Дівчина, яка перевернула моє нудне життя(Частина 2)

Глава VIII: "Вічні спогади"

Бенні постукала у двері. Серце знову закалатало. 
- Перша година ночі! Хто це так пізно? - почувся голос матері. 
Жінка відчинила двері і завмерла.
- Невже... Бенні.. Це ти? 
Бенні усміхнулась і вклонилась:
- Я думала не впізнаєте..
- Чоловіче, просинайся! - мати Бенні крикнула до чоловіка, який солодко спав.
Бенні наче винувато почухала потилицю і продовжила стояти біля входу.
- Ну не стій, люба! Якраз і Шикамару ненадовго відпустили) - мати повела дівчину до кухні.
Шикаку - батько Бенні сонно прийшов на крик дружини.
- Ну що тут у ва... - не встиг батько договорити, як побачив Бенні.
- Я казала, що моя дівчинка повернеться! Я казала! - мати весело бігала по кухні і не знала чим себе зайняти.
На цей шум прийшов Шикамару.
- Та, що ви тут горлаєте.. А, це ти.. - Шикамару позіхнув.
- Ти ще не вмер? От і чудово! Тримай, - Бенні простягнула чашку з чимось до Шикамару, - пий до дна і без лишніх питань, бо помреш, не від отрути, а від моєї руки)
- Ось це моя сестра) - Шикамару хитро усміхнувся і надпив із чашки.
Хлопець аж попирхнувся.
- Фу, гидота..
- Давай, давай, не ний, хлопче, - Бенні підійшла до батька, - ну як ви тут? Матуся тебе не ображає?) - сміх.
- Та все добре.. - батько скривився в ніяковій усмішці.
- Можна, я у вас переночую? А то мені ще треба пару документі заповнити..
- Спочатку, я задам тобі кілька питань) - мати сіла за стіл і кивнула іншим щоб сідали.
Бенні ковтнула комок в горлі:
- Немає проблем.. питай.
- Мене цікавить, які у вас стосунки з тим.. Какаші, наче?) - Йошино - мати Бенні, усміхнулась.
- Та які стосунки.. ну-ну як.. ми з ним.. та все д-добре.. Чому.. Чому ти питаєш? - Бенні почервоніла, але мати засміялась.
- Та просто він заходив, коли ти втекла і питав, де ти є. От я і думаю, що він за тебе хвилюється)
- Чула про нове селище? Соняшників задється.. - додав своє слово батько.
- Я вас більше здивую. Я там Тайокаге) 
Шикамару попирхнувся вдруге ліками.
- То ти туди втекла?!
- Та випий ти вже ті ліки! Я не втікла, я створила те селище, для таких людей, як я. Ми лише заважаємо своєю силою, тому, я вчу людей контролювати монстрів в собі.. Я так хочу спати, - Бенні позіхнула, - Добраніч)
Дівчина встала і пішла до своєї кімнати. Трішки полежавши, шатенка заснула.
Какаші проснувся вночі від почуття провини перед дівчиною. А й справді.. Невже він не міг попередити Бенні про затримку на місії? Хоча, це було б важко. Але в неї був такий  погляд.. Хатаке роздирало в душі. Він не міг сконцентруватись на чому іншому, лише її силует, який пропадає в зимовому мороці. Стало жарко. Думки вирували в голові, не даючи заснути. Скоро вже ранок, а отже, Бенні має збиратись до свого селища. Він має її наздогнати. Ні, не для того, щоб зупинити. Він має хоча б, обійняти її.. Хоча б, доторкнутися до її ніжних губ. Солодкі вуста Бенні Какаші ніколи не забуде. Чоловік полюбив її. Таку, якою вона є і ніщо більше, не заставить покинути цю дівчину. Навіть, якщо вони розлучаться, спогади все одно залишаться вічними.