Кохання чи безжальна гра? Історія дівчинки вампіра.

9 частина . Джейк

А ось і продовження😍

Маша спускалась сходами, попереду неї йшли Аманда та Енді, які про щось весело розмовляли та сміялись. Єдине, що Маша змогла почути в їх розмові, це ім'я якогось хлопця - Джейк, тому що навколо стояв жахливий галас. Дівчина ловила на собі дуже дивні, майже підозрілі погляди. Дехто навіть тицяв в неї пальцем, та відверто насміхався, зі словами -" Новенька", " Дивись яка перелякана" , та " Вона точно напівкровка". Вона розглядала їхні ідеальні обличчя, та боролась зі своїми комплексами. Всі вони ніяк не походили на школярів, занадто багато мудрості в очах та занадто ідеально сформовані тіла.
Тим часом, Аманда та Енді, повернули на право по коридору і зникли за звичайними, нічим не примітними дверима. За весь цей час дівчата навіть ніразу не озирнулись, щоб подивитись чи слідує за ними Маша, від цього дівчині стало сумно та самотньо. Невже навіть для її співмешканок вона лише пусте місце, тим більше вони її соромляться.
Маша в роздумах стояла навпроти дверей , і ніяк не могла наважитись увійти.
Вона стояла поки коридор не опустів, і хтось зачинив двері.
Їй стало ще страшніше, адже тепер коли зал весь заповнений учнями, відкрити двері і увійти для неї було не можливо.
- Ти чому тут заклякла, кицюню?- почула Маша зваблюючий голос позаду себе.
Повернувшись дівчина побачила хлопця з темно - русявим волоссям, яке особливо вирізялось на фоні білого, немов сніг обличчя. Світло-карі очі, гарне підтягнуте тіло та приголомшива посмішка. Він був однозначним красунчиком.
- Я..я ..просто боюся туди увійти,- чесно зізналась дівчина тримтячим голосом.
- Хмм, це не проблема, новеньким бути завжди тяжко.
- Звідки ти знаєм що я новенька?- з цікавістю спитала Маша.
- Ну тут декілька причин, по- перше ти перелякана, по-друге пахнеш як чудовий сніданок,- Маші стало моторошно, - А по-третє, я б ніколи не зміг не помітити таку гарненьку дівчину.
Машине обличчя зашарілось.
- До речі, я Джейк, а ти?
- Я..я Маша. або Емма. Мабуть.-знову почала заікатись дівчина.
- Ну гаразд, годі гаяти час, ходи зі мною і тебе ніхто не образить, сядеш біля мене і постарайся не створювати проблем, ніхто розбиратись не буде, а просто перекусить побою,- від здивування Машині брови полізли на лоб.
- Що ти маєш на увазі?- спитала дівчина.
- Я маю на увазі, щоб ти поводилась як мишка до свого перевтілення, гаразд?- з надією спитав хлопець.
- Я спробую, але сподіваюсь, що до перевтілення я звідси поїду, я не хочу бути якимось там вампіром.
Її відповідь дуже розсмішила хлопця, але він не гаячи час на слова відчинив перед нею двері і жестом запросив увійти в кімнату першою.
Коли Маша зібравшись з духом все-таки увійшла в обідню залу, навколо стихли всі голоси. Всі з німим питанням розглядали новеньку та хлопця який стояв майже в притул з нею, але це тривало лише декілька секунд, більшість зробивши деякі висновки, просто повернулись в іншу сторону і продовжили свою розмову.
У Маші неначе камінь з душі впав.
- Бачиш, це не так вже й важко,- пролунав голос хлопця над її вухом.
- Чесно кажучи думала, що все буде набагато гірше,- Маша поглянула на юнака і ледь посміхнулась.
Вони вирушили до одного зі столів, який був майже битком набитий людьми і Маша засумнівалась чи вистачить їй місця.
- Оо, Джейк, це що за закуска?- з посмішкою мовив рудий хлопчина, дивлячись на Машу.
- О ні, це не закуска, це як найменше головна страва св'ята,- мовив інший хлопець який сидів з права, і був повною копією першого.
