Дівчина, яка перевернула моє нудне життя(Частина 2)

Глава IV: "Я кохаю тебе)"

Моріко готувала вечерю. Запах смаженого стейку і яєшні розвіювався на весь дім.
- Моріко, у нас гості) - Бенні усміхнулась і поставила Кіо на землю.
Коли рудоволоса побачила Цунаде, то вона трохи зіщулилась.
- Та не кривися, ми знайдемо спільну мову) - Цунаде постукала Моріко по плечу, - де мені можна "поселитись"?
- Кімната на другому поверсі, по середині.. - Моріко накрила на стіл.
Цунаде пішла розкласти речі. Какаші присів на крісло і кинув погляд на хлопчика Кіо. Малий стояв і роздивлявся його. Хатаке усміхнувся.
- Чому ви носите маску? - Кіо нахилив голову на бік.
Перш ніж Какаші встиг щось придумати, Бенні посадила малого на стілець.
- Кіо, Какаші втомився з дороги. Поставиш йому свої запитання завтра?
- Добре, - хмикнув хлопчик і сів їсти.
Бенні заварила собі кави і сіла на інше крісло.
- Ти чому не їси? - дівчина подивилась на Какаші.
- Та, апетиту немає.. Спати хочеться - Какаші позіхнув.
 - Ходімо. Всім добраніч) Моріко, вклади малого спати, - Бенні пішла з Какаші до себе в кімнату.
- Можеш лягати спати, я пізніше ляжу.. - Бенні виглядала трохи сонно, - мені ще пару документів дописати і вже можна буде поспати..
Дівчина витягнула стопку паперів із шафки і почала їх гортати. Какаші не дуже був задоволений тим, що Бенні має сидіти і гортати ці папери, замість того щоб спати.
- І довго ти так працюєш? - Хатаке підійшов до дівчини і обійняв її з-заду.
- Дванадцять.. дванадцять годин, - Бенні позіхнула.
- Вау, це захоплює. Я повинен сказати, що починаючи з полудня і до ночі твоя рішучість, і відданість ділу - достойні захоплення. Однак, мені доведеться зробити те, за що ти сильно зненавидиш мене.
Какаші обережно взяв папери в руки і поклав їх назад до шухлядки.
- Я забираю твої папери, також, як і конспекти.
- Куди? Віддай назад! - Бенні насупилась, але Какаші вів свою розмову далі:
- Так, як ти працюєш кожен день. Ти втомилась, я бачу це по твоїм очам. Ти хочеш відпочити, але відчуваєш, що ти цього не заслужила. Ось чому ти продовжуєш, продовжуєш і продовжуєш, та це не добре для тебе, - Какаші зробив невеличку паузу, - Ти знаєш це.
Бенні опустила очі. Можливо, він каже правду.. Але Хатаке навіть не мав намірів закінчувати.
- Ти - Тайокаге. Ці люди залежать від тебе, вони дивляться на тебе, поважають тебе. Ти справді збираєшся їх підвести? Звичайно ні, я знаю, що ти не збираєшся їх підвести. Ти чудова. Ти мене чуєш, люба? Ти чудова, - Какаші знову зупинився щоб перевести дух.
"Чудова?" - промайнуло у Бенні в голові. Та ні, зрадила селище і він ще називає її чудовою? Дівчині не хотілося перебивати Какаші, тому вона продовжила його слухати.
- Є причина, через яку я -  один із найвідоміших і видатних шинобі Листя, зустрічаюся з тобою. Хіба ти не знаєш чому?
- Ні.. - нарешті щось прошепотіла Бенні.
Какаші лише усміхнувся:
- Це не тільки тому, що я закоханий у твою посмішку і ти закохана в мене, хоча тоді ти не бачила моєї усмішки. Це, тому що я... Поважаю тебе. Я сильно поважаю тебе, - на одному диханні сказав чоловік.
