Дівчина, яка перевернула моє нудне життя(Частина 2)

Глава XIV: "У пошуках правди. Початок"

Какаші проснувся від чийогось солодкого мугикання. Чоловік розплющив очі і глянув на Бенні. Дівчина обіймала подушку своїм тілом і вигнувшись, солодко щось бурмотіла.
- Ох, чудо) - Какаші погладив Бенні по голові і пішов готувати сніданок.
- К.. Кака-а-ші.. мг-м.. - Бенні перевернулась і ледве не впала з ліжка, але Хатаке встиг її підловити.
- Господи, та що ж тобі сниться.. - Какаші вкрив дівчину ковдрою і почухав потилицю. Зітхнувши, він все таки пішов готувати сніданок.
Бенні проснулась від приємного запаху місо-супу. Дівчина розчесала своє довге волосся гребінцем, зав'язала його в хвіст і попленталась на кухню.
- Доброго ранку, м-м.. - позіхаючи промовила Бенні.
- Доброго) Гарно спала? - Какаші усміхнувся.
- Так.. - Бенні усміхнулась у відповідь і цьомнула  Хатаке в щоку.
- Що снилось? - сіроволосий джонін насипав порцію супу дівчині і поставив на стіл, - Щось солодке?)
- А-м.. Ну.. Так, тобто.. Ні.. Забудь, - Бенні сіла за стіл і через силу стала їсти.
Хатаке це помітив і запитав:
- Не смачно? - в його голосі відчувалась нотка розчарування в собі.
- Це дуже смачно! Просто я не можу їсти.. Не лізе в мене, - Бенні зітхнула.
Какаші мовчки забрав у дівчини миску із місо-супом і вилив його. Йому стало болісно через те, що шатенка відштовхує його турботу і старання.
- Та куди ж ти.. Я б потім доїла.. 
Але Хатаке неначе не чув дівчину і пішов до своєї кімнати, стукнувши дверима.
Бенні побігла за ним.
- Агов! Какаші.. Відчини будь ласка! Що сталось? - Бенні постукала до дверей.
Какаші мовчав. Емоції брали гору, він ледве стримувався, щоб не заплакати. Але Хатаке не міг заплакати. Чи все таки міг.. Серце стиснулося. Дівчина стукала у двері до чоловіка, але розуміючи, що він їй не відчинить, просто пішла. Отак, взяла свої речі і пішла. Втікла, почуваючи себе винною.. Їй було шкода Какаші. Дівчина розуміла, що образила Хатаке тим, що навіть не спробувала сніданок, який він так старався готувати. 
Але сіроволосий теж почував себе винним. Даремно він навіть нічого не сказавши, грюкнув перед нею дверима. От дурень! Чоловік схопився з ліжка і відчинив двері кімнати. Але ніхто вже не стукав. Бенні вже не було тут. 
Какаші оглянув весь будинок, але не знайшовши там шатенки, сів на крісло і схилив голову на долоні.
Бенні вирішила заскочити додому і попрощатись з батьками та Кіо. Дівчина подумала, що вже час вирушати в пошук інформації про того сіроволосого Мацурасі...
Шатенка постукала у двері. Відчинив на диво батько, адже завжди її зустрічала мати.
- От і наша доця) Заходь, - батько засміявся.
- Не можу. Мене вже час іти в мандри, заради інформації... - Бенні схилила голову, - де Кіо?
Батько трохи спохмурнівши позвав Кіо та інших. 
- Бенні-сан! - малий Кіо підбіг і обійняв дівчину.
- Малий.. - Бенні обійняла хлопчика, - мені вже пора.. Тримайся. Пам'ятаєш, що я тобі говорила на тренуваннях?
- Так! Я не підведу вас! - Кіо усміхнувся.
- А мене обійняти?) - чийсь лінивий голос почувся ззаду Кіо. Шикамару усміхнувся.
Бенні підійшла до нього і міцно обійняла.
- Та задушиш же..- Шикамару ледве вивільнився.
- Будь ласка, бережи Кіо, - Бенні відпустила брата.
- Та добре, добре.
Мати Бенні підійшла до дівчини і дала їй в руки якусь товсту книгу.
- Тримай.
- Що це? - Бенні поклала книгу в рюкзак.
- Не став лишніх питань. Удачі)
- Дякую.. Ну все, я пішла! 
Бенні махнувши рукою рідним, вийшла із селища.