В Обіймах Долі

Розділ 16

                         Дана
    
     Вночі я не заплющила очей.  До самого ранку я лежала в ліжку і розмірковувала.  Різні думки відвідували мій розум і не давали заснути.  У голові прокручувалися події минулої ночі: урочистість, аукціон, ще одна зрада батьків, поява Метревеллі та зізнання Влада.
       “Я Голова Румунської Мафії”, — його слова не виходили з голови.
        Той, кому я довірила своє життя, виявився бандитом, мафіозником, таким же як і Данте Метревеллі.  Біжучи від одного бандита я потрапила в лапи до іншого.  І весь цей час я нічого не підозрювала.
       Влад був добрим зі мною.  Робив усе, щоб захистити мене.  Він намагався зробити все для того, щоб мені було комфортно жити у його будинку, як він може бути бандитом?  Він влаштував свято на честь мого дня народження, здійснив мою мрію, робив мене щасливою.  Хіба бандити, а тимпаче мафіозі, так поводяться?  Чоловіки у мафії жорстокі вбивці, хіба Влад був таким?  Навіщо чоловікові, який має владу над цілою країною, ватажку мафіозного угруповання, так догоджати жінці?
       “Тому що я кохаю тебе” – його відповідь, від слів яких моє серце ожило і померло одночасно.
       Влад зізнався мені у коханні.  Господи, голова мафії сказав, що кохає мене, хіба так буває?  А найстрашніше те, що я теж покохала цього чоловіка.  Того, хто витирав мої щоки від сліз.  Того, хто ніс на руках мене сплячу в ліжко з бібліотеки.  Того, хто вмовив мене знову зайнятися малюванням.  Того, хто катав мене на коні, і називав своєю пані.
        Я любила цього Влада, ніжного і дбайливого.  Але за маскою ідеального чоловіка ховався вбивця та бандит.  Можливо я навіть не знаю, який Влад Тревільян насправді.  Але який сенс йому приховувати?
        Знала б я в день від'їзду, що чоловік, який допомагає мені– мафіозі, поїхала б я з ним?  Чи прийняла б я його допомогу?  Звісно ні.  Саме тому Влад не зізнався хто він насправді, тому що знав якою буде моя реакція.  Він приховав це, бо хотів урятувати мене від психа Метревеллі, витягти з небезпеки, бо вже на той момент я була йому важлива.  Тоді він вже кохав мене.
       Влад сказав, що закохався в мене ще на тому святкуванні, де ми й познайомилися, а потім ще й танцювали.  Але хіба можна покохати людину в одну мить?  Або я можливо ще чогось не знаю.  Влад казав, що мені багато не відомо, то чому тоді відразу все й не розповів?  Щоб знову вберегти мене чи просто боявся моєї реакції на правду?
       Я вірила тільки в одне — у його кохання.  Я сказала йому, що це тільки пристрасть і не більше, але його погляд ... погляд його очей говорив багато про що.  Він весь цей час, який я провела під його дахом, доводив своє кохання. Не словами, а вчинками.  Весь цей час я міркувала про причини його турботи, його дивного погляду, вчинків.  Але виявляється причина була на поверхні, і це кохання.
      Йому було боляче від моїх сказаних учора слів.  Я сказала, що не вірю в його слова, хоч він просив довіряти йому.  Я порівняла його з Данте, хоча він не схожий на нього.  Я не мала так бурхливо реагувати, а просто більше розпитати і все дізнатися.  Він освідчився мені в коханні, а я розтоптала його.  Хоча він же голова румунської мафії, жорстокий і холоднокровний убивця.  Хіба якась жінка здатна зачепити почуття такої людини, як Влад Тревільян?  Я вже не знаю, що й думати.
      Я не вірила, що мій Влад такий.  Там, з Леоном, він був босом, ватажком, командиром, якого повинні всі боятися, але зі мною… .  Зі мною він був справжнім, лагідним і ніжним, тому я його і не боялася.  І саме тому я його й покохала, бо зі мною він був справжнім.  Заради мене Влад готовий на все, навіть Леонові він це сказав.  І тепер ми повинні обговорити все від початку і до кінця, заради нас самих, заради нашого кохання.
      На світанку мені вдалося заснути.  Темрява поглинула мене, і міцний сон огорнув мій розум.  Коли я прокинулася, то за вікном було темно і лив сильний дощ.  Дивлячись на годинник, я побачила час, 18:00.  Я що проспала до вечора?  Цього не може бути.  Я ніколи раніше так довго не спала, але безсонна ніч та втома давали свої плоди.
      Піднявшись з ліжка я помітила на своїй тумбочці великий букет червоних троянд, і я вже здогадувалася від кого вони.
      Вдихнувши п'янкий аромат квітів я помітила в букеті записку:
      “Пробач мені, amanta mea, я був ідіотом.  Але прошу не ігноруй мене та не роби поспішних висновків, давай спокійно поговоримо”
       Ну звичайно, хто ж міг принести таку красу, крім Влада.  Дивно, що я не чула, як він увійшов у мою кімнату, зазвичай я прокидаюся від кожного шороху.
      Тримаючи в руках записку, я піднялася з ліжка і поклала її на стіл.  Що ж, Владе, я теж хочу поговорити, і вирішити як нам бути далі.  І ще треба дізнатися все про Метревеллі, можливо, Влад його вже знайшов.  Переховуватися від Влада в кімнаті я не хотіла, тимпаче вже вечір, і я трохи зголодніла.
      Я привела себе до ладу, одягла чорну сукню на тонких брителях, причесала волосся і вийшла з кімнати.  Спускаючись на нижній поверх мені здалося ніби будинок порожній.  Жодних звуків, крім дощу, що ллється з вулиці.  Скрізь горіло світло, але не однієї душі не було, навіть Валентина з Дженгером я не бачила.  Можливо вони були на кухні, але я не стала туди йти, а одразу попрямувала до вітальні.
      На вході в вітальню я побачила Влада, який стояв до мене спиною.  Той дивився у вікно склавши руки на грудях і про щось думав.  На столі була накрита вечеря, ось тільки до їжі ніхто не торкнувся, схоже Влад чекав на мене.
      — Доброго вечора.— грубувато промовила я, на що Влад різко обернувся до мене, його погляд потеплішав.
      — Дано...— з ніжністю промовив чоловік від чого моє серце затремтіло.— Я думав ти не спустишся.
      — Як бачиш спустилася, я не збираюся ховатися від тебе.
      — Це тішить. — злегка посміхнувся Влад і попрямував до мене. Я помітила, що його права рука була перебинтована, і трохи насторожилася.
      — Давай вечеряти, amanta mea, ти відучора нічого не їла.
      — Що з твоєю рукою? — різко запитала я, коли Влад уже підійшов до мене ближче.  Чоловік перевів свій погляд на руку, потім на мене.
      — Дурниця, подряпина.— Влад підійшов до столу і відсунув мені стілець, а я стояла на місці і перевела свій погляд туди, де він стояв хвилину тому.
      На панорамному вікні красувалося велике павутиння розбитого скла, а в середині слід від чогось масивного.  Кулака.  Я згадала як учора ввечері, перед тим як зайти в кімнату, чувся звук удару, а після як сипалося скло, але я не стала спускатися і перевіряти що там відбувається.  Від удару вікно тріснуло зсередини, але не розсипалося, бо скло було надто товсте, можливо протиударне, але слід від кулака все ж таки залишився.
      — Ти розбив вікно? — запитала я Влада продовжуючи дивитися на наслідок його люті.
      — Завтра скло замінять, цілий день йшов дощ, тому сьогодні ми цим не займалися.— серйозно промовив чоловік, а я продовжувала дивитися на вікно.
      Я пам'ятаю, що чула звуки скла, що б'ється, але якщо це не вікно, тоді що?  Мій погляд упав на столик біля дивана, на якому вчора стояла кришталева ваза з квітами, зараз її там не було.
      — А де ваза, яка вчора стояла на столі? — спитала я, дивлячись на Влада, той ховав від мене погляд і схоже явно не хотів, щоб я це помітила.  Вазу теж він розбив, і в цьому була моя вина. Мені стало трохи ніяково, адже це через мене він так розлютився.
      —Вечеря остигає, amanta mea, ти маєш хоч трохи поїсти.— промовив Влад так і не відповівши на моє запитання.  Схоже, він не хотів про це говорити, тому я більше не стала ставити йому запитань.
       Я підійшла до столу, і сіла на стілець, яке Влад відсунув для мене.  Після Влад теж сів на своє місце і ми взялися до їжі.  Тільки зараз я зрозуміла, наскільки була голодна, тому клала собі в тарілку все, що бачила.  Влад бачачи мій гарний апетит і задоволено усміхнувся, але я не стала відповідати йому тим самим.  Ми обоє мовчали.  Ми сиділи і вечеряли в тиші, тільки шум дощу, що ллється, чувся за вікном, слів у нас не знайшлося.
       Дивлячись у вікно перед собою я побачила в небі маленьку блискавку, після чого пролунав глухий грім, я злегка здригнулася.  Я люблю дощі, але дуже боюся грози, цей страх прийшов до мене ще в дитинстві, і не покидає досі.
      Влад побачивши мою напруженість і поклав свою долоню на мою, наші погляди зустрілися.
      — Все добре, amanta mea, ти зблідніла? — насторожився Влад, а я намагалася проковтнути грудку в горлі.
      — Все нормально, не хвилюйся, я просто ...
      Різко у вікні спалахнула величезна блискавка, після чого пролунав дуже сильний грім.  Я скрикнула, після чого відвернулася і намагалася закрити вуха долонями.
      Влад одразу ж підскочив із місця, і опинився біля мене.  Він повернув мене спиною до вікна, і трохи присівши, почав масажувати мої плечі та заспокоювати.
