Дівчина, яка перевернула моє нудне життя(Частина 2)

💍Глава Х: "Невже..."

Какаші стояв, стояв дивившись туди, де щойно зникла тінь його коханої.. Чи зможе він далі підтримувати стосунки? Ніхто не знав. Лише він міг здогадуватися.. Але Какаші цього теж не знав. От наче і любить він дівчину.. Але все таки, любить. Хатаке полюбив Бенні, такою, якою вона є.
Бенні зайшла до селища. З нею віталося багато жителів, дітей.
Дівчина зайшла до кабінету.
- Тайокаге-сама! - Моріко вклонилась дівчині.
- Дякую, що замінила мене) Як там Кіо?
- В академії, Тайокаге-сама.
- Гарний хлопчик...
Моріко вийшла з кабінету у справі, а Бенні знову взялась до роботи.

* * *

Так минали дні за днями, місяць за місяцем.. 
Пройшло декілька років. Може 3 чи 5, не пам'ятаю. Бенні віддала своє звання Тайокаге Моріко і поїхала разом з  Кіо провідати Листя. 
Весна на дворі. Пахне квітуча сакура, вишня, абрикоса. Навколо купа квітів. Бенні веде Кіо за руку, а малий тим часом розглядає все навкруги.
- Ненько Бенні.. - Кіо зупинився і подивився на рамен.
- Хм).. Ходімо, малий) - Бенні посадила Кіо і замовила рамену.
Раптом до них зайшли блондин, та сіроволосий чоловік.
- Какаші! Невже ти?) - Бенні перестала їсти і подивилась на чоловіка.
Джонін підвів брову і завмер:
- Бенні?.. 
Наруто сидів і не розумів нічого, так само, як і Кіо. Малий спокійно їв рамен і спостерігав за ними.
- Вийди на хвилинку, - Какаші вивів дівчину за руку.
- Що це з ними? - Кіо трохи розгубився. В нього немає грошей, щоб платити за рамен.
- Сімейні відносини, такі непередбачувані.. Добавки? - дядько Теучі поставив хлопцям ще миску рамену.
- О, та-ак! - Наруто задоволено вдихнув цей запах страви і подивився на Кіо, - Як тебе звуть?
- Мене звуть Кіо. І одного разу, я стану Тайокаге! - хлопчик посміхнувся.

