В Обіймах Долі

Розділ 18

                         Влад
                      Рік тому
Дубай, Об’єднанні Арабські Емірати
    
     Чудовий світанок зустрів мене в найбагатшому місті світу, сьогодні я прокинувся в Дубаї.  Вчора ввечері ми з Леоном прилетіли сюди для зустрічі з інвесторами, за межами мафії.  Як би мені не хотілося, але, крім мафіозного клану, мені потрібно було вести ще легальний бізнес, який вимагав достатньо моєї уваги, тому я і тут.
       На годиннику була шоста ранку, сонце майже піднялося на горозинот, але мені не спалося.  Цієї ночі мені знову снилися кошмари.  Сни, в яких мій рідний батько вбиває мою рідну матір не покидають мене з раннього дитинства, але до цих жахів додалися ще й мої прийомні батьки, то як їхня машина від'їжджає та вибухає, то як вони вмирають у мене на очах.
       Після таких снів я прокидаюся в холодному поті і з серцем, що колотиться в грудях.  Ця картинка запам'яталася у моїй свідомості і не дає спокою.  Минуло вже три роки з того дня, як Метревеллі вбив їх, людей, які виростили мене і яких я дуже любив.  Я заприсягся помститися йому за них, чого б мені це не вартило.
      Всі ці роки я спостерігаю за його імперією на моїй батьківщині.  Мої люди стежать за ним цілодобово.  Я в курсі про всі його постачання, знаю що відбувається в його кублах.  Спочатку я зруйную його клан, розтопчу його авторитет, а потім, коли він залишиться ні з чим, я вспорю йому черево і випотрошу звідти всі кишки, можливо після цього я нарешті зможу заснути спокійно.
       Недарма дід передав мені своє місце ватажка, він бачив у мені те, чого не бачили батьки, мою пітьму.  Одного літа я був у гостях у діда, мені тоді було п'ятнадцять років.  Його особняк був дуже великим, і мені було нудно бути в ньому самому, дідусь кудись пішов, і пообіцяв невдовзі повернутися.  Я ходив по дому шукаючи чим себе зайняти, поки не заблукав у підвал.  Спускаючись сходами я відразу відчув важкий запах вогкості і чогось металевого.  Я йшов у глиб приміщення, поки не почув крик.  Я вийшов на звук, поки не побачив камери з ґратами, в яких був мій дід і ще двоє людей.  Але був ще й третій… той був прикутий ланцюгами та звисав зі стелі.  Цей чоловік був весь у крові і тяжко стогнав, на ньому не було живого місця.
      Дід стояв з закривавленим мисливським ножем у руці, і, почувши кроки, повернувся в мій бік, наші погляди зустрілися.  В очах діда не було ніякого тепла та любові, якими він зазвичай мене наділяє.  Його погляд був холодним і темним, переді мною стояв не люблячий дідусь, а Капо Спортівії, голова румунського мафіозного клану.
      Дід не приховував хто він і чим займається, саме тому батькам не завжди подобалося те, що я проводжу з ним багато часу.  Він був убивцею і наркобароном, королем цих земель, що тримає всю Європу в страху.  Я ним захоплювався, і тому не боявся.
      Я підійшов ближче до діда, після чого перевів свій погляд на чоловіка, що висить і спотикає кров'ю.  Дід простяг мені свій ніж, після чого промовив
      “— Цей чоловік зрадник, він продав мою довіру ворогам, і тепер йому не жити.  А ще він кровожерний маніяк, який безжально вбив свою дружину і маленького сина.”— після почутого у скронях голосно застукало і кров завирувала в моїх венах з шаленою швидкістю.
       Картинка того, як батько завдає ударів кухонним ножем моєї матері, промайнула в голові, і злість закипіла в моїх жилах.  Такі люди не заслужили на існування.  Зрадників треба карати, цьому мене завжди вчив дід.  Але цей шакал ще й забрав життя у невинної жінки і у своєї дитини, ця людина заслуговує на гірше, ніж просто смерть.
       Якщо Бог не в змозі відновити справедливість, то це зроблю я.  Я вихопив ніж у діда і підійшов до чоловіка, що стікає кров'ю.  Я не став зволікати і, підійшовши до нього в щільну, проткнув лезом ножа його груди.  Кров бризнула мені в обличчя але це мене не зупинило, я продовжував завдавати ударів.  Один… другий… третій.  З його рота струмком хлинула кров, але цей виродок був ще свідомий, його погляд був прикутий до мене.
