Цифрові кочівники. Тея

Розділ 8

Неш кинув знервований погляд у сторону хащ, де впав корабель. Звідти тонкою сірою стрічкою підіймався дим. Сполохані незваними гостями птахи все ніяк не могли повсідатися і кружляли над деревами.

– Це від Соні? – запитала я.

– Не думаю.

– Чужинці?

У відповідь Неш лише кивнув. Він вже планував маршрут. Кишеньковий девайс відсвічував і прокладав точки через хащі, а Неш щось шукав у будинку. І здається, я знаю що, – довгий металевий ящик, де всередині на чорній м'якій тканині лежала зброя. Коли ми переносили речі до будинку, я натрапила на нього випадково. Просто як завжди засунула свого носа туди, куди не просили. Неш тоді віджартувався, що це все для єнотів, якщо ті не вгомоняться. Але в кожному жарті є лише доля жарту.

– Ти підеш туди? – я ходила за ним і повільно закипала через те, що він навіть не збирався мені щось пояснювати, просто мовчки діяв.

– Так.

– Я йду з тобою?

– Ні.

– Неш, я йду з тобою. Ти просто не зможеш списати свою відмову на хвилювання, що зі мною щось станеться. Нічого не станеться. Іскра не дозволить. А з тобою може. Мене можна використати як бронежилет, чи ти забув?

Він підійшов впритул і доторкнувся своїм чолом до мого, провів долонею по моїй щоці:

– Гаразд, але зброї я тобі не дам.

Я лише ствердно кивнула на це. Я вміла користуватися зброєю. Всі, хто жили в підземці, вміли. Зоя вчила мене, але я не пам'ятаю, щоб вона сама стріляла хоча б раз. Її лякала невідворотність того, що несла зброя. Мене це лякає і досі.

Ми йшли хащами. Ліс був сполоханий. Його мешканці все ніяк не могли вгамуватися, перегукуючись між собою. Я чомусь думала, що нас зустрічатиме тиша, наче на цвинтарі, але ні.

Неш йшов попереду, інколи рубаючи гілки, що були на шляху. Від злості? Я не знала. Інколи його емоції можна було читати, як відкриту книгу, але не тоді, коли Неш діяв. Я могла лише припускати, що за зброя висіла у нього на плечі. Щось габаритне, щось з прицілом. Те, що може обірвати життя. Це єдине визначення щодо зброї, яке сприймала моя натура. Гвинтівка, карабін, рушниця, автомат... Мені було абсолютно начхати як іменувати те, що забирає життя. Зброя і крапка.