В Обіймах Долі

Розділ 12

Дана

Вранці я прокинулася у своїй кімнаті, у своєму ліжку. Останнє, що я пам'ятала це те, що задрімала в бібліотеці. Але як я потрапила до кімнати? Схоже, Влад не став мене будити і сам відніс і поклав у ліжко, а я то думала що мені це наснилося. Все-таки третій келих вина був зайвим, інакше я б так одразу не заснула.
Я піднялася з ліжка, прийняла душ, і почала приводити себе до ладу: я одягла лосини і топ з довгими рукавами, волосся зібрала в хвіст і закріпила на потилиці.
Вийшовши з кімнати я попрямувала до вітальні, але вона була порожня. Потім я пішла на кухню і побачила сніданок на столі та записку:
"Доброго ранку, пані Дано.
Ми не хотіли вас будити, тому тихо-тихо пішли.
Хазяїн поїхав до офісу, а ми з Валентином поїхали до міста у деяких справах, повернемось увечері. Хазяїн обіцяв до обіду бути вдома, тож не нудьгуйте. І без охорони не залишайте особняк.
Сніданок чекає вас на столі, приємного апетиту.

Дженгер"
Прочитані слова на папері змусили мене посміхнутися. Я перевела погляд на стіл, і побачила багато смакоти залишені мені Валентином. Я сіла за стіл і взялася за їжу.
Я пила каву і помітила на столі апетитну полуницю, залишену мені на десерт. Я спробувала одну ягоду і та виявилася дуже солодкою та соковитою. Я відразу згадала як у дитинстві ми з бабусею збирали таку ж соковиту полуницю, а потім варили з неї варення. Ще я любила бабусин полуничний торт. Коли я приїжджаю додому бабуся постійно його пече, адже це мій найулюбленіший десерт.
Я дивилася на полуницю і подумала, чому б не спекти торт самостійно? Буде сюрприз для Дженгера з Валентином на подяку за турботу про мене. Та і Владу можливо сподобається мій десерт.
Вчора ми з Владом дуже зблизилися, і практично поцілувалися. Господи, я сиділа в нього на колінах, цього взагалі не мало статися. Хоча він сам посадив мене до себе, а я не заперечувала. Почувши його історію про батьків, і те, що він пережив у дитинстві, я не могла стримати своїх емоцій і втішила його, підтримала так само як і він мене. Але те, як він на мене дивився, як палали його очі, і як моє тіло реагувало на його погляд і дотик... я хотіла його, просто на тому дивані, у тій чортовій бібліотеці, і я б піддалася спокусі, якби не зайшов Валентин. Якби не він, я б зробила, можливо, найжахливішу помилку у своєму житті. А Влад? Чи відчував він те саме, що і я? Він хотів мене поцілувати, я бачила в його палаючих очах бажання. Але якби це сталося, то ким би ми потім були один для одного? Як би я дивилася йому у вічі? Я не маю нічого відчувати до цього чоловіка. Він мій рятівник, мій друг, але не більше. Я повинна придушити всі свої незрозумілі почуття та бажання, можливо, навіть уникати його. Так буде краще для нас обох, адже скоро я повернуся додому, і кожен із нас забуде про все це. Не варто на цьому зациклюватись, щоб потім не було боляче.
Я прибрала зі столу, і вирушила шукати потрібні інгредієнти для торта. Борошно і цукор я знайшла в кухонній шафці, а яйця, олію та молоко в холодильнику. Знайшовши все необхідне я взяла велику миску і почала замішувати тісто на коржі, як раптом я почула чиїсь кроки, хтось наближався до кухні.
У дверному отворі з'явився Влад, і одразу помітив мене. На ньому був класичний чорний костюм, який ідеально підкреслював його підтягнуте тіло, а під ним біла сорочка та краватка. Волосся акуратно укладене назад, і щетина, що трохи відросла, робила його ще мужнішим і сексуальнішим. Боже, чому він такий гарний? Всеж я чудово пам'ятаю які м'язи ховаються під цим костюмом, і те як його міцні руки тримають мою талію...
—Доброго ранку, я бачу, ти не сумуєш,— голос Влада вирвав мене з роздумів. Я відігнала всі непотрібні думки, і подивилася на нього.
—Доброго, та ось вирішила трохи побалувати себе, і приготувати щось солодке. — спокійним голосом намагалася відповісти я. Влад трохи насупив брови і подивився на стіл.
—Невже в будинку немає нічого солодкого? Потрібно зробити догану Валентину за таку недбалість,— суворо відповів чоловік.
