Зимова Бегонія (Winter Begonia)

Розділ 36. Тепло і Щасливо

Чен Фентай скінчив вечерю зі своїми зятями і поспішив до Шан Сіжуя. Було вже дуже пізно.

Чен Фентай застрибнув у машину і глянув на свій годинник, закликаючи Лао Ге, «Швидко! Їдьмо у Готель Шести Націй!»

Лао Ге був вражений, «Пане Чен, хіба ви не хочете послухати оперу Майстра Шана? Ви вже запізнюєтесь.»

Пальці Чен Фентая нервово стукали по колінах, «Тому що я вже запізнюсь, я і повинен поїхати туди. Їдьмо!»

У Чен Фентая не було часу, щоб чекати поки шеф-кухар прикрасить торт. Він лише сказав йому вкрити торт товстим шаром шоколаду і покласти його на тацю. Торт виглядав, як важкий брусок дерева.

Шеф за все життя не зробив настільки страшного торта. Він виглядав надто огидно, здається навіть від одного шматочка почнеш відчувати нудоту. Тож він відносить торт із власними переживаннями. Окрім цього, йому було дуже цікаво побачити клієнта, який попросив таке замовлення.

Чен Фентай подивився на торт і подумав, що він був надто простим. Він хвилювався, що якщо Шан Сіжуй побачить цей торт, то він подумає, що Чен Фентай не щирий із ним.

Трохи подумавши, йому в голову прийшла ідея. Він витяг червону троянду із вази на столі, відірвав усі пелюстки і прикрасив ними тортик. Тепер на торті вирувала інша гармонія.

З одного погляду, Чен Фентай побачив, що на грудях у шефа був значок. На ньому були якісь літери на англійській написані золотим і блакитним кольорами. Він зняв з нього значок і вставив його в середину тортика.

Цей значок схоже був символом гордості у кухонному світі. Це був дуже цінний значок, але у Чен Фентая було право бути заможним, тому шеф не наважився провокувати його. Його лице лише виразило легкий сором і жалюгідність.

Чен Фентай дав йому трохи більше грошей і сказав, «Зробиш собі ще один позолочений значок. Він мені потрібен, дуже терміново!». Після цього він взяв торт і попросив Лао Ге їхати до дому Шан Сіжуя.

*

Зазвичай, Шан Сіжуй поводився, як спокійний і граційний чоловік, але у нього також був нетерплячий характер.

Якщо йому казали почекати, то за декілька хвилин він починав розлючено носитись, наче гроза. Усі у Шуйюнлоу вже знали його натуру. Якщо актор запізнився, то йому краще бути хворим, чи взагалі не брати участі в опері ніж страждати від злості Шан Сіжуя.