Доцвірінькався

Милий пиріжечок Техьона й студія Чонгука

Грім почав гуркотіти саме тоді, коли Чимін вийшов з під'їзду. За прогнозом погоди сьогодні весь день було ясно, проте, здається, природа зовсім не хотіла підкорятися якимсь там синоптикам.

Дощ линув після четвертого кроку омеги. До автівки таксі лишалося приблизно п'ять з половиною метрів, і саме на цій невеликій відстані Міні довелося випробовувати свої поки що не досконалі навички спринтера.

Не захекатися було важко. Не намокнути теж. А втримати свій колись радісний настрій здавалося взагалі неможливою місією. Це була цілковита, беззаперечна поразка на всіх трьох фронтах (принаймні, Чимін сподівається, що програв він тільки ці кілька битв).

Добре, що ніхто не ставить на вулицях величезні трюмо, бо омега точно б став заїкою, побачивши свій божественний вигляд. Черезте, що вологість волосся не падала нижче ста відсотків, надзвичайно красивазачіска тепер нагадувала клубочок темних водоростей. Легесенька сорочка світло-синього кольору гидезно прилипала до спини, грудей і животика, тому залишалося тільки молитися, щоб жодні нечемні люди не підглядали крізь його тепер вже напівпрозору блузу. Білі кеди почали перетворюватися на маленькі ставочки, вирішивши змінити свій імідж за допомогою неймовірно модної фарби відтінку «багнючка плюс вода».

Коли Чимін відчиняє дверцята машини, сил вистачає лише на те, аби кивнути водію, кинути свій рюкзак кудись під протилежне вікно та впасти на заднє сидіння. Автівка рушає з неголосним гуркотінням, від якого хочеться начхати на все та заснути. Але дати собі хвилину відпочинку в цей час практично дорівнює неуспішности його грандіозного, проте не-так-сталося-як-гадалося плану.

Разом з мимоволі кинутим поглядом на дзеркало знову гарчить грім. І Міні нарешті починає усвідомлювати, на що йому весь цей день натякає погода: відстій цієї ситуації вимірюється мільйонами тонн.

Від чого ж тут плакати сильніше? Нова родзинка образу у вигляді чорних кіл під очима від розмитого мейк-апу чомусь зовсім не викликає у нього навіть крихітної частиночки радости; струмочки дощової води неквапом стікають по скривленому лицю, котяться за комір і зі знущанням залишають мокрі сліди де тільки можна; вираз обличчя так і промовляє: «Ви мене всі задовбали». Міні хочеться обійняти, пожаліти й дати цукерочку для поліпшення настрою... а ще закутати в махровий рушник, аби часом не підхопив якогось застудного вірусу.