      — Подивися на мене, сонце, це всього лише грім, нічого страшного, ти в безпеці.
      — Десь відчинене вікно? — злякано запитала я.— Чому в будинку його так чітко чути?
      — Вікна всі зачинені, не бійся, просто на нижньому поверсі всі звуки з вулиці чути виразніше.
      Після я боковим зором побачила новий спалах, після якого звук грому пролунав сильніше за попередній.  Я знову скрикнула, і притулилася до Владу, огорнувши його шию руками.  Мене всю трясло, востаннє такий гучний і сильний грім я чула лише одного разу, в дитинстві.  Після того, грози стали моїм найбільшим страхом.
      Я сильно притулилася до грудей Влада, після чого відчула як той просунув свою руку під мої ноги, і підхопивши мене на руки, підняв зі стільця.  Після пролунав новий спалах блискавки, від чого я знову здригнулася, все моє тіло трусилося.
      Влад вийшов з вітальні несучи мене на руках, у холі нас побачив Дженгер.
      — Я чув крик, що трапилося? — стурбовано спитав чоловік, але я навіть не подивилася на нього.  Я уткнула обличчя у шию Влада шукаючи захисту.
      —Дженгер принеси м'ятний чай з лимоном у мою спальню, і опустити завіси на всі вікна, негайно! — крикнув Влад на ходу, навіть не зупинившись.
      Я відчула як ми підіймалися по сходах, а потім попрямували коридором.  Відсунувшись від шиї Влада я побачила, як він відчиняє двері навпроти моєї кімнати і вніс мене всередину, у свою спальню.
      Спальня Влада була така ж велика, як і моя, але в темних тонах.  Таке ж панорамне вікно на всю стіну, ліжко найбільших масштабів, шафа та особиста ванна кімната.  Ліжко було застелене чорною шовковою постільною білизною, а на проти стояв такий самий темний диван і маленький столик.
      Влад заніс мене до кімнати і опустив на диван, я відсторонилася від нього і перевела подих.  У спальні Влада звуки дощу було практично не чути, так само як і гуркіт грому, вікно було закрите темною завісою.  Це мене трохи заспокоїло.
      Влад сів поруч зі мною та взяв мене за руку.  Його погляд був теплим і привабливим, і знову Влад мене підтримує та заспокоює.  Ну як такий дбайливий чоловік може бути бандитом?
     До спальні зайшов Дженгер із підносом у руках і поставив його на стіл.  На ньому стояли дві чашки чаю та печиво.  Я подякувала чоловікові, після чого той глянув на Влада і поспіхом покинув кімнату.  Запах м'яти та лимону вдарив у мій ніс, і я взяла чашку до рук і зробила ковток смачного напою.  Влад сидів спокійно і спостерігав за кожним моїм рухом.
      — Тепер розповідай, amanta mea.— ніжним баритоном промовив чоловік, після чого я зробивши ще один ковток і глянула в його бік.
      — Про що розповідати?
      — Про причину твого страху. Я вперше бачу, щоб людина так сильно боялася грози.— я опустила погляд і поставила свою чашку назад на тацю.
      — Нема чого розповідати, звичайний страх дитинства.
      — І все ж таки? — пильний погляд Влада був прикутий до мого обличчя.
       Я відкинулася на спинку дивана, і не відриваючи погляду від вікна, за яким продовжувалася гроза, почала розповідати.
      —Мені було десь 4 роки, я на той момент ще жила з бабусею та дідусем.  І я дуже любила дивитися, як іде дощ.  Я сиділа біля вікна і спостерігала як вода з неба заливала весь двір, я навіть рахувала крапельки на вікні.— краєм ока я помітила як Влад усміхнувся, мабуть уявив мене дитиною, що дивиться за дощем, я і сама усміхнулася від спогадів, а потім продовжила.
     — Якось я вилізла на підвіконня, і так само спостерігала за негодою, але тоді був не просто дощ, а справжня гроза.  Грому не було чути, але вдалині виблискували блискавки, за якими мені теж було цікаво спостерігати.  Бабуся наказала мені злізти з вікна, бо в грозу не можна було перебувати біля вікон.  Я сказала, що поспостерігаю ще трохи і злізу, після чого бабуся пішла в іншу кімнату, а я залишилася сама.
      Блискавки наближалися, а я все ніяк не хотіла злазити, і продовжувала милуватися зливою.  І раптом блискавка вдарила в дерево неподалік мого вікна, і вибуховою хвилею мене відкинуло вбік.  Я впала з підвіконня, після чого прогримів дуже сильний грім.
      Я дуже злякалася і почала плакати, бабуся прибігла одразу, як почула гуркіт.  Вона знайшла мене на підлозі, і піднявши на руки, почала заспокоювати.  Підвіконня було високим і внаслідок падіння я вивихнула руку.  Після цього випадку гроза стала для мене найбільшим страхом.  Пізніше під час негоди я почала ховатися під ліжком, щоб не чути гуркоту грому і не бачити блискавок.  Я виросла і дощ я люблю досі, але під час сильної грози вікна та завіси я завжди тримаю щільно закритими, і намагаюся зайвий раз до них не підходити.
