Все одно ти будеш мій

44

Я іду прямою дорогою разом із Дейвом, тримаючись за руки. Ми приємно розмовляємо і просто насолоджуємось часом, коли ми разом.
Та ось між нами з'явилося багато людей. Цілий натовп, який хотів роз'єднати нас. Дейв відпустив мою руку і я втратила його з поля зору. Хотіла закричати його ім'я, але горло ніби скувало. Я уже ніде не бачила його. Накрила паніка - від мене ніби частину відірвали.

- Ні, ні, ні, - пронеслося у мене у голові.

Хтось різко штовхнув мене. Я знову зашепотіла "ні", поки мене не шарпнули ще сильніше...

***

- Ані! - я чітко почула голос Дейва.

- Ні! - закричала я, і від свого ж крику, розплющила очі.

Я піднялася у ліжку. Мене кинуло у холодний піт, я ледь не задихалася. Знайшла очима Дейва, який перелякано спостерігав за мною, тримаючи за плечі.

Фух, це був лише сон.

Я вчепилася руками у хлопця, вдихаючи такий рідний запах. Він біля мене...

- Тихо, це був просто сон. Ти у безпеці. - сказав ніжно він і пригорнув мене до себе.

Ми вже не спали після цього. Полежавши годину чи дві в обіймах Дейва, я заспокоїлась і нарешті встала з ліжка. Годинник показував десяту ранку.

Я відправилася на кухню зробити нам всім сніданок. Приготувавши салат та омлет, я пішла покликати Дейва та Лію. Хлопець сам прийшов на кухню і сів їсти, а ось Лії у кімнаті не було.

Я занепокоїлась, адже сьогодні в обід ми маємо віддати тим мужикам борг. Її телефон був поза зоною. Куди ж вона поділася?..

- Ані, все добре? - турботливо запитав Дейв, коли ми вже поїли та пили каву.

- Не знаю... Лії немає вдома. Я переживаю.

- А ти хіба не знаєш, куди вона пішла? - він здивовано вигнув брову.

- Ні, а що? - відповіла я, примружившись.

- Я бачив її зранку і вона сказала, що йде. Я запитав, куди вона зібралася з самого ранку, на що вона відповіла, що ти знаєш, - розгублено сказав він.

Що? Я шокована. А якщо вона сама пішла туди, щоби не ризикувати мною? Від цієї думки у мене аж затрусилися коліна.

- Дивно виходить, правда? - доповнив він, уважно оглянувши мене.

- Та ні... Я згадала, що вона казала... Е-е-е, вона повинна була піти у торговий центр за новою сукнею, адже у її фірмі скоро якийсь захід, - розгублено брехала я, продовживши: - Вона це казала ще два дні тому, тому я забула...