вже багато ночей.  Її шовковисте волосся, темні очі, губи, посмішка, бачити все це в реальному житті набагато приємніше ніж уві сні. Коли в літаку вона заснула у мене на руках, я найбільше на світі хотів притиснути її міцно, відвезти кудись далеко від усіх проблем, щоб вона більше не плакала. Чорт я готовий розірвати Метревеллі на шматки, тільки щоб вона більше не пролила жодної сльозинки.
      Від однієї думки про цього виродка відчуваю як наростає гнів, а права рука стискається в кулак. Щось неприємне вбилося мені в долоню, відкриваю її та бачу браслет, про який зовсім забув, її браслет. Золота прикраса зі знаком нескінченності, яку я знайшов тоді на піску рік тому, і з якої все почалося…