—Непотрібно, —швидко відповіла я, — В будинку повно солодощів, просто мені захотілося чогось особливого і я вирішила спекти торт.
Вираз обличчя Влада пом'якшав, і той сів на стілець біля кухонного острівця.
—А ти чому так рано повернувся, я думала, ти приїдеш ближче до обіду? — поцікавилася я.
—Я швидко вирішив всі важливі справи, і повернувся раніше, тому що не хотів залишати тебе в будинку саму. Але я бачу тобі і без мене є чим зайнятися.— відповідає чоловік оглядаючи продукти на столі. Я вирішила пояснити, що збираюся готувати.
—Я побачила полуницю на столі, і вирішила спекти для всіх полуничний торт. Хотіла зробити сюрприз для Дженгера з Валентином ..., — я трохи запнулася а потім продовжила, — і для тебе теж, але ти повернувся раніше, тому це вже не сюрприз.
Влад усміхнувся, і тепло глянув на мене спираючись ліктями об кухонний острівець.
—Я не хотів зіпсувати тобі сюрприз, amanta mea. Сподіваюся ти не позбавиш мене можливості спробувати твій торт? — спитав у мене чоловік, при цьому сказавши ще якусь незрозумілу мені фразу. Можливо знову румунською.
—Ти будеш першим на черзі для дегустації.— лукаво відповіла я, і відразу ж запитала, — А що означає слово, яке ти щойно вимовив?
Влад широко посміхнувся, і підвівся зі стільця. Обійшовши кухонний острівець, він зупинився біля мене. Поруч із ним я почувала себе дюймовочкою.
—Ця фраза означає "моя пані", — відповів Влад продовжуючи посміхатися і дивитися на мене
—Але ж я ніяка не пані,— заперечила я, на що чоловік посміхнувся, і знову сперся об кухонний острівець.
—Але інші вважають інакше. Ти єдина жінка в цьому будинку, тому всі чоловіки, включаючи охорону, і звичайно ж мене, вважаємо тебе панною цього будинку. — я дивилася на Влада, і дивувалася його словами.
—Але ж це не правильно, я ж стороння людина, тим більше, можливо, скоро покину ваш особняк, як тоді я можу називатися панною вашого будинку? — почувши мої слова Влад спочатку напружився, але в ту ж секунду розслабився і знову мені посміхнувся.
—Дана, як тільки ти переступила поріг цього будинку, відразу стала частиною цього особняка. Всі дуже полюбили тебе за цей короткий час, і не важливо, як довго ти тут пробудеш, але я хочу щоб ти була на рівні зі мною в цьому будинку і не відчувала себе ніяково. Тому дозволь нам цю маленьку забаганку, Валентин з Дженгером дуже цього хочуть ... і я теж.
Я замислилась над його словами. Всеж-таки моє прохання звертатися до мене на ім'я не задовольнили. Та й Дженгер у своїй записці звернувся до мене як до пані. Хоч я відчуваю себе ніяково від подібних титулів, але якщо вже сам господар будинку просить, то як я можу відмовити.
—Добре, заради вашої зручності, можете називати мене своєю пані, я постараюся звикнути до подібного титулу.— Влад помітно розслабився, і широко посміхнувся, схоже, він був задоволений моєю відповіддю.
—Я дуже радий, що ти погодилася. У цьому будинку, після моєї матері, жінок більше не було. Ти своїм присутністю додала фарб нашому дому. Тому всі ми хочемо виявити до тебе повагу.— слова Влада були настільки щирі і приємні, що всередині відразу стало тепліше. Я відчула, як почервоніли мої щоки, і відвернулася до столу, щоб Влад не помітив мого збентеження.
Боковим зором я помітила як чоловік вирівнявся і склав руки на грудях.
—Що ж, я приїхав раніше, щоб ти не сумувала одна, але мабуть дарма поспішав, заняття ти собі вже знайшла. — Влад уважно дивився на стіл, і трохи посміхнувся. Я перевела свій погляд на нього.
—Можеш мені допомогти, якщо хочеш.— раптом запропонувала я чоловікові, хоча нещодавно переконувала себе, що треба триматися від нього на відстані.
Влад задумливо глянув на мене, і трохи насупився.
—Пробач, amanta mea, але я не вмію пекти торти.
— Я можу тебе навчити,— продовжувала наполягати я,— Та й допомога мені не завадить, раптом мені треба буде щось дістати з високих полиць, а я не дотягнуся.
