32

6.3K 334 16
                                    

Різдво!

Зранку я прокинулася з чудовим настроєм. Ще трохи поніжившись у ліжку, я встала, пішла у душ, переодягнулася у чорні штани з футболкою і побігла у вітальню, до ялинки. Там уже сиділи батьки й складали речі у дорогу. Я радісно вигукнула:

- Щасливого Різдва усім!

- І тобі! - всі разом вигукнули вони мені у відповідь.

Я стала навпроти ялинки й завмерла. Цілий килимок був обставлений маленькими, середніми та величезними подарунками.

- Вау, а це можна уже відкривати? - запиталася я у батьків.

- А чому ні? Ходіть всі сюди! - крикнув мій тато і всі підійшли до ялинки, у тому числі й Дейв вийшов з кухні.

- Я думала ти ще спиш, - тихо запиталась я Дейва, коли він сів біля нас.

- Я ж рання пташка, забула? - відповів мені він і показав язика.

Я йому відповіла так само. У той момент, я помітила, що він досі у моїй піжамі. Я всміхнулася сама до себе. Це означає, що подарунок йому точно сподобався. У принципі добре, що я переодягнулася, бо щоби я сказала батькам про наші одинакові піжами? Вони б точно про все догадалися.

Ми чудово провели ранок. За вікном летів лапатий сніг. Розпакувавши подарунки, ми всі разом пішли на кухню і по-святковому поснідали. За столом до мене раптово задзвонив телефон. О, це Лія. Я залишила рідних і вийшла з кухні, щоби поговорити. Відразу підняла трубку, промовляючи:

- Алло?

- Ані, люба, з Різдвом тебе! - радісно вигукнула Лія.

- І тебе, сонце! - відповіла я так само.

- Твої вже поїхали? Мої ще сьогодні вночі. А свої сумки я ще вчора склала, тому чекаю на твою команду. Коли приїхати?

- Мої ще тут. У них літак на третю дня.

- Тоді я ввечері приїду. А Дейв не проти? - запитала Лія.

Чорт, точно! Я забула попередити Дейва!

- А він ще не знає...

- Як це?

- Е-е-е, нехай це залишиться для нього сюрпризом, - відповіла, задумавшись, я.

Невпевнена, що він буде вдалим.

- Якщо щось станеться, то винна будеш ти.

- Як завжди. Добре, я зараз трохи зайнята, потім передзвоню.

- Та вже не дзвони, я ж все одно приїду ввечері. Проведи час з батьками. До зустрічі! - відповіла вона і скинула виклик, а я повернулася до столу.

Все одно ти будеш мійМесто, где живут истории. Откройте их для себя