      Я глянула на Влада і той дивився на мене своїми блискучими блакитними очима та уважно слухав.  Коли я закінчила свою розповідь, він взяв мене за руку і акуратно потягнув на себе.
      — Іди до мене.— ніжно промовив чоловік, після чого я пересунулася до нього і поклала голову на його широкі груди.
       Влад обійняв мене за плечі, після чого поцілував у верхівку і почав ніжно гладити моє волосся.
      — Принаймні, я тепер знатиму де тебе шукати, якщо раптом почнеться гроза.— з усмішкою в голосі промовив Влад, а я відірвалася від його грудей і насупилась.
      — Взагалі то я вже не ховаюся під ліжком, і це зовсім не смішно.
      — Я знаю, amanta mea, вибач.  Я просто хотів тебе трохи розвеселити.
      — Голова мафіозного клану хоче мене розвеселити, як іронічно.— я помітила як напружилися вилиці Влада, схоже мої слова йому не дуже сподобалися і я вирішила трохи виправити ситуацію.
      — Дякую тобі.— ніжно промовила я, на що чоловік подивився на мене запитальним поглядом.
      — За що ти дякуєш?
      — За те, що знову врятував мене, і я маю на увазі не тільки грозу.— Влад продовжував обіймати мене за плечі але тепер його рука торкнулася моєї щоки і ніжно почала її погладжувати. Його погляд був сповнений любов'ю, саме так він дивився на мене, коли ми вперше танцювали, тільки тоді я не зрозуміла цього.
      — Не дякуй мені за це. Ти – моя кохана жінка і я завжди тебе захищатиму. — від його слів моє серце затремтіло, він назвав мене коханою жінкою. Хіба здатний бандит і вбивця говорити такі слова?
      — Пробач мені.— винувато промовила я, Влад знову незрозуміло глянув на мене.
      — За що ти вибачаєшся, сонце? — ніжно запитав чоловік.
      — За те, що розлютила тебе вчора,— я вказала на його забинтовану долоню, якою він обіймав мої плечі.
      — Тут немає твоєї провини, amanta mea, тільки моя.  Я мусив тобі одразу все розповісти.— я відсторонилася від Влада, намагаючись зібратися з думками, нам треба було все обговорити.
      — Ти знав, що я відреагую так бурхливо?
      — Підозрював.  Тому вирішив поки нічого не говорити, хотів, щоб ти відчувала себе в безпеці. Хотів, щоб ти не боялася мене.
      — Я не боюся тебе, Влад.  Але те, чим ти займаєшся мене трохи шокувало.— я піднялася з дивана, і стала на проти Влада, мені потрібно було трохи простору, щоб мій розум не затуманився поруч із цим чоловіком.
      — Як ти став мафіозі, і чим ви займаєтеся насправді?  Розкажи мені все як є.— Влад подивився на мене з вогнем у погляді, але обличчя його було серйозне, зараз переді мною не мій чоловік, а ватажок мафіозного клану.
      — Мафія править світом, я думаю ти і сама це чудово знаєш.  Закон зараз нікого не зупиняє, усі його переступають.  Людей вбивають, работоргівля процвітає, люди бажають влади, готові піти на будь-які ризики, щоб досягти своїх цілей.  Саме тому в давнину були створені клани. Саме тому в давнину були створені клани.  Саме вони стежили за порядком у мафіозному світі та встановлювали свої закони.  Мій дідусь був ватажком румунської мафії, після себе він залишив цю посаду мені.
      — Твій не рідний дідусь?— уточнила я.
      — Батько мого прийомного батька. — холодно відповів Влад і продовжив.— На місце діда мав стати батько, але той відмовився, розірвав із мафією всі стосунки та поїхав за кордон.  Дід його зрозумів і змушувати не став.  Потім батько одружився, а потім усиновили мене.  Дід знав, що я не рідний, але все одно вважав мене своїм рідним онуком, і передав посаду голови саме мені.
      — А твої батьки, вони не були проти?— запитала я, продовжуючи стояти на проти Влада, по спині бігли мурашки.
      — Вони поважали мій вибір, нічого проти не мали.  Я вчився і водночас готувався зайняти місце діда.  Після, його люди стали вірними мені, але я ще створив групування зі своїх людей.  І ось ми вже понад десять років правимо Румунією.
      — Ти займаєшся тим самим, що й Метревеллі?
      — І так і ні.— хрипко відповів чоловік, після чого сперся логтями об коліна і склав руки перед собою, він був напружений.— Зброя, наркотики, казино та борделі, все це є у світі мафії, на цьому ми заробляємо, так ми керуємо цим світом, але робимо це розумно.  Європейські клани співпрацюють з Американськими, і всі намагаються дотримуватись миру.  Поки не з'явився Данте Метревеллі, який вирішив стати королем усіх кланів.  Далі ти все знаєш.