Я помітила як на секунду спалахнули очі Влада, а потім він прижмурився, і злегка посміхнувся. Схоже, він теж згадав той момент у бібліотеці.
—Якщо так, то я з великим задоволенням допоможу тобі,— відповів чоловік, на що я обдарувала його вдячною усмішкою.
Я перевела свій погляд на миску на столі, тим часом Влад зняв свій піджак, повісив його на спинку стільця і закотив по лікоть рукава своєї сорочки. Він підійшов ближче до мене, і став поруч так, що моє плече торкалося його грудей. Від цього дотику по моєму тілу пройшов електричний розряд, від чого я трохи здригнулася.
Тепер я пошкодувала, що запропонувала йому допомогти мені. Тому що тепер я не зможу в його присутності нормально зосередитись на готуванні.
"Дано, візьми себе в руки" – повторювала я собі кілька разів, після чого всю свою увагу перевела на стіл переді мною.
— Так, дивися,— звернулася я до чоловіка, який так близько знаходився поряд зі мною,— для початку нам треба спекти бісквітні коржі. Я вже змішала жовтки яєць зі звичайним цукром та ванільним. Тепер усю цю масу потрібно збити міксером на великій швидкості, доки не з'явиться пишна піна, все зрозуміло?
—Зрозуміло, amanta mea. — каже мені Влад, на що я йому кивнула головую у відповідь.
Я взяла міксер і притримуючи миску лівою рукою почала збивати масу. І раптом я побачила, як на мою ліву руку опустилася велика чоловіча долоня і стиснула її, тим самим допомагаючи притримувати миску. Те саме сталося і з правою рукою, велика долоня опустилася на мою руку, що тримала міксер, і міцніше стиснула її. Від здивування я зробила маленький крок назад, але врізалася в широкі груди Влада. Потім я відчула його подих біля свого правого вуха.
—Я все правильно роблю, amanta mea?— ніжним баритоном питає чоловік, тримаючи своїми долонями мої руки, і збиваючи масу міксером в мисці. Мене одразу кинуло в жар.
—Все правильно,— ковтнувши кому в горлі відповіла я,— треба продовжувати так само, поки не з'явиться піна.
У відповідь Влад ніжно провів носом на моє вухо, а потім дійшовши до верхівки закопався в моє волосся. Я глибоко зітхнула. Я сильніше притулилася спиною до його грудей, тим самим намагаючись утриматися на ногах, які вже підкошуються. Господи, що він робить зі мною.
Я подивилася на миску, і побачила, як підходить піна. Я зразу ж зосередилася на сумішв, і різко випросталася, треба зосередитися на торті.
—Все, піна підійшла, можна зупинитися.— спокійним голосом намагалася говтрити я, і знову відчула подих Влада біля вуха.
—Мені здається треба ще кілька хвилин збивати, щоб вже трчно було готове.— хрипко відповідає мені чоловік, і ближче притискається своїм тілом до мене, після чого я відчула як щось тверде впирається мені в нижню частину спини. У низу живота різко почало поколювати від бажання, і я глибоко зітхнула. Цей чоловік зведе мене з розуму.
Я в півоберта повернула голову до Влада, і глянула в його палаючі від бажання очі. Нам потрібно зупинитись, інакше я зомлію.
—Владе, треба буде ще крем збивати,— майже пошепки кажу чоловікові, на що той посміхається.
—Що ти одразу не сказала,— завзято відповідає чоловік, і відпускаючи мої руки, відходить від мене.
Я прикрила очі, і з полегшенням видихнула, намагаючись заспокоїти своє серце. Влад сперся об стіл поруч зі мною і пильно спостеріг за мною. Я намагалася не показувати свою реакцію. Тому з кам'яним обличчям засипала муку в масу, і почала розмішувати тісто. Потім залила у протвінь, і поставила в духовку випікатися.
Я попросила Влада розтопити шоколад і нарізати полуницю, що він і зробив. Я ж почала змішувати інгредієнти на крем. Я знову взяла в руки міксер, щоб збити крем, і в цей же час поряд опинився Влад, залишаючи на столі шоколад та полуницю.
—Що ж, містере Тревільян, як я й казала, треба збити крем для торта, спробуйте тепер зробити це самі,— простягаю міксер Владу, а сама обходжу кухонний острівець і стаю проти нього. Чоловік пильно дивиться на мене.
—Мені здається без вашої допомоги я не впораюся, міс Кравець,— завзято каже мені Влад, на що я йому хитро посміхаюся.