       Зібравши в собі всі сили, я пірнув ножем у грудну клітку, після чого зламав кілька кісток.  Відкинувши ніж убік я засунув руку в його груди і знайшов те, що шукав. Я міцно стиснув його гнилий серце і вирвав з грудей.  По моїх руках текли струмки крові, а мляве тіло чоловіка висіло переді мною і дивилося на мене скляними очима.  Так вперше я й убив людину, і не крапельки про це не шкодую.
      Після цього дід уже знав, хто успадкує посаду Капо після його смерті.  Якщо його син, мій не рідний батько, відмовився зв'язуватися з цим кримінальним світом, то це зробить його онук.  Того дня я став спадкоємцем великого Грегора Тревільяна, а потім дід почав готувати мене до цього нелегкого життя правлячого жорстокого лідера.
       Батьки хотіли для мене зовсім іншого життя, поза криміналом.  Але йти проти мого вибору вони не стали, а навпаки, підтримали, хоч мама і була трохи налякана.  Тато в глибині душі знав, що його батько зробить мене спадкоємцем його імперії, тому навіть не здивувався, коли дізнався, що я піду стопами діда.
        Коли мені виповнилося двадцять чотири роки, дід помер, і тоді я зайняв його місце і став Капо Спортівії.  Я якраз повернувся з Америки, закінчив навчання, і створив своє мафіозне групування разом із Леоном.  Я допомагав дідові зі справами клану на території Америки, але тепер я мав узяти всю відповідальність на себе і стати повноцінним ватажком.  Тепер настав мій час.
       І ось зараз уже протягом десяти років я керую своїми землями і не разу не пошкодував про свій вибір.  Дід дав мені все те, чим володів сам, і зробив із мене гідного ватажка.  На моєму рахунку сотні вбивств.  Можливо я жорстокий, але справедливий.  Від моєї руки вмирали ті, хто заслуговував на смерть, у моєму клані немає місця зрадникам.  А тих, хто завдає біль безневинним жінкам та дітям, я караю з особливою жорстокістю.
       Дід довірив мені свою імперію, незважаючи на те, що я йому не рідний онук, тому я зобов'язаний зберегти те, що він створював протягом усього свого життя, я його не підведу.
        Мати хотіла, щоб я створив свою сім'ю.  Вона завжди говорила, як хоче побачити мене щасливим і поняньчити онуків.  У глибині душі я й сам цього хотів.  Іноді я уявляв як буду щасливий у шлюбі, уявляв як приїжджатиму з роботи і на порозі мене зустрічатимуть мої діти, щоб вдома на мене чекала кохана жінка.
         Нині це моя заповітна мрія.  Я бажаю зустріти ту, з якою проживу все життя, яка покохає мене таким, яким я є, з усіма темними сторонами мого життя, і яку я кохатиму найбільше в цьому світі.  Мене оточувало достатньо жінок, мій статус та багатство приваблювало багато хижачок, але не одна не змогла розпалити вогонь у моєму серці.  Але які б жахливі речі я не робив, все ж я вірив, що знайдеться та єдина в цьому світі, яка висвітлить мою темряву своєю світлою любов'ю.  Мої батьки дуже кохали один одного, і я хотів щоб мій шлюб був чимось схожий на їхній.  Вони чекали від мене онуків, але, на жаль, так і не дочекалися, вони загинули, не встигнувши пізнати такої радості.
        Метревеллі не знає, що значить розгнівати самого Влада Тревільяна.  Від його рук загинули мої близькі, тому від моїх рук загине все, що він створив і що цінує, як і він сам.  Потрібно тільки дочекатися самого слушного моменту і вдарити в його слабкі місця з усієї сили.  Я примушу благати його про пощаду, а потім згодую його нутрощі псам.  Цими думками я живу вже кілька років, і обов'язково втілю їх у реальність.
       Я стояв біля панорамного вікна і дивився на затоку.  Вдень зустріч і мені потрібно бути у формі та відпочившим.  Зазвичай після жахливої ночі я йду до спортзалу і там скидаю з себе всю напругу та злість.  Але зараз мені хотілося подихати свіжим морським повітрям, і я вирішив піти на пляж.