- Заткніться придурки, ви її налякаєте,- прикрикнув Джейк на рудих хлопців. Але вони лише переглянувшись з посмішкою, повернулись до Маші, і сказали:
- Я Емет.
- Я Еліот.
- Маша,- просто сказала дівчина.
- Сідай зі мною, - похлопав по лавці Емет.
- Ні, краще зі мною, я тебе не ображу,- перебив його Еліот.
Маша стояла хлопаючи очима, і незнала що відповісти.
- Вона сяде зі мною,- сказав Джейк і, взявши Машу за руку відвів в інший кінець столу.
Маша сіла між Джейком, та якоюсь світловолосою дівчиною, яка весь час щось яктивно обговорювала з руденькою дівчиною яка сиділа навпроти Маші. На Машу ж вони не звертали ніякої уваги, схоже подруг їй не бачити в цій школі.
Стіл був накритий на будь-який смак. Тут були і біфштекси, і різні салати, морепродукти, бульйони, різні бутерброди, та напої. Маша й подумати не могла, що вампіри все це їдять. В книгах які вона читала, та фільмах, вампіри пили лише кров, а тут на тобі, неочікуваність.
Маша поставила собі на тарілку невеличкий біфштекс, та салат з моркви, капусти, та сиру.
- Хто ці близнюки?- спитала дівчина в Джейка.
- "Ммм, ти не швертай уваги, вони лублять чіплатись до новеньких."- ледь вимовив хлопець набивши рот бутербродом з сиром.
Маша перевела погляд на кімнату. Вона була дуже великою та заповненою людьми. З правого боку були три панорамні вікна. Оформлення кімнати грало молочними та кавовими тонами. Дерев'янна підлога, двері, які скоріше всього вели на кухню. Раптом увагу дівчини привернув юнак який сидів у главі стола за два стола від неї .В нього було чорне неначе ніч, довге волосся, зібране в хвостик на потилиці. Смертельно бліде обличчя, майже біле, з чіткими і суровими рисами. Та темно-карі, майже чорні очі. Він нічого не їв, і не відводив погляду від дівчини, було враження що він хотів спалити Машу одними лише очима. Дівчині стало моторошно, і вона відвела погляд від хлопця. Вона дивилась в свою тарілку, і не могла викинути з голови цього погляду, від якого в її жилах стигла кров. Зібравши сили, вона знову поглянула в ту сторону, але хлопця там вже не було.
- Чому ти нічого не їсиш?- спитав в Маші Джейк, і вона зрозуміла, що за весь час зовсім нічого не з'їла.
- В мене зник апетит,- збрехала дівчина.
- Я йду в бібліотеку, ти зі мною?- запропонував Джейк.
- Я..ее..знаєш, мені потрібно в свою кімнату, та й вчити мені поки що нічого не потрібно.
- Ну гаразд, давай я тебе тоді проведу до кімнати,- голос Джейка був сумний.
- Це чудова ідея, я ще не запам'ятала дорогу.
Піднімаючись на Машин поверх, Джейк відповів на декілька її питань.
- Отже, вампіри не бояться сонячного світла, а лише обгорають якщо довго перебувають на сонці, тому вони користуються кремом проти засмаги. Далі, вампіри п'ють не тільки кров, вони потребують її лише як джерело енергії, та насолоджуються її смаком. А ще вампіри не бояться часнику, ікон, та срібла. Я все правильно зрозуміла?- Маша перечислила інформацію яку їй надав Джейк.
- Ну...так...наче правильно,- якось не впевнено відповів хлопець.
- Мені пора, -сказала дівчина стоячи біля дверей під номером тринадцять.
- Співчуваю,- мовив хлопець поглянувши на двері.
- Вибач, що? Я не зрозуміла.
- В тебе не найкращі співмешканки, -зі смішком мовив Джейк.
- Ааа, так, мабуть,- відповіла дівчина теж посміхнувшись.
- До завтра, кицю,- мовив хлопець і не дочекавшись відповіді, пішов.

Маша дивилась йому в спину, і вирішувала що їй робити далі, адже в кімнаті на неї вже мабуть чекали ці дві швабри (Аманда та Енді), які погодились відповісти на декілька її питань. Але навіщо вони їй тепер? Коли Джейк може відповісти на всі її питання коли Маша захоче, і не робитиме це неначе вона набридлива муха.