—Десять хвилин тому ви чудово впоралися з цим завданням, містере Тревільян, тому моя допомога вам точно не стане в нагоді,— відповідаю чоловіку і той подивився на мене своїм похмурим поглядом, після чого увімкнув міксер і мовчки почав збивати крем.
Я спостерігала за тим, як сильні руки Влада тримають міксер, а сам він був зосереджений на процесі, але іноді кидаючи мені хижі погляди та посміхаючись. Я навіть задумалася про те, що ще вміють робити ці прекрасні жилисті руки крім збивання крему, але відразу ж відкинула ці думки. Не варто забивати голову зайвими речами, ми просто готуємо торт.
Після того, як крем був готовий, ми перемазали їм коржі, і виклали полуницю, а верхній шар коржа залили шоколадом. Після цього я поставила його в холодильник. На вигляд вийшло дуже апетитно, навіть Влад сказав що йому вже не терпиться спробувати. Але я сказала, що потрібно почекати ще трохи часу, щоб коржі встигли просочитися кремом, і тоді торт буде ще смачнішим.
Після закінчення нашої роботи, ми почала доїдати полуницю, що залишилася.
—Що ж, якщо ти ще щось готуватимеш, то неодмінно клич мене, amanta mea. Я з великим задоволенням допоможу тобі,— каже Влад занурюючи полуницю в шоколад.
—Ні, пане Владе, наступного разу я готуватиму сама,— відповідаю чоловікові, і облизую на пальцях залишки крему.
Влад дивився на мене палаючим поглядом і наблизився ближче, тим самим заключивши мене в пастку між столом та своїм тілом.
—Невже я вам вгодив, як помічник, міс Кравець?— питає чоловік, спираючись руками об стіл по обидва боки від мого тіла. Я трохи напружилася.
—Ну що ви, містере Тревільян. Ви дуже хороший помічник, але мінус у тому, що ви відволікаєте мене від процесу.
—Чим я вас відволікаю?
— Своєю присутністю,— різко відповідаю я, на що чоловік посміхається.
Під хижим поглядом Влада по всьому моєму тілу поширився жар, і я молилася всім богам, щоб Влад не помітив моєї збудженої реакції на нього.
—Що ж, міс Кравець, наступного разу я навіть близько не підійду до кухні, щоб своєю присутністю вас не відволікати,— ніжним баритоном каже чоловік, наші обличчя були за кілька сантиметрів один від одного.
—Але я хочу щоб наступного разу ти приготувала щось особливе, і тільки для мене,— продовжив він
—І чого ж ви хочете, містере Тревільян? — питаю я, намагаючись приховати хвилювання в голосі. Влад уважно обвів поглядом все моє тіло і відповів.
—Tu, pe această masă, amanta mea.
Я подивилася на чоловіка запитальним поглядом, на що той, дивлячись мені в очі, усміхнувся хижою усмішкою.
—Що це означає?— спитала я Влада, так і стоячи ув'язненою в клітці між його руками.
—У бібліотеці є словник із перекладом румунських слів, там і знайдеш відповідь на своє запитання,— каже чоловік і клацає мене пальцем по носі.
—От значить як.
Влад нахиляється ближче до мого обличчя, а я в цей час дотяглася правою рукою до пакетика з борошном, і взявши трохи в долоню білу масу, шпурнула чоловікові прямо в обличчя, після чого відскочила вбік. Обличчя і волосся Влада стало білим від борошна, а я почала сміятися дивлячись на його недбалий вигляд.
—Це за те, що не сказав мені перекладу своїх слів.— кажу чоловікові, на що той піднявши одну брову вгору, пильно дивиться на мене. На його обличчі не спадала хитра усмішка.
—Ну бережись, пташечко,— каже Влад, після чого набравши муки в обидві долоні, попрямував у мій бік.
— Ні!— вигукнула я позадкувавши назад, на що чоловік посміхнувся.
—Біжи, amanta mea, біжи.
І я побігла в протилежну строну кухні, але Влад виявився швидше за мене, і наздогнавши виплеснув все набране борошно на моє волосся та одяг. Вся кухня вкрилася білою хмарою.
Я стала струшувати білі плями з обличчя та одягу, а Влад стояв і голосно реготав. І незважаючи на його чарівний сміх, у мене все одно виявилась велике бажання вдарити його чимось важким.
—Ну все, ти сам напросився,— вигукнула я чоловікові, і попрямувала у бік кухонного острівця, щоб узяти пачку борошна і висипати йому на голову.