        Знаю, торгівля людьми, вбивства людей в інших кланах, помста Владу за батьків. Метревеллі вирішив йти по головах, але навіщо він так прагне отримати мене?
      — Він стежив за тобою з моменту підписання контракту з твоїми батьками. — ніби прочитавши мої думки почав відповідати Влад.— Я не знаю що в нього в голові, але він став одержимий тобою, тому так прагне тебе знайти.
      — Ви його так і не знайшли? — запитала я, сподіваючись почути гарні новини, але Влад заперечливо похитав головою.
      — Ні, amanta mea, Поки не знайшли.  Але ми не відступимо.  Метревеллі зайшов на мою територію, і живим звідси не вийде, я не віддам йому тебе.— в очах Влада горіла лють, а руки міцно стиснулися в кулаки.  Мені було страшно уявити, що Влад зробить з Метревеллі, коли зловить його, від таких думок мені було не по собі.
      — Ти вб'єш його?— тремтячим голосом запитала я, хоча вже знала відповідь, але все ж таки хотілося почути його з вуст Влада.
      — Цей чоловік накоїв досить багато, смерть для нього буде дуже легким покарання.— голос чоловіка був холодним, як сталь, і гострим, як ніж.  Він говорив серйозно, і іншого від мафіозі я й не чекала.
      — Скільки разів ти вбивав? — чомусь поцікавилася я, хоча знати відповіді зовсім не хотіла.
      — Досить багато, amanta mea, тобі краще цього не знати. — його голос знову став ніжним, як і раніше, можливо, тільки зі мною він розмовляє таким тоном. Але він правий, краще мені всеж таки не знати.
      — А бізнес та фонди?  Це все брехня?
      — Ні, все це є.  Компанія та фонди працюють легально та виконують свої функції.  Фонди допомагають дітям та нужденним, а компанія будує лікарні та дитбудинки по всій Європі, я не брехав на рахунок цього.
      — Ти не схожий на мафіозі.  Ти здається занадто м'яким і добрим.— помітила я, склавши руки на грудях, Влад злегка посміхнувся.
       — Якби тебе зараз почули мої хлопці, то повалилися б на землю зі сміху. — я підняла брову, а Влад продовжував свердлити мене поглядом, потім продовжив.— Для свого клану я жорстокий ватажок, який може розправитися з будь-якою людиною не моргаючи, який контролює всю країну, і може посадити на кілок всіх зрадників, ніхто навіть не підозрює про ті риси, які ти бачиш у мені.
       — Тож ти такий милий і романтичний тільки зі мною? — грайливо запитала я, після чого помітила як погляд Влада став гострішим, а вилиці напружилися.
       — Тільки ти здатна замкнути мою темну сторону глибоко під землю. — серйозно відповів чоловік, не відриваючи очей від мене.— І тільки з тобою я можу бути іншим: м'яким, ніжним, добрим.  Ти стала моєю слабкістю, amanta mea, але в той же час ти і моя сила. Та жінка, заради якої я готовий весь світ поставити на коліна.
       Від його слів приємне тепло розлилося по всьому моєму тілу, який прекрасний цей чоловік.  Голова мафіозного клану, котрий готовий заради своєї жінки на все.  І цією жінкою була я.  Кожна мріє про такого сильного харизматичного і впевненого чоловіка, за яким вона почуватиметься, як за кам'яною стіною, і з яким буде коханою та щасливою.  І Влад був цим чоловіком, один на мільйон.
      Ким би не був цей чоловік, все ж таки він не такий поганий як здається.  Так, він мафіозі, та й що з того?  Можливо, він і жорстокий вбивця, можливо вся країна його боїться, але я знала, що тільки з ним я в безпеці, тільки з ним моє серце танцює, а душа радіє.  Ця людина за весь час не разу не дала підстав сумніватися в собі, і я вірила йому.
       Я підійшла на крок ближче, Влад відкинувся на спинку дивана та почав спостерігати за мною.  Я зупинилася за метр від нього, після чого сказала.
      — А ви теж одержимі мною, містере Тревільян? — спокусливо заговорила я, від чого очі Влада спалахнули синім полум'ям.
      Чоловік підвівся на ноги і почав крокувати в мій бік.  Я почала відступати, доки не вдарилася спиною об стіну.  Влад підійшов до мене в щільну, і я підняла голову, щоб краще розглянути його, наші погляди зустрілися.
      —Amanta mea, ти навіть не уявляєш, наскільки я став одержимий тобою.— моє дихання почастішало, здавалося, ніби повітря не вистачає.
      Під пильним поглядом Влада внизу живота закололо від бажання. Як же мені хотілося накинутися на нього і забути про все погане.
      — Не дивись на мене так, amanta mea, ти навіть не уявляєш скільки сил я вклав, щоб стримувати себе.— його погляд був хижим, божевільним, а голос хрипкий і злісний, боже який ж він сексуальний.
      — Ну так не стримуйся,— тихо прошепотіла я, а чоловік на мить завмер, його погляд потемнів.— Покажи мені який ти насправді, Влад Тревільян.
      Після цих слів Влад загарчав, як звір, і, зриваючи весь контроль, накинувся на мої губи.  Влад притис мене до стіни своїм великим тілом, а я обхопила його шию руками.
      Спочатку поцілунок був ніжним, легким, а потім ми віддалися пристрасті і стали пожирати один одного, сплітаючи наші язики воєдино.  Зробивши ковток повітря, Влад став цілувати мою шию, тим самим притримуючи мене за стегна своїми сильними м'язистими руками.  Діставшись до грудей Влад злегка прикусив через сукню соски, від чого я скрикнула від задоволення, цей чоловік зводив мене з розуму.
      — Amanta mea.— ніжний баритон почувся біля мого вуха, Влад знову почав терзати мої губи, від поцілунків яких у мене паморочилося в голові.— Мені треба тобі дещо розповісти.— прошепотів чоловік, а я трохи відкривши повіки глянула на нього.
       — Що ж зараз може бути важливішим за це?— я провела долонею по його сорочці, під якою ховався потужний прес, і опустилася нижче, залишаючи долоню на опуклому місці його штанів, погляд Влада став звірячим.
      — Чорт!— прогарчав чоловік, після чого підхопив мене на руки і різко кинув на ліжко, моє дихання почастішало.
      — Цього разу я не зупинюся, amanta mea. — попередив мене Влад, а я лише хижо усміхнулася.
       — І не треба. — після цих слів чоловік з риком розірвав мою сукню, після чого відкинув її убік, я залишилася в одній спідній білизні.
       — Господи, яка ж ти прекрасна.— Влад почав покривати поцілунками мою шию, після чого повністю зняв бюстгальтер і почав терзати соски на моїх грудях, його гаряче дихання обпалювало мою шкіру. — Найпрекрасніша жінка на світі.
       Його ненаситні губи здіймали мене до небес.  Влад все сильніше мучив мої соски, а я все голосніше стогнала від насолоди.  Потім чоловік став спускатися нижче, обдаровуючи ніжними поцілунками мій пупок, а потім зубами стягнув з мене трусики, і відкинув їх убік.  Його погляд потемнів.
      — Ти вся промокла, amanta mea, невже це для мене?— я піднялася на лікті і хижо подивилася на Влада, той не відривав свій божевільний погляд від моєї промежини.
       — Тільки ти здатен збуджувати мене з допомогою одного погляду.
       Чоловік опустився на коліна між моїх ніг і став цілувати внутрішній бік стегна, я злегка стиснула свої груди, від чого ті стали надто важкі від задоволення, я була повністю оголена перед ним.
      — Тепер ти моя.
      Після цих слів Влад відразу обхопив мої стегна руками і підніс мене до рота.  Кінчик його язика торкнувся моїх складок, від чого я скрикнула від насолоди.  Влад почав ненаситно пожирати мене, від чого тепло розлилося по всьому моєму тілу, а гучний стогін пролунали по всій кімнаті.
       — Яка ж ти мокра, і тільки моя.
      Влад обводив язиком і смоктав клітор, від чого я відкинула голову назад і закрила повіки від задоволення.  Мене ніби вдарило струмом.  Мурашки покрили все моє тіло, весь жар усередині був готовий виплеснутися на поверхню.  А Влад продовжував робити це знову і знову, доки оргазм не накрив мене з головою.
      — О. Боже. Мій.
      Я обм'якла на матраці, піднімаючись до самих небес.  Наче цунамі накрило мене з головою і затягло на глибину пекла, з якого немає виходу назад.  Це була ейфорія, такої я не відчувала ніколи.
       Поки я приходила до тями Влад продовжував вбирати всю мою вологу до останньої краплі.  Після чого підвівся і з хижою усмішкою витер губи тильною стороною долоні.
       — Ти найсмачніше, що я коли-небудь смакував.  Моя солодка дівчинка.— прохрипів чоловік, стягуючи з себе сорочку і штани.
      Влад стояв переді мною голий.  Його широкі груди так і манили поцілувати кожен кубик преса, але його довжина...  я ніколи не думала, що існують чоловіки з такими вражаючими розмірами, як же хотілося відчути його великий член у собі.  Він справжній Бог.
      Влад опустився на мене зверху і пристрасно вп'явся в мої губи.  Цілуючи я відчувала свій смак на його губах, від чого глибоко застогнала, дихання Влада почастішало.
      Я обхопила руками шию чоловіка, після чого почала нігтями дряпати його спину.  Його стогін був мелодією для моїх вух.  Ногами я охопила його таз, і почала рухатися, даючи зрозуміти чого бажаю.
      — Скажи мені чого ти хочеш? — перервавши поцілунок, питає Влад, а я намагалася віддихатися.
      — Ти знаєш,— тихо простогнала я, цей чоловік захопив моє тіло і розум, я була на межі.
