Кохання чи безжальна гра? Історія дівчинки вампіра.

" Голос " 22 частина

-Ооо ні,- подумала дівчина.- Значить це він? Але що він тут робить, і чому виглядає неначе опудало? Я його навіть не одразу впізнала, тільки перед самим дзвінком зрозуміла хто він, коли пильно розгляділа його очі, очі які я пам'ятаю ще з дитинства. Зелені, з коричнивими крапинками, які здавалось світились з середини, але зараз крім очей від того впевненого в собі хлопця не залишилось майже нічого- лунали думки в голові Еллі.
Марк?- тихо запитала вона повернувшись обличчям до хлопця.
В очах хлопця загорівся якийсь дивний вогник щастя, і він окрилений від щастя міцно-міцно обійняв розгублену дівчину.
Еллі незнала як реагувати на його обійми.
З Марком її поєднувала стара, як світ історія. Подружились вони в день, коли Еллі пішла в садочок, на той час їй було майже п'ять років. Дівчина не хотіла там залишатись, вона плакала і не відпускала батька нікуди, молила його щоб він забрав її додому і запевняла, що нізащо не зможе тут ні з ким подружитись, ось тоді і з'явився Марк.
Він тихо увійшов в кімнату і освітив її своїм зацікавленим поглядом, потім на мить затримав його на Еллі, і зрадівши підбіг і обійняв її.
-Тепел ти будесь моїм найклащим длугом,- ледь внятно прошепелявив чотирирічний хлопчик.
Еллі одразу перестала плакати і пішла гратись зі своїм знайомим.
Вони зростали, а їх дружба міцнішала, і вони розуміли один одного краще ніж самі себе і завжди розділяли смуток та радість на двох.
А потім він зник...залишивши по собі лише жалюгідний лист паперу:

"Машуль, вибач, але я маю піти, повір, так буде краще"

Еллі тоді було дванадцять і для неї це стало трагедією, їй здавалось, що вона втратила не друга, а частинку себе, тобто навіть не частину, а більшу половину, вона була спустошена, розбита, та ображена.
І ось зараз через роки, вона розглядає його обличчя там де й не могла подумати. Його голос, його очі, обійми, вони такі рідні їй. Їй було образливо, за те що він її покинув, за те що він не пояснив куди зник, але зараз в його обіймах вона знову відчувала себе маленькою дитиною і не могла це контролювати.
-Я так сумувала за тобою,- вирвались слова з уст дівчини раніше ніж вона встигла їх зупинити.
-Я теж сумував, моя принцесо,- мовив хлопець, і своїми словами зіврав з уст дівчини смішок, адже принцесою він називав її в дитинстві і вона дуже сердилась на нього за це.
Але посмішка на її устах швидко погасла, коли в її голову увірвався жахливий, пронизливий біль, біль який неначе хотів розірвати її мозок на шматки, а потім в голові дівчини знову пролунали слова, як тоді в кабінеті деректора.
-" Вбиий...ти повинна вбити їх всіх...в тебе немає іншого виходу...настав твій час"
Хлопець помітив, що з дівчиною щось не так, по тому як затремтіло все її тіло, і як ослабли її руки.
-Що з тобою?- перелякано запитав хлопець, відірвавши її від своїх обіймів, але тримаючи  за руки.
-Голос, ти чуєш його?- ослаблено прошепотіла дівчина.
Вона відчула як сили покидають її тіло з кожною секундою, а голос все нашіптував - "Я неможу більше чекати..вбий..вбий їх ..."
-Який голос?- запитав хлопець озираючись навколо, щоб знайти того, хто говорить, але в класі крім них більше нікого не було.
Ноги дівчини підкосились, і вона осіла на підлогу, і не впала лише тому, що хлопець досі тримав її за руки.
" Вбиий...вбииий...вбииииий..."- закричав голос, наче розриваючи голову дівчини з середини на маленькі шматочки, посилюючи й до того нестерпний біль.
Еллі вирвала руки з рук хлопця, і схопилась за голову, намагаючись викинути нестерпний голос зі своєї голови.
-Що тобі потрібно? Йди геть з моєї голови,- закричала вона міцно стискаючи голову руками.
Марк зблід, і зтурбовано присів на підлогу поряд з дівчиною.
"-Кров, я хочу крові...вбий..вбий..."- продовжував голос.
-Я не можу, зникни,- знову закричала Еллі.
"- Вбий...або помреш сама..."- сказав голос і глухо розсміявся.
Від цього сміху, в голові дівчини наче щось вибухлуло, потім її тілом пройшов електричний струм, і вона вже не в перший раз втратила свідомість.
-Машаа..- закричав хлопець схопивши дівчину за мить до того як її голова мала вдаритись об кам'яну підлогу...