6

9.2K 550 31
                                    

Зранку я проснулася від звуку телефонного дзвінка. Я подивилася на годинник. 11:43. Трясця! Швидко вскочила з ліжка і побігла до телефону. Це дзвонила Лія і я підняла слухавку.

- Алло.. - сонно відповіла я.

- Ані, чому до тебе ніколи нереально додзвонитися? Де ти вже?

- Ем... Я ще в ліжку.

- Ані, ти взагалі? Ти казала, що на 12 ми збираємось у Райана.

- Лі, я через 20 хвилин буду, і якщо не встигну до дванадцятої, то дозволяю тобі мене вбити.

- Домовились. Час пішов. - відповіла Лія і я завершила дзвінок.

Я взяла темні джинси, білу майку, чорний піджак і побігла в душ. Одягнувшись, швидко побігла у вітальню по взуття. На сходах, я ледь не збила маму.

- Ані, доню, щось трапилось? Куди ти так біжиш?

- Ем, мам, доброго ранку. Я дуже сильно спішу, тому зразу бувай. Поясню все потім, - поцілувавши маму, я почала взувати кросівки.

- Ти хоч поїла?

- Я взяла з собою.

- О'кей, тоді гарного дня тобі. - сказала мама і пішла у спальню.

- Взаємно! - прокричала я і вибігла з дому.

Надворі погода вже холодніша, ніж вчора. Справжня осінь. Всю дорогу думала над тим, чи потрібно розповісти Лії про наших гостів. Все ж таки, вирішила розповісти. Вона моя подруга і має знати про все, що відбувається у моєму житті.

Прийшла я до Райана трохи пізніше ніж 12, але добре, що Лія цього не помітила. І найголовніше: я залишилася живою!

- О, привіт, Ані, - сказав Райан, відчинивши мені двері.

- Привіт, а де Лія? - стурбовано відповіла я.

- Лія на другому поверсі у коридорі. Вона чекає на тебе. Проходь.

- Добре, дякую.

Я пішла до Лії. Вона стояла на стільці і розвішувала повітряні кульки.

- Лі, я вже тут. Ти все-таки вмовила Райана повісити кульки?

- О-о-о, Ані! Нарешті! А то я думала, що з тобою щось сталося, - вона злізла зі стільця та обняла мене, - Ну звісно! Вмовити його вийшло легше простого, сама догадайся про що я, - підморгнула мені вона, а я закотила очі.

- Будь ласка, тільки без твоїх брудних подробиць. Тобі щось допомогти?

- Бери оці кульки і наклей їх у цьому куті. А я дороблю цю частину.

Все одно ти будеш мійWhere stories live. Discover now