      — Ні, скажи мені, amanta mea, нуж бо .  Чого ти бажаєш?  Скажи і я зроблю.— наші дихання сплелися, ми обидва були на межі, і бажали одного й того самого.
      Пристрасть огорнула нас з головою, і ми обидва тонули в ній, цього було не уникнути, ми обидва були в клітці спокуси та похоті.
      — Ну, кажи! — загарчав Влад, і я здалася.
      — Я хочу, щоб ти трахнув мене.
      Після цього я почула клацання, і Влад увійшов у мене на всю довжину, роблячи різкі поштовхи.  Від такого вторгнення я вигнула спину йому на зустріч і голосно скрикнула.  Іскри полетіли з очей, а тіло билося в приємних конвульсіях.  Цей чоловік був ненаситний, і тільки я була здатна втамувати його голод, тепер він мій.  Грубі і різкі поштовхи підносили мене до небес, і мені це страшенно подобалося.
       Чоловік подарував мені ніжний поцілунок, а я упіймала ритм і стала рухатися йому на зустріч, Влад глибоко застогнав мені в губи.
       — Тепер ти моя, — гарчав Влад, продовжуючи терзати мої губи. — Не віддам тебе, ніколи і нікому.
       Його грубі поштовхи прискорювалися, від чого мої гучні стони заповнили всю спальню. Я притискалася до тіла Влада продовжуючи дряпати його спину, той задоволено гарчав.  Влад рухався в мені, і це було найкращою насолодою, яку я колись відчувала.  Як же я мріяла про ці миті, ми обидва мріяли, обидва хотіли, і тепер задоволення накриває нас двох у вир із головою.
      — Моя.— продовжував повторювати чоловік, прискорюючи темп.
      — Тільки моя.— поштовх, ще один, наші погляди зустрілися.
      — Належатимеш тільки мені.— ще поштовх, після якого хвилі оргазму накрили все моє тіло.
       Знов небеса, знову ейфорія, тільки тепер набагато сильніша, ніж була до цього.  По всьому тілу бігли божевільні іскри, а мозок відключився від насолоди.  Я обм'якла на ліжку, а потім відчула як Влад здригнувся всередині мене, після чого почав наповнювати мене своєю рідиною.  Оргазм накрив його з головою, і чоловік упав на мене всім тілом, від чого я притулилася до нього міцніше.
      Я насолоджувалась цим моментом до останнього, поки оргазм не відпустив нас обох зі свого полону.  Влад знову почав мучити мої губи в пристрасному поцілунку.
      — Я кохаю тебе, amanta mea. — ніжним баритоном прошепотів чоловік.  Я відкрила повіки і подивилася на його спітніле обличчя і розпатлане волосся.
      Говорити в мене не було сил, цей чоловік вичавив із мене всі соки.  Я посміхнулася і, притискаючись сильніше до його тіла, почала цілувати його губи.  Влад задоволено замуркотів і, підхопивши мене під спину, перекинувся на інший бік ліжка. Я виявилася зверху, лежачи на його грудях.
      — Тепер я нікуди тебе не відпущу.— сказав чоловік, його очі палали пристрастю, після чого Влад знову перевернув мене на спину, і притулився до мене своїм мускулистим тілом, я застогнала.
      — А я від тебе нікуди і не тікаю. — чоловік злегка посміхнувся, після чого ліг на спину, і перемістив мою голову собі на груди.
      Влад міцно обійняв мене, ніби боячись, що я втечу, але тепер тікати мені не було куди.  Я була в полоні цього чоловіка, і навряд чи колись зможу вибратися з нього.  Я поклала долоню на його груди і відчувала, як швидко б'ється його серце.  Наші ноги переплелися воєдино, а тіла притискалися так міцно, ніби й ніколи не розмикалися, ніби ми були одним цілим.
      —Тепер моє серце належить тобі, amanta mea.— ніжно промовив Влад мені на вухо, а я вже відчувала якими важкими стають мої повіки.
      — Як і моє серце тепер теж твоє.— тихо прошепотіла я, після чого моє тіло почало розслаблятися і розум затуманився.
      Я дуже втомилася, Влад забрав у мене всі сили, але сьогодні сталося те, чого ми обидва давно хотіли.  Сьогодні я віддалася йому, і начхати на наслідки.  Я не знаю, що буде далі, але зараз я щаслива лежу в обіймах коханого чоловіка, і мені більше нічого не потрібно.  Я була його, а він був моїм.  Ким би не був цей чоловік, я кохаю його, шалено і нескінченно.
      Ніжний поцілунок торкнувся мого волосся, після чого я глибоко зітхнула і повністю розслабилася.  Останнє що я чула, це ніжний голос мого коханого, що шепоче мені на вухо приємні слова.
      — … нарешті я знайшов тебе.— єдине, що мені вдалося запам'ятати, після чого я провалилася у глибокий сон.