Але не встигла я дістати своєї мети, як міцні руки обхопили мою талію, і посадили на стіл, за яким я снідала. Влад став між моїх ніг і міцно притиснув до столу, а я обхопила руками його шию, щоб утриматись на місці. Наші погляди зустрілися.
—Це була погана ідея, amanta mea. — ніжним баритоном каже чоловік.
— Скажи спасибі, що я не дісталася до чогось важкого, а інакше вдарила б тебе по голові як слід,— сердито відповідаю, на що той посміхається.
—Не думав, що ти можеш бути такою жорстокою,— з хрипотою в голосі каже Влад, на що я йому хитро усміхаюся.
—Ви погано знаєте мене, містере Тревільян.
Влад знову дивився на мене хижим поглядом, після чого перевів погляд на мої губи. Який він красивий зараз. Розтріпане волосся, одяг у борошні здавався мені такими незвичними речами для такого статного чоловіка як Влад Тревільян. Але його недбалий вигляд все більше збуджував мене. Я хочу його прямо зараз. Хочу, щоб його умілі руки тримали мене, хочу відчути його губи на кожній ділянці свого тіла. Хочу його всього.
Влад підняв долоню, і ніжно торкнувся моєї щоки. Наші погляди знову зустрілися. Тримаючи свої міцні руки на моїй талії, Влад притягнув мене ближче до свого тіла. Все моє тіло поколювало від шаленого бажання, а наші губи опинилися в міліметрі від жаданого поцілунку.
—Mami draga, що сталося з моєю кухнею? — ми обернулися на голосний тон Валентина, почутий позаду. Той не помітивши нас оглядав безлад на кухонному острівці та підлозі, яки ми влаштували. Я одразу вибралася з обіймів Влада, і зістрибнула на підлогу зі столу. Влад тихо вилаявся. Я стала поруч із ним, після чого Валентин нарешті помітив нас на кухні. Дивлячись на його погляд можна було зрозуміти, що він шокований.
—Міс Дана, пане Владе, що з вами трапилося? — питає кухар, не відриваючи своїх очей.
—Ми пекли торт,— відповіла я чоловікові.
—А потім забіг Честер, і розсипав усе борошно, а ми намагалися його наздогнати,— каже Влад. Я глянула на нього запитальним поглядом, на що чоловік посміхаючись підморгнув мені у відповідь.
—Гарним помічником виявився наш котик. Ну нічого, зараз ми все впорядкуємо.— каже Валентин, заходячи на середину кухні.
Я хотіла заперечити, як раптом у отворі з'явився Дженгер, і з таким же приголомшеним поглядом, як і у Валентина, оглянув кухню, а потім і нас з Владом.
—Тут що, ураган пройшов? Чому все в муці?— запитує Дженгер оглядаючи всю кухню.
—Я перепрошую за безлад, — винувато сказала я, — ми просто пекли торт.
—Пекли торт? Разом? — здивовано спитав Дженгер, дивлячись то на мене, то на Влада.
—Так,— відповіла я чоловікові,— Ваш господар люб'язно погодився допомогти мені. Цього вечора на вас усіх чекає смачний десерт.
Дженгер глянув на мене і посміхнувся. Влад підійшов ближче до мене і приобняв за плечі. Я трохи напружилася.
—Закінчивши з тортом, ми з пані Даною, трохи загралися, тому такий безлад. Ви вже пробачте нам.— промовив Влад, на що Дженгер широко посміхнувся йому.
—Ну що ви, пане Владе, вам нема чого вибачатися. Я просто здивувався, коли побачив вас на кухні, та ще й забрудненого в муці.
—Тепер я маю привід частіше сюди заходити,— посміхнувся Влад, поглядаючи в мій бік. Я злегка посміхнулася і скинувши його руки зі своїх плечей підійшла ближче до Дженгера.
—Ми зараз же все приберемо,— впевнено сказала я.
—Ні, пані Дано, я сам все зроблю,— вигукує мені Валентин, несучи кошеня на руках,— а ви з паном ідіть, приведете себе до ладу. Ми з Честером самі наведемо чистоту.
Валентин опустив кошеня на паркет, а той підбіг до моїх ніг і потер голову. Я погладила малюка по шерсті, після чого той замуркотів.
—І справді, пані Дано, ми самі тут упораємося,— каже мені Дженгер,— Якщо ваше спільне приготування торта сприяло такому хаосу, то я вже уявляю яким смачним виявиться результат.
Дженгер підморгнув, а потім трохи вклонився нам з Владом, коли ми виходили з кухні. У кімнати ми йшли мовчки, але з широкими усмішками на обличчі.