Дівчина, яка перевернула моє нудне життя(Частина 2)

Глава І: "Перо"

- Моріко!
- Так, Тайокаге-сама! 
Бенні сиділа у своєму кабінеті за столом дивлячись у вікно. Погода була сонячною, затишною. Перед дівчиною стояла її рудоволоса помічниця.
- Коли гості ті мають прийти? Я вже зачекалася - Бенні позіхнула.
- Зовсім скоро мем. Ми все підготували до їх приходу! - руденька посміхнулась.
- Молодець. Ти вільна.
- Дякую - Моріко вклонилась Бенні і вийшла з кабінету.
Бенні щось пробурмотіла собі під ніс і подивилась на перо, яке висіло в неї на шиї. Таке ніжне, довге. Рожевий колір пера, нагадував їй про нього - Какаші. Але сумувати було ніколи. Почувся стук дверей.
- Увійдіть..- Бенні заховала перо назад під плащ і сіла на своє місце.
До кабінету зайшла білява жінка. Цунаде легенько вклонилась і сіла навпроти Бенні.
- Рада вас знову бачити) - Бенні усміхнулась.
- Знову? - П'ята підвела брову.
- Вам напевно почулось.. кхм.. може, чаю? Чи бажаєте щось із алкоголю? 
Бенні дістала горнятко із саке.
- Трішки, хіба що. 
- Заповніть ці папери. Наше селище хоче укласти мирний контракт з усіма головними та прихованими селищами. - Бенні простягнула невеличку стопку паперів до Цунаде.
- Дідько, ручку забула. Какаші! 
- М? - сіроволосий чоловік непримітно стояв в кабінеті біля входу.
Як Бенні не помітила його? Коли він зайшов? Чому він тут? Він навіть уявлення не має, що перед ним сидить вона - Бенні.
- В тебе є ручка? - Цунаде надпила саке.
Какаші помацав рукою в кишені і доторкнувся до чогось ніжного. Перо. Ніжне, рожеве.. Таке саме, що й висіло у Бенні на шиї, адже вона йому подарувала його. Хатаке потримав його трохи в руці і простягнув П'ятій.
- Дякую.
Жінки обговорили між собою ділові питання селищ і прийшов час прощатися.
- Якщо ви раптом побачите цю дівчину.. Обов'язково скажіть нам. Дякую, за гостину) - Хокаге простягнула дівчині маленьке фото. Цунаде, а за нею і Какаші вийшли з кабінету.
Бенні глянула на фотографію. Шатенка, усміхається.. На фотографії Бенні впізнала себе. Вона зараз зображена тут. Її шукають? Вона їм потрібна?
- Дурниці.. - промовила Бенні до себе в голос і вийшла з кабінету.