* * *

Какаші обійняв Бенні, обережно стискаючи її.
- Ти як? Як селище? - чоловік обережно поцілував її в маківку.
- Та все добре) Ти тут як? - Бенні погладила Какаші по плечу.
Сіроволосий джонін тихо і щиро засміявся. Від того сміху стало так легко на душі! Бенні давно не чула його...
- Та-а.. Все добре. Тобі нема чого хвилюватися за мене. Я живий, як бачиш)
- Хатаке! - Бенні насупилась, - Як не хвилюватися?
- Ну-ну, все, тихо) Ти на день приїхала, чи просто провідати нас? В тебе ж там селище.. - Какаші трохи спохмурнів.
- Для тебе, на щастя, я вже тут залишаюся) Я передала пост Тайокаге своїй помічниці, а сама вирішила зробити собі подорож. Можливо, як тоді, по селищах...
Какаші притис Бенні до себе і погладив її по голові.
- Йой.. Там же діти мабуть об'їлися! 
Какаші і забув, що він пригощає Наруто раменом. 
- А.. точно.. 
Бенні разом із Какаші зайшла подивитись до хлопців. Вони вже сиділи ледве доїдаючи той рамен.
- Ох, плакав мій гаманець.. - Какаші засміявся.
- Кіо, куди воно тобі лізе? - Бенні заплатила за рамен і взяла малого на плечі.
- Тут так смачно готують! - Кіо усміхнувся, - погуляємо по селищу?
- Йой.. Малий, мені треба на тренування, але я не можу тебе взяти із собою, бо.. - Бенні замовчала.
- Давайте я з ним погуляю! Я теж йду тренуватись) - Наруто усміхнувся.
- Тоді, я передаю цього малого тобі) Як звільнюся, заберу, - Бенні зняла Кіо з плеч і поставила його на землю, - До зустрічі)
Бенні пішла до лісу шукати місцевість для тренування.
- Какаші-сенсей, Ви йдете з нами? - Наруто посадив Кіо собі на спину.
- М? Мені треба.. занести звіт про закінчення місії.. Я вас дожену, удачі! - Какаші пішов за Бенні.
Наруто з Кіо пішли тренуватись на полігон.
Бенні била кулаками дерево на галявині. Руки були перебинтовані, щоб синяків менше залишалось, але кров все одно трохи просочилась. Шатенка зупинилась і тяжко дихаючи, вона вдарила дерево рукою так, що там з'явилась чимала вм'ятина. Дівчина витерла піт з лоба і сіла на траву. Бенні зняла бинт з рук. На кісточках було трохи крові, тому дівчина витерла її і наклала нові бинти.
Чиясь рука взяла кисті дівчини і обережно зняла пов'язки.
- Ну і ну.. Обережніше.. Поглянь, - Какаші, сидячи перед Бенні вказав на її подряпини, - на ударних кісточках, залишились чималі подряпини, що можуть занести якусь інфекцію, чи не дай боже отруту. Розумієш? В тебе чималий запас чакри, тому старайся не бити просто так, або ж тримай таку зборю в руках, як от в.. в Асуми. Пам'ятаєш? - Какаші обережно знову наклав бинти і поцілував долоню дівчини.
- О... Напевно, розумію тебе.. - Бенні усміхнулась.
- Слухай.. У мене є серйозна розмова.. Можливо, тобі буде потрібен час, щоб все обдумати і... - Какаші різко замовчав.
Дівчина теж мовчала. З лоба стекла остання крапля поту.
Серйозна розмова? З Какаші? Так, він був серйозним, хоча більш стриманим. Хатаке був завжди щирий, не приховував усмішки. А зараз, його вуста ледь помітно ворушились під маскою, а голос легко бринів..
- Какаші?.. - Бенні обережно стиснула руку на траві і подивилась на сіроволосого.
Але той лише усміхнувся. Щиро усміхнувся...
- Ми вже довго зустрічаємось.. Кохаємо одне одного... Можливо, тобі не сподобається те, що я зараз зроблю, але.. - Хатаке зробив невеличку паузу і подивився на небо, - але я хочу, щоб ти була щасливою. Щасливою зі мною.. Коли я бачу твою усмішку, - видих, - ха-ха, це щось неймовірне) Ніколи б не подумав, що зможу покохати.. Справді. Навіть не думав про це.. - Какаші усміхнувся.
Бенні зачаровано сиділа, дивлячись на Хатаке, а серце тріпотіло від цих слів. Какаші продовжив:
- Можливо, я не той ідеал, на якого ти очікувала, але... Я зроблю усе, щоб стати ним. Розумієш? 
- Ти чудовий хлопець, все добре.. Мені не потрібні інші! - Бенні нарешті відповіла шось. Дівчина трохи червоніла від слів джоніна.
- Гм, я радий). Справді, радий. Лише ти робиш мене по справжньому щасливим, тому.. - Какаші засунув руку до кишені.
- Я довго наважувався на цей крок.. Я обдумував усі випадки і ситуації... кхм.. тому, я точно можу казати ці слова, - Какаші поглянув на Бенні, - встань будь ласка..
Встати? Ні-ні, невже він збирається зробити саме.. Не може бути. Бенні мовчки та покірно встала. 
Хатаке встав на одне коліно і підняв голову. Він дуже хвилювався, це було видно по його затуманеному погляду. Чоловік дістав щось із кишені, але майстерно прикрив це рукою, щоб не зіпсувати мить.
- Я коливався, думав про це кожної ночі.. - Какаші  ледь чутно кашлянув, - люба Бенні.. Ця мить... Лише секунда для тебе, але рішення ти прийматимеш не так швидко, це я знаю.. Так хвилююче. Я довго формулював ці речення..
- Та, не хвилюйся, любий. Скажи все так, як є. Просто виклади мені свої думки і все) - Бенні погладила Хатаке по голові.
- Просто сказати не вийде.. Ха-- Я просто хотів сказати лише ці три слова.. - Какаші розкрив долоні.
Бенні завмерла.. Невже й справді її припущення... Ох, Какаші!
В руках у чоловіка була маленька червона коробочка. Він обережно її тримав і ось-ось збирався відкрити.
- Лише три слова, кхм.. Бенні... Ти, вийдеш за мене? - Хатаке відкрив коробочку.
На сонячному промінні зблиснуло щось золоте. Каблучка... 
Маленьке золотаве кільце, виблискувало з коробочки на сонячному промінні. Маленькі, витончені камінчики переливалися на сонці. Какаші полегшено видихнув. Він давно хотів це зробити. Чоловік подивився на Бенні. Дівчина плакала. Плакала? Так, її сльози рікою текли по щоках, а на обличчі сяяла щира усмішка...