Все одно ти будеш мій

18

Попередження!
Читайте цю главу з обережністю. Вона містить чутливий вміст, який деякі люди можуть вважати тривожним. Пам'ятайте, що життя - найцінніше, що у вас є. Дякую.

Мене почало трусити не на жарт. Я вперше в житті розгубилася і не знала, що робити. Увесь цей час на мене здивовано дивився Дейв, і коли я заплакала, він зразу же підбіг до мене.

-Ані, що сталося? Що з Лією? - запитав нервово Дейв.

Я не могла сказати ні слова, продовжуючи плакати.

Так, Ані, треба взяти себе в руки. Треба мчати до Лії!

Через хвилину, я опанувала себе і сказала Дейву, що потрібно їхати до моєї подруги додому. Той без зайвих питань погодився і ми побігли до машини. Сівши у салон автомобіля, ми з шаленою швидкістю поїхали вниз трасою.

Мене почало нудити від страху. Боже, якщо з Лією щось трапиться, то я Райана власними руками задушу. Фу, навіть думати про таке страшно! У глибині душі, я все ще сподівалася, що ми приїдемо і Лія буде сидіти в себе у кімнаті, слухаючи музику з плеєра.

Про всяк випадок треба подзвонити батькам Лії. Так і зробила. Спершу запитала, де вони знаходяться і, як я і думала - вони не дома. Лія б не думала про такі дурниці перед батьками. Я сповістила їх про те, що Лія подзвонила до мене і почала говорити про те, що хоче попрощатись і все інше... Місис Нілсон зразу сказала, що будуть з містером Нілсоном вдома з хвилини на хвилину, але ми Дейвом їх випередили. Я на каблуках вибігла з машини й зайшла у двір. Підбігла до вхідних дверей, почала сильно стукати та кричати. Мої страхи підтверджуються - на жаль, ніхто не відчиняв. До мене підбіг Дейв.

- Ну що там? - стурбовано відповів він.

- Мені ніхто не відчиняє, Дейв! О Боже, там Лія... сама, - почала знову плакати я.

- Ану відійди, - сказав хлопець і легенько штовхнув мене вбік.

Він з всією силою накинувся на двері, стараючись вибити їх. Скоріш за все, нам доведеться купувати нові двері, але бляха подруга мені важливіша, ніж якийсь там кусок дерева.

Декілька ударів, і Дейв змів виламати їх. Я пролізла всередину і миттю побігла у кімнату Лії, Паркер за мною. Двері у кімнату Лії були відчинені. Я забігла в кімнату, а там...

А там Лія, яка лежить на ліжку без свідомості, а в її руці пуста баночка від снодійного. Я побачила її та зразу кинулася до ліжка: