Кохання чи безжальна гра? Історія дівчинки вампіра.

21 частина

-Я його не боюсь,- тихо мовила Еллі, косячи погляд на їх переплетені пальці рук.
Їй однозначно було приємно тримати його за руку, але це все відбувалось занадто швидко, вона ж бачить цього хлопця лише в друге в житті, і якщо так піде далі, то завтра вони прокинуться в одному ліжку. Ця думка охолодила почуття дівчини, і вона повільно витягнула свою руку з полону хлопця.
Той в свою чергу на мить розчарувався, але вирішив, що показуватиме свої почуття повільно і для початку добре й те, що вона дозволила так довго тримати себе а руку.
-Еллі, він справді небезпечний, повір, я знаю його добре. Думаю в школі ти в безпеці, але краще теж не ризикувати,- схвильовано мовив Алекс.
-Добре, я буду обачнішою і в разі небезпеки,  кричатиму наче новонароджене дитя якщо він приблизиться до мене хоть на крок.- переконливо мовила дівчина, і засміялась зі своєї метафори.
-Новонароджене дитя? Справді?- сказав хлопець, і підхопив сміх дівчини.
Вони розмовляли до кінця уроку, але старались не говорити на теми, які хоть якось торкались Адама.
За допомогою порад хлопця, Еллі вибрала три додаткові предмети. Хотіла вибрати лише два: вокал, та верхова їзда, але Алекс наполяг на карате, або бокс і дівчина, повагавшись так і не вирішила, що їй блище по душі.
-Гарного тобі уроку,- мовив хлопець провівши дівчину до класу вокалу.
-Дякую...за все,- сором'язливо мовила Еллі намагаючись не зустрічатись з Алексом поглядом.
-Я пішов, скоро побачимось,- мовив він і швидко поцілувавши Еллі в щічку зник на місці, наче його й не було.
-Чорт, я теж хочу так зникати,- сказала вона в пустоту, почервонівши від його поцілунку.
В класі було пусто, адже попередній урок ще не зікінчився, і Еллі з нетерпінням чекала свого уроку. Вона дуже любила співати, та й голос в неї був дуже гарний. Він був ніжним, трішки дитячим, але дуже сильним та незвичайним, і найголовніше - ні на чий не схожим. Тому вона дуже пишалась ним і раніше, ще до переїзду в школу і до смерті батька, вона постійно співала і теж ходила на уроки вокалу.
В клас почали заходити учні, і деякі навіть привітались з нею та познайомились. Дівчина була задоволена, значить вона не пусте місце, і заслуговує на нормальне спілкування, та на нормальне відношення з боку однолітків. Одне вона знала точно, це те, що вона більше не та що була колись. То була Маша - невпевнене в собі, слабкодухе дівчисько, яке й постояти за себе не могло, і боялось всього нового, та невідомого. А зараз вона Еллі - гарна, впевнена в собі особистість, яка не тільки не дасть в обіду себе, а ще й не позволить образати нікого хто їй дорогий.
Урок пройшов як найкраще. Вчительці місіс Магер, дуже сподобався голос Еллі, і вона ледь зі шкіри не вистрибувала від такої перспективної учениці і картала на те, що дівчина на вищому рівні ніж її учні, і що їй потрібно збудувати особистий план навчання для такої перспективної учениці. Крім Еллі в класі було багато чарівних голосів, особливо їй запам'яталися два голоси. Запальний голос балакучої дівчини Арини,  яка мала руде волосся зібране в два кумедних хвостики. Та розкішний грубий тембр, теж рудого хлопця - Єріка,  який був надто сильно схожим на Арину, і мабуть був її братом.
Крім здібних учнів був у класі і "білий ворон", невисокого зросту чорноволосий хлопчина, який був однозначним "ботаном".
"-Боже мій, навіть між вампірами бувають ботани"- подумала дівчина ховаючи смішок, який вирвався з її уст, коли вона примітила хлопця.
"Ботан" помітив смішок Еллі, і прийняв його як похвалу, він щиро посміхнувся Еллі і помахав рукою.
Еллі помітила, що хлопець досить симпатичний, якщо змити з його волосся гель, викинути сандалі і взути красовки, джинси та футболку, то він був би дуже навіть нічогеньким. Видно ж що й тіло підкачане і волосся чорне, наче смола, додай сюди ще його розкішні зелені очі, і ось вам мрія всіх дівчат.
За роздумами пройшов весь урок, і Еллі весь час ловила на собі зацікавлені погляди "ботана", і як тільки замигала кнопка на перерву Еллі зі скоростю смерчу вилетіла з класу.
"-Будь що, тільки б втікти від нього подалі",-думала знервована дівчина.
Але не встигла, вже в дверях її наздігнав невпевнений хлоп'ячий голос.
-Маша, це ти?- здивовано запитав в дівчини ботан, який стояв позаду неї.