Кохання чи безжальна гра? Історія дівчинки вампіра.

10 частина💫Втеча💫

Маша зібралась з силами, і смикнула ручку на дверях, їй прийдеться знову бути на поводу цих сучок. Але на привелике диво двері не ворухнулись. Вона знову спробувала їх відчинити, але вони знову не піддались.
- Чорт, - виругалась дівчина.- Вони закрили двері на ключ, і що мені робити далі?- Маша була дуже злою.
Тяжко зітхнувши дівчина повернулась спиною до дверей. Що їй робити?
- Ааа, так звісно, потрібно знайти директора, щоб він дав мені ключ, але де його кабінет?- розмірковувала дівчина.
Вона вирішила підійти до сусідніх дверей, щоб постукати і дізнатись де знаходиться кабінет директора, але раптом в її голову прийшла просто потрясна ідея.
Не гаючи ні хвилини, дівчина повернулась в бік сходів і побігла.
Це її щанс на нормальне життя. Життя без вампірів та цієї ненормальної школи.
Дівчина бігла не оглядаючись, вона пролітала коридори та збивала з ніг учнів, які кричали прокляття їй в спину, але їй було байдуже. Ще трішки і вона знову буде вільна.
Повернувши на право Маша побачила, що вона зайшла з тупик. А й справді, вона ж зовсім не знає це місце і не пам'ятає де тут вихід.
Дівчина стояла на місці немов звір загнаний в клітку. Що їй робити? На її щастя вона побачила дівчину, яка сиділа в кутку і тихо плакала.
- Ейй, ти чому плачеш?-спитала Маша, підійшовши до дівчини впритул.
- Теж прийшла понасміхатись?- спитала дівчина піднявши голову, і глянувши на Машу своїми голубими очима.
Вона була дуже гарненькою та сумною. Вона неначе дитина, яку Маша в мить захотіла захистити.
- А чому я маю насміхатись з тебе?- не зрозуміла дівчина.
- Тому що я слабка, всі кажуть що мені тут не місце, вони ображають, насміхаються.- сказала дівчина витираючи сльози які градом стікали з її дивовижних, яскраво - блакитних очей.
- В мене до тебе пропозиція, я хочу втекти звідси, давай зі мною?- запропонувала дівчина.
Машині слова чомусь дуже злякали дівчину, і вона в мить переставши плакати, глянула на неї очима повними здивування.
- То ти знаєш де вихід?- знову запитала Маша, тому що дівчина сиділа і лише здивовано кліпала очима.
- Там, махнула вона, по коридору, потім два рази на право, а далі прямо, - одними лише губами мовила дівчинка.
- Ти зі мною?- спитала Маша.
В цей момент дівчина неначе вийшла з трансу, і так активно захитала головою в знак відказу, що Маша злякалась як би та не відірвалась.
- Я...я...неможу і ти не роби цього,- сказавши це дівчинка встала і пішла в бік Маші.
- Вибач, я повинна,- сказала Маша відступаючи назад, і повернувшись побігла що є сили у вказаному напрямку.
За три хвилини, вона пролетіла коридором, і діставшись великих парадних дверей, вилетіла на подвір'я. Навколо вже починало сутеніти, і їй стало цікаво скільки зараз годин, невже вона ночуватиме на вулиці?
Повагавшись лише секунду дівчина побігла в бік лісу, коли почула позаду крик власника чоловічого голосу.
- Стій божевільна.
Але це її не зупинило, лише навпаки надало азарту. Маша бігла лісом, і гілки боляче дряпали її шкіру, дерли одяг, та чіпляли волосся, але вона не збавляла тепм, тому що відчувала, за нею хтось біжить.
І тоді як на зло дівчина перечеписась через корінь дерева, і впала. За мить на неї зверху хтось навалився, і завів її руки за спину.
- Ти що зовсім, божевільна? Жити наблидло?- пошепки мовив чоловічий голос, придавлюючи дівчину до землі масою свого тіла.
- Відпусти, я не хочу тут залишатись,- крикнула дівчина, намагаючись вирватись.
- Дура, не кричи, нас почують Дарки,- знову прошепотів хлопець, і послабивши хватку повернув дівчину обличчям до себе.
Маша ахнула, це був той самий хлопець, який сьогодні в їдальні пропалював її поглядом, а потім раптово зник. Його недавно зібране в хвіст волосся, тепер було розтріпане, чорні немов ніч очі горіли ненавистю, а обличчя виражало відразу.
- Відпусти,- з ненавистю мовила дівчина дивлячись прямо в очі супротивника. І він послухався, лише на мить він послабив хватку, і цього хватило, щоб дівчина замахнулась, і вдарила його по обличчю. Вона гадала що це виб'є його із колії, і вона матиме декілька секунд щоб втікти, але це лише ще більше його роздратувало. Він схопив дівчину за обличчя однією рукою, і наблизився так близько що вона відчула його подих на своїх губах.
- Якщо ти не заткнешся, я прямо зараз тебе вб'ю,- сказав хлопець неначе куштуючи на смак кожне слово.
По тілу Маші пробігли мурашки, їй дійсно стало страшно.
- Тільки ворухнись, і ти труп,- вже спокійніше мовив хлопець відпустивши її обличчя, і дістаючи з кармана мотузку, та скотч.
І звідки він тільки взявся в нього?
Він зв'язав їй руки, ноги, та заклеїв рот скотчем. Ніжно провівши пальцем по її губах, він перекинув дівчину через одне плече, та попрямував в бік школи, але в цьому Маша впевнена не була так як за цей час стало досить темно, і хто знає що прийде в голову цьому божевільному?