     
                          ***
      Світло.  Дуже багато світла та тепла.  Яскраве сонце лоскотало моє обличчя, поки я йшла босоніж м'яким газоном.  Навколо не було дерев, але була велика зелена галявина з квітами.  Піднімаючи поділ своєї білої сукні, я намагалася дістатися до краю долини, але його все ніяк не було.  Теплий вітер розвивав моє довге волосся, а я все йшла і не знала куди, здавалося ніби я скоро прийду і знайду те, що так давно шукала.
      Пройшовши ще якусь відстань я побачила попереду великий сад з трояндами, білими ніжними та шалено прекрасними трояндами, це були мої улюблені квіти.
      Я стояла і затамувала подих, милуючись красою навколо, як раптом відчула ніжний дотик до моєї талії.  Я знала, кому належать ці дотики, і цього разу не боялася обернутися і подивитися на нього.
      За спиною стояв Влад, у білій сорочці, такій же як і моя сукня, і з трояндою в руці.  Чоловік тепло посміхався мені і, дивлячись прямо в очі, простягнув мені троянду, тільки вона чомусь відрізнялася від інших.  Ця троянда була не така, як минулого разу, вона була теж червоною, але іншою, наче кривавою.  Я трохи напружилася але все ж таки взяла квітку з рук чоловіка, і не встигла я нічого сказати як Влад різко обійняв мене і звів наші губи в пристрасному поцілунку.  Ми мучили один одного до останнього подиху, поки Влад не перервав наш поцілунок.
      Влад простягнув долоню до моєї щоки і ніжно її погладжуючи промовив.
      — Я кохаю тебе, amanta mea, найбільше всього на світі. Прошу пам'ятай про це.— його голос був тихим і ніжним, від чого моє серце затремтіло, а на очах почали навертатися сльози.
      — Я теж кохаю тебе, дуже сильно кохаю.— прошепотіла я дивлячись у блакитні очі, які стали для мене такими рідними, та такими люблячими.
      Влад усміхнувся, після чого поцілував мене в лоба і міцно обійняв.  Я пригорнулася до його грудей, бажаючи залишитися в його обіймах назавжди, бажаючи не відпускати його ніколи, бажаючи бути разом назавжди.
      Клацання.  Постріл.  Гучний постріл пролунав десь поруч, і я здригнулася.  Озирнувшись, я нікого не бачила, ми були абсолютно самі.  Я глянула на Влада, і обімліла… Його обличчя нічого не виражало, а погляд наповнився болем, якого я ще не разу не бачила в цих очах.  Мій погляд опустився нижче... біла сорочка Влада була забруднена кров'ю.  У районі його серця була велика червона пляма крові, там же була і моя долоня, яка теж була вся в крові.  Ні…
      —Ні…— прошепотіла я ковтаючи сльози і дивлячись у вічі своєму коханому, його погляд потьмянів, він упав на землю.
      — НІ!— вже кричала я опускаючись поряд і поклала голову Влада собі на коліна.
      Влад не зводив погляду своїх млосних очей з мене, і тримав долоню на своєму серці, яке не переставало кровоточити, з нього маленькими краплями витікало життя. Моя біла сукня була забризкана кров'ю, а очі щипало від сліз.  Темні хмари заполонили яскраве сонце, а вітер стих, довкола була мертва тиша.
     — Я кохаю тебе, Дано.— прошепотів чоловік лежачи на моїх ногах, а я не переставала гладити його щоки та цілувати губи, цього не може бути.
     — Прошу, не кидай мене.— ковтаючи сльози промовила я, тримаючи руку на його серці. Я була готова вирвати своє і віддати йому, тільки вже було пізно.
     — Я завжди тебе кохав і кохатиму.— повіки Влада стали важкими, а подих ослаб, він помирав на моїх руках.
     — Ні, прошу тебе, залишися, я дуже кохаю тебе.
     Мої сльози капали на його закривавлену сорочку, а Влад підняв долоню і почав витирати мені щоки. Троянда, що лежала поруч, почала в'янути, це були останні хвилини.
     — Моє кохання буде з тобою, amanta mea, назавжди і нескінченно.— останнє зітхання вирвався з грудей чоловіка, повіки закрилися, а рука, що витирала мої сльози, замертво впала на землю.
      Остання пелюстка кривавої троянди зів'яла і розчинилася в повітрі.  Блакитні очі більше не дивилися на мене з теплом і любов'ю. Більше не було щастя, яке я пізнала зовсім недавно, більше не було того, хто дарував мені це щастя.  Тільки біла сукня, забруднена кров'ю, нагадувала мені про нього, нагадувала про те, з чого все починалося…
      Тепер він не обійме мене так міцно, ніби боїться втратити, не поцілує так, ніби я його цінний дар.  Я більше не зможу відчути його тепла, більше ніколи не зможу сказати, як кохаю його.  Сльози водоспадом капали на мляве обличчя мого коханого, який вже ніколи не зможе відкрити свої прекрасні глибокі очі.  Він був мертвий, Влад був мертвий…