СЛЬОЗОТВОРЕЦЬ

Розділ 3. Нерозв'язні протиріччя!

Вчинки, як і планети, підпорядковані невидимим законам.

Біллі допомогла мені освоїтися в Барнебі. Школа була великою та пропонувала багато факультативів на вибір. Біллі показувала аудиторії, розповідала про різні курси, прово- дила мене з одного уроку на інший, знайомила з учителями. Я намагалася не обтяжу- вати її собою, не хотіла здаватися набридливою, але Біллі казала, що рада моїй компа- нії. Від цих слів серце радісно тремтіло, як ніколи раніше. Біллі добра і чуйна, а ці дві якості рідко зустрічаються там, де я раніше жила.
Коли дзвінок повідомив про закінчення уроків, ми разом вийшли з класу. Біллі дістала з рюкзака і повісила на шию шкіряний чохол на довгому ремінці, а потім розпустила ку- черяве волосся.
– Це фотоапарат? - Я з цікавістю розглядала предмет, що висів у Біллі на грудях, а вона засяяла.
- Це полароїд! Ти ніколи таких не бачила? Мені його колись давно батьки подарували. Я люблю фотографії, у мене вся кімната завішана ними! Бабуся каже, що я мушу припи- нити псувати стіни, але потім приходить і, весело насвистуючи, стирає з фотографій пил... Мабуть, забуває про те, що мені сказала.
Я намагалася не відставати від Біллі і в той же час ні на кого не натикатися. Я не звикла пересуватися в такому швидкому темпі, а у Біллі, схоже, з цим не було проблем: вона продовжувала розповідати мені про фотоапарат, штовхаючи зустрічних плечем і на- ступаючи їм на ноги.
– ...Мені подобається фотографувати людей. Цікаво ловити на плівку вираз обличчя і потім розглядати. Мікі завжди відвертається, коли я її знімаю. Жаль, що вона не любить фотографуватися, адже вона така гарненька ... Ой, дивись, он вона! - Біллі енергійно замахала рукою. - Мікі!
Я спробувала вгадати, хто серед дівчат, що стоять, є легендарною подругою, розпо- віді про яку довелося слухати весь ранок, але не встигла, тому що Біллі потягла мене за лямку рюкзака, тягнучи крізь натовп.
- Ніка, пішли, я тебе з нею познайомлю!
Незграбно перебираючи ногами, щоб не впасти, я ледве встигала за Біллі.
- Ось побачиш, вона тобі сподобається! Мікі може бути дуже милою. Вона суперчутли- ва! Я казала, що вона моя найкраща подруга?

Я кивнула, і Біллі смикнула мене за лямку, поспішаючи. Коли ми врешті-решт прорва- лися через людський потік і дісталися подруги, Біллі підбігла до неї і підстрибнула на місці.
- Вітання! – заспівала вона, сяючи. - Як пройшов урок? Ти була на фізкультурі з тими з секції D? Це Ніка!
Вона підштовхнула мене вперед, і я мало не врізалася в прочинені дверцята шафки. Мікі взялася за неї і відкрила ширше. Мила, згадала я слова Біллі і приготувалася по- сміхнутися. На мене дивилися обведені темним олівцем очі, які розташовувалися на привабливому і дещо незграбному обличчі, обрамленому густим чорним волоссям, що стирчало з-під капюшона мішкуватої толстовки. У лівій брові - пірсинг, вона пере- кочувала в роті жуйку, явно збираючись видути міхур. Мікі подивилася на мене без ін- тересу, потім закинула на плече рюкзак і різко зачинила дверцята - від металевого гуркоту я аж підстрибнула. Потім, ні слова не сказавши, вона повернулася і пішла ко- ридором.
- Ой, не зважай, це в її стилі, - прочірикала Біллі, напевно, помітивши в моїх очах подив. – Їй важко знайомитись з новими людьми, але в глибині душі вона дуже добра!
Сподіваюся, не про велику глибину.
Я запитливо глянула на Біллі, але вона відмахнулася і потягла мене за руку. Ми рушили до виходу в загальному потоці і на ганку побачили Міку. Вона курила і зосереджено стежила за тінями хмар, що біжать один за одним бетонним покриттям двору.
- Класний сьогодні день! - весело сказала Біллі, постукуючи пальцями по полароїду. - Ніко, ти де живеш? Якщо хочеш, ми з бабусею тебе підкинемо. Сьогодні вона зробила тефтелі, і Мікі обідає у нас. - Біллі повернулася до подруги. - Ти ж обідаєш у нас, так?
Мікі в'януло кивнула, зробила чергову затяжку, і Біллі досить усміхнулася. – Ну то що, підвезти?
Якийсь хлопець швидким кроком повертався до школи і випадково штовхнув її, прохо- дячи повз.
– Гей! - Запротестовала Біллі, потираючи плече. – А вибачитись?
До школи швидко заходили інші хлопці. Біллі смикнула Мікі за рукав. - Що відбувається?
Щось явно сталося, бо тепер у будинок поверталися ті, хто, як і ми, вже встиг вийти. Усі тримали напоготові мобільники, хлопці та дівчата виглядали схвильованими. Повітря, здавалося, завібрувало від тривоги, і я притулилася до стіни, налякана натовпом.