Трагічні обставини злодійки/ Трагедія злодійки

Розділ 57

Ситуація була зовсім іншою. На початку оригінальної історії Ліна хотіла справити гарне враження на Леше, господаря замку, і ходила за ним по п'ятах.

Але як повівся холодний і байдужий головний герой? Леше знаходив Ліну дратівливою і не дивився на неї, коли вона пішла за ним до замерзлого озера.

Раптом з'явився густий туман, і над Ліною проплив великий місяць. Леше кинувся ловити святу, але в результаті, згідно з оригінальною історією, Ліна була повернута у свій світ місяцем.

Серія примружилася. Вдалині вона побачила Леше, він розмовляв зі священиками, і атмосфера здавалася дивною.

Це було цілком зрозуміло через те, що щойно сталося.

Розвернувшись і подавшись у зворотний бік, Серія задумалася.

Нерідко, якщо людина довго думала про когось, у нього виникали інші почуття. Як Серія знала, так воно і було. В оригінальній історії Леше відчував провину за те, що не зміг упіймати Ліну, яка волала про допомогу. Ця емоція стала точкою займання його роману.

Це було почуття провини, яке виникло через те, що він упустив святу.

У певному сенсі все відбувалося в тому ж напрямку, що і в оригіналі.

Жерці знали, що Леше втратив Ліну прямо в них на очах.

Почуття провини.

'Чи відчуває він провину за те, що не зміг допомогти Ліні деякий час тому?'

Потім хтось раптово схопив Серію за зап'ясток, дівчина обернулася.

"Леше?"

"Ти просто дивишся на людей і йдеш?"

'Він бачив мене?'

Серія не знала, що Леше спостерігав за нею, насправді вона навіть не знала, коли він підійшов до неї.

"Я думала, ти був на зустрічі зі священиками".

"Нічого особливого."

Відповівши просто, чоловік наморщив лоба.

"Серія".

"Так?"

"Ти погано почуваєшся?"

"А що?"

"Твої брови виглядають похмурими".

"Мої брови завжди були такими".

Серія підняла руку та погладила свої брови. Їй здалося, що це те саме, але погляд Леше весь час був зосереджений на ній. І знову дівчина зрозуміла, що, хоча його погляд був переважно холодним, він часто мав темніший, гріховніший відтінок. Як зараз.