Зимова Бегонія (Winter Begonia)

Розділ 65. Ар Юехон

Наступного ранку Чен Фентай прокинувся раніше, ніж зазвичай, він навіть подумав, що це було не надто рано. Почистивши зуби і поснідавши, на годиннику вже була десята ранку. Стоявши перед дзеркалом, чоловік заправляв шовкову хустинку в комір. Третій Маленький Пан підбіг і обійняв свого батька за ногу, витріщившись на нього. Його невинне біле личко виглядало дуже мило.

— Гей, малий! Скажи тато. — радісно сказав Чен Фентай.

Третій Молодий Пан голосно крикнув.

— Та... Ти... — через те, що його голос прозвучав наче щось луснуло, слина хлопчика приснула на штани Чен Фентая.

Чен Фентай засміявся, він відсунув ногу і погладив м'яке волосся хлопчика, а тоді він підняв його і почав гойдати.

Чоловік не міг бачити темперамент хлопчика чи те на кого він був схожий, він бачив лише те, що той був білим і товстеньким. Він подумав, що якби пані Чен не була такою суворою, то він би брав хлопчика з собою і виховував би його більш розслаблено. Було б цікаво споглядати, як він день за днем стає все більш дорослим.

У цьому віці діти наймиліші. Коли діти стають підлітками вони стають не такими цікавими, особливо якщо йдеться мова про стосунки батька та сина.

Думаючи про це, чоловік побачив, що у кімнату увійшли Найстарший Молодий Пан і Другий Молодий Пан, щоб привітатись з батьком. Нещодавно, студенти університетів ходили на протести і демонстрації, в результаті чого їх відсторонили від навчання. Братів залишали вдома, через страх, що вся ця заворуха завадить їхньому навчанню.

— Добре наглядайте за своїм братиком. Не дозволяйте матері постійно носити його на руках. Вашій мамі потрібен відпочинок. — сказав Чен Фентай.

Старший син кивнув і дивився на батька посміхаючись, так наче він хотів щось сказати.

— Нехай няня також не надто часто бере його на руки. Він ніколи не навчиться нормально ходити, якщо його носитимуть як дівчинку. Ти, як старший брат повинен частіше гратись з ним і більше вчити його говорінню. — знову сказав Фентай.

Старший син знову кивнув, трохи помовчавши він сказав.

— Тату, ми допоможемо мамі потурбуватись про молодшого братика. Але ти також повинен водити нас на прогулянки.