Дівчина, яка перевернула моє нудне життя(Частина 2)

Глава XV: "Сімейний альбом"

Пройшовши декілька кілометрів від селища Листя, Бенні відкрила ту книгу, яку дала їй мати. Руки тремтіли, адже дівчина не знала, що заховано там. Ледве відкривши книгу звідти випав якийсь листок. Шатенка підняла його і стала читати:
 «Дорога Бенні! Я здогадувалась, що ти скоро маєш дізнатися правду. Звісно, ти зможеш її не сприйняти, але.. Сім'я Нара завжди буде знати тебе, як рідну. Бенні, ти не Нара, ти - Мацурасі. Цю інформацію буде важко сприйняти, але ти вже доросла і маєш знати, що ми тобі не рідні батьки, а лише опікуни, які знайшли тебе. Шикамару теж тобі не рідний і він це знав, але цей хлопець сприймав тебе, як рідну сестру... Удачі тобі в пошуках брата!»
                                                Твоя мати (мачуха)
Виходить, це був.. Сімейний альбом. Бенні нарешті відкрила книгу повністю і побачила там декілька фото. На них дівчина впізнала себе і цей малий сіроволосий хлопець.. Хідан.  Невже він і справді її брат? Це було складно сприйняти. Вона реально схожа на того недоумка? Взагалі, це все якось пізно відбулося.. Їй вже майже 30, а вона навіть про свій рід не знає?
- Дурниці, - промимрила шатенка і пішла далі. 
Куди б то податися? Бенні не знала. Навіщо вона взагалі пішла шукати свого, насправді рідного брата? 
За спиною почулись чиїсь швидкі кроки. Назустріч шатенці біг Какаші.
Його попелясте волосся розвівалося на вітрі, а з очей ледве не текли сльози.
- Какаші? - Бенні підняла брову.
Чоловік підбіг до дівчини і міцно притис її до себе.
- Господи, жива.. - Хатаке притискав Бенні до своїх грудей і цілував в маківку.
- Та, звісно жива! Чого тобі?.. - дівчина заплющила очі.
- Пробач мене. Пробач, пробач, будь ласка.. Я не хотів тебе чимось образити, я.. - Какаші запнувся, - Не тікай будь ласка від мене.. 
- Я ж не від тебе тікаю), - Бенні засміялась.
Хатаке підняв брову:
- Чому тоді?
- Я ж казала, що піду в мандри. Та і коли дізналась, що я не рідна сестра Шикамару... Мені потрібно знайти свого брата з Акацукі, - дівчина замовчала.
- Не рідна? Ось про який зв'язок ти говорила.. Я тоді, відпущу  тебе.. - Какаші зітхнув і відійшов від Бенні.
Але дівчина не дала йому відійти. Усміхнувшись, шатенка обережно доторкнулася великим пальцем обличчя коханого і м'яко погладила його по щоці. Потім, знявши маску чоловіка і наблизившись, їхні губи зімкнулися в ніжному, довгоочікуваному поцілунку. Хатаке непомітно почервонів, але Бенні настоювала на своєму. Ці палкі, ніжні вуста, Какаші хотів цілувати поки не закінчиться повітря в легенях.. Чоловік повільно відсторонився і вдягнувши маску, почервонів.
- Не знала, що ти так гарно цілуєшся), - Бенні в кінці тихо прошепотіла мрійливе "Ара-ара" і усміхнулась.
- Можливо.. - сіроволосий почухав потилицю.
- Сьогодні ти більш сором'язливий. Щось сталось? - дівчина посміхнулась.
- Та, нічого такого.. Я мабуть перевтомлений просто, -  Хатаке підійшов до дівчини і обійняв її за талію, - А тобі подобається, коли я доміную?) - Через маску було ледь-ледь видно, як його кутики вуст піднялися.
- Гм, звісно) - Бенні поцілувала чоловіка в лоб, трохи піднявши протектор і помахала йому, - Мені вже пора.. удачі тобі, не хворій!
Хатаке лише усміхнувся і помахав їй у відповідь, а потім постоявши доки дівчина не зникла з його поля зору, пішов назад до селища.