Серце затріпотіло ще швидше. Бенні ковтнула комок, який застряг у горлі. Какаші подобалося спостерігати за зміною обличчям дівчини. Вона то червоніла, то старалась заховати свій погляд.
- Можливо, ти навіть не розумієш на скільки сильно я тебе поважаю, але ти значиш для мене більше, ніж весь світ. Тому, мені боляче дивитись, який стрес ти відчуваєш. Ці папери, документи. Я пишаюся тим, що ти приймаєш все  всерйоз, але іноді тобі потрібно зробити крок назад, розумієш? Зроби крок назад. - Какаші вимкнув світло, а натомість відкрив вікно і продовжив:
- Подивись на ті папери, подивись на ті документи, - він вказав на шухлядку, - вони нікуди не зникнуть. Слухай. Зараз я це покладу тобі в сумку. Я жартую, але я збираюся залишити це.
Бенні хотіла обуритись, але Какаші продовжив:
- Ні, ти повернеш це. Тобі потрібен відпочинок. Іди сюди, - Какаші підізвав дівчину долонею.
Бенні обережно підійшла до Какаші і той посадив її до себе на руки, поклавши голову дівчини собі на плече. Він дивився на зорі і продовжував говорити:
- Знаєш, королівська влада не будувалась за одну ніч. Це сталося не просто так. Бути.. великим, бути.. легендою, бути.. Хокаге, - чоловік відокремлював кожне слово, -Нічого з цього не стається за одну ніч. Це не має значення, якщо ти вклала 12 годин в роботу сьогодні і 2 години завтра. Яка різниця? Яке значення має те, що ти робила всі ці 12 годин? - Какаші заглянув до очей дівчини.
Бенні уважно слухала його і навіть уявлення не мала, що їй відповісти.
- Не знаю... - прошепотіла дівчина.
Какаші лише цьомнув її в лоба і продовжив:
-  Ти використала їх стільки, скільки могла, щоб зробити краще себе, щоб зробити краще когось, ти чомусь навчилась? Чи ти навчила когось чомусь? - Какаші зупинився.
Бенні сумно покрутила головою.
- Бачиш. Бути Тайокаге, бути шинобі, бути тим, ким ти хочеш стати у цьому світі... Діло не в тому, скільки ти вкладаєш в це, діло в тому, як ти виросла за цей час, в тому, що ти дізналась за цей час. Ти розумієш, що я хочу сказати? 
- Напевно, розумію.. мабуть, - Бенні усміхнулася.
Какаші тихо засміявся і повів далі:
- Загалом, хтось може працювати 6 годин в день і повір, вони досягають того самого успіху, як і ти, працююча по 12 годин в день. Бачиш, до чого я веду? Це в твоїй перспективі, чого ти стараєшся досягти і, як. І я можу тобі допомогти. Ти ж знаєш, що я буду завжди поруч з тобою, вірно? - Какаші погладив Бенні по голові.
- Я сподівалась на це.. - Бенні шморгнула носом. Слова Какаші її сильно розчулили.
- Я можу бути зайнятий іншими справами, але всякий раз, коли у мене є шанс побачити тебе, я буду. Адже ти знаєш, що я кохаю тебе, вірно? - Какаші усміхнувся, - Я кохаю тебе)
Какаші знову повторив це і обережно поцілував Бенні, не знімаючи маски.
- Я кохаю тебе, - знову ніжний цьом.
- Я теж тебе люблю, Какаші) - Бенні обійняла чоловіка.
Хатаке усміхнувся. Він поклав дівчину на ліжко, вкрив пледом і перевдягнувшись, ліг біля неї, та обійняв.
- Добраніч, люба) 
- Добраніч)
Бенні поцілувала Какаші в лоба і вони міцно заснули.
Моріко вклала Кіо спати і пішла до своєї кімнати. Цунаде теж уже солодко сопіла. Лише зорі ясно світили на небі, навіюючи селянам лагідні, солодкі, довгі сни.