В Обіймах Долі

Розділ 14

                        Дана
    
      З моменту нашого з Владом поцілунок минув тиждень, а я ніяк не могла дати йому остаточної відповіді.
      “… я хочу, щоб ти стала моєю, тут і зараз”— сказав він мені тоді, і після цих слів я вже була готова плюнути на все і віддатися цьому чоловікові цілком.  Але щось мене зупинило.  Між нами палає пристрасть, але це тимчасово.  Що буде, коли вогонь згасне?  Як нам бути, коли настане час для мого від'їзду?  Але найголовніше, що якщо я покохаю його?  Я ледве стримую своє тіло, але як я потім зможу стримати серце?  Адже він не сказав, що любить мене, а просто бажає – мене, моє тіло, хоче щоб я стала його... ким?  Коханкою?  Розвагою на час мого проживання у його будинку?  Чи гріти його ліжко, як подяку за все, що він зробив для мене?  Це було б принизливо, але ці думки не давали мені спокою.
       Я була у стосунках рік, але ніколи не відчувала того, що зараз відчуваю поряд із Владом.  Я навіть не кохала свого колишнього, не відчувала тих почуттів, про які пишуть у книгах.  Хоча я намагалася покохати, але потім зрозуміла, що марно примушую своє серце, із за цього припинила ці стосунки.  Але зараз… зараз при найменшому дотику Влада моє серце готове вистрибнути з грудей.  Між нами виникла пристрасть ще тоді, на урочистості.  І тепер, перебуваючи з ним під одним дахом, ми не зможемо довго стримуватись.  Цей вогонь спалить нас двох.
      Влад приголомшливий чоловік, він зробив багато для мене, він здійснив мою мрію.  Він дуже хороший, добрий і уважний, і при цьому дуже привабливий і сексуальний.  Можливо віддатися йому не така вже й погана ідея.  Ми обидва отримаємо від цього задоволення і не важливо, скільки часу мине.  Чому я постійно думаю про те, що буде потім, якщо потрібно жити тут і зараз, так?  Я не знаю що трапиться завтра, або через місяць, але я знаю чого хочу зараз, і не маю наміру від цього відмовлятися.
      Всі ці дні Влад так само вранці їздив в офіс, але перед тим, як піти, залишав під моїми дверима букет троянд, і так щодня протягом тижня, від чого мені було дуже приємно.  Повертався він додому дуже рано, при цьому я завжди зустрічала його поцілунком у щоку.  Влад, як і обіцяв, не квапив мене з відповіддю на його пропозицію, з цього навіть жодних питань не ставив.  Але очі цього чоловіка говорили самі за себе.  Я знала як він прагне почути позитивну відповідь від мене, але я вирішила не поспішати з цим рішенням, і трохи його помучати.
      Більшість часу ми проводили в бібліотеці, де сиділи на м'якому дивані і Влад своїм ніжним баритоном читав мені книги.  Після цього ми ходили на кухню за смакотами і просто розмовляли на різні теми.  Щоб я не говорила Влад уважно мене слухав, погляд його завжди був теплим і п'янким, хоча іноді я помічала в його очах бажання, але цей чоловік дуже добре себе контролював.  Одного разу я навіть вирішила випробувати його, і одягла коротку чорну сукню на тоненьких лямках з глибоким декольте.  Прийшовши в ньому на вечерю я помітила, як погляд Влада потемнів і став блукати по всьому моєму тілу, після чого чоловік важко видихнув і злегка посміхнувся. Але на цьому все.  Що ж, він добре вміє стримуватись, і це було видно.  Хоча якби він у той момент накинувся на мене і розклав на столі, то я була б зовсім не проти.  Але цього за вечір так і не сталося, на що я навіть трохи засмутилася.
      Сьогодні вранці, на диво, Влад не поїхав до офісу і снідав разом зі мною.  Вже за столом він розповів мені причину, через яку залишився вдома.
      — Сьогодні одна організація влаштовує благодійний вечір, на якому пройде аукціон, і всі виручені кошти підуть на підтримку дитячих будинків.— пояснив мені Влад, після чого продовжив,— Я в списку гостей, і дуже хотів би, щоб ти поїхала зі мною.
      Я трохи здивувалась пропозицією Влада, адже я ніколи не відвідувала благодійні вечори.  І ще мені було трохи страшно, адже мене розшукує у всьому світі небезпечний мафіозі.
      — Хіба ми можемо так ризикувати?  А якщо Метревеллі дізнається, що я відвідувала цей захід, і зрозуміє, що я в Румунії? — запитала я Влада, адже ризик і справді був дуже великим.
      — Не дізнається,— різко відповів чоловік,— його не запрошують на подібні заходи, Леон ретельно відстежив усіх запрошених гостей на цей аукціон, і ще дещо.
      Чоловік підвівся зі свого місця, і взяв на кавовому столику невелику чорну коробку, перев'язану золотистою стрічкою, яку я до цього не помічала, а потім простягнув мені.
      — Відкрий, — ніжно сказав Влад, чим я була дуже заінтрегована і почала розв'язувати стрічку.  Відкривши коробку я побачила в ній чорну мереживну маску на обличчя.
      — Цей благодійний вечір буде організовано у стилі бала-маскарад.  Тому тебе ніхто не впізнає під маскою.
      — Нічого собі, — тільки й змогла сказати я дивлячись на гарну маску, — Вона прекрасна, Владе.  Я ніколи не була на балу, тому буду дуже рада піти туди саме з тобою.  Але мені трохи не по собі, люди можуть цікавитись хто я.  Раптом хтось дізнається про мене, і доповість Данте.
      — Ніхто нічого не дізнається,— почав переконувати мене чоловік,— Якби була хоч найменша загроза, я б тебе туди не повіз.  І ти будеш поруч зі мною, тому до тебе навіть близько ніхто не посміє підійти.
      — Ти що, настільки відома людина в цьому місті, що тебе аж всі бояться?— підколюючи спитала я, на що Влад усміхнувся.
      — Аmanta mea, я відома людина не тільки в цьому місті, а й у всій країні, і мене не тільки треба боятися.— підморгнув мені Влад, після чого я хотіла поставити ще кілька уточнюючих запитань, але чоловік не дав мені цього зробити.
      — Увечері приїде стиліст і допоможе тобі підготуватися.
      — Ти навіть і про це подбав? — дивуючись, запитала я.
      — Звичайно, ти ж моя принцеса, якщо пам'ятаєш.  А в моєї принцеси все має бути найкраще,— усміхаючись відповідає мені чоловік, після чого продовжує.— Мені треба з'їздити до офісу, але надвечір я повернуся.  О шостій я чекатиму на тебе внизу, до зустрічі, amanta mea.
      Після цих слів Влад ніжно поцілував мене і поїхав, а я попрямувалп до своєї кімнати.  Зайшовши туди, мою увагу привернула велика біла коробка на ліжку, перев'язана срібною стрічкою.  Якось забагато коробок за сьогодні подумала я, але все ж почала відкривати її, оскільки цікавість розпирала мене.
      Усередині була сукня.  Чорна елегантна сукня з довгими рукавами, шовковою спідницею і спокусливим вирізом на грудях.  На дні коробки я побачила конверт, а всередині була записка:
      “Можливо ти воліла б сама вибрати собі вбрання.  Але я чудово пам'ятаю яка ти спокуслива в чорному кольорі, тому побачивши цю сукню я відразу подумав про тебе.  Сподіваюся, вона тобі сподобалася так само сильно, як і мені.  А якщо ні, то я із задоволенням зніму її з тебе, тільки попроси.”— після цих слів мої вилиці почали боліти, бо усмішка на моєму обличчі й не думала згасати.  Сукня була приголомшливою, і мені вже кортіло її приміряти, але ще більше мені не кортіло побачити, як після закінчення вечора Влад буде її знімати з мене.
      Сьогодні ввечері я дам Владу остаточну відповідь, і після цього я віддамся в його сильні спокусливі руки, і дозволю робити зі мною все, що завгодно.  Нехай сьогоднішня ніч буде особливою для нас обох.