Трагічні обставини злодійки/ Трагедія злодійки

Розділ 124

Герцогиня Полвас, заплющила очі і розплющила їх.

"...... На що я зараз дивлюся?"

"......."

"Всі?"

Марлесана побачила шляхетних дам, що стояли поряд з нею, їхні очі закотилися сюди-туди, поки вони тримали свої віяла. Жінки були не єдиними, хто відреагував і це не було проблемою.

Погляди Марлесани та інших дворян, що були поблизу, були спрямовані лише в один бік на Леше Берг, господаря цього маєтку.

Це була велика банкетна зала, розташована в прибудові до замку Берг. Нечисленні дворяни вже насолоджувалися балом, але проблема виникла після того, як увійшов Леше Берг. Погляд, який природно впав на господаря маєтку, не міг повернутися у вихідне становище. Десятки пар поглядів були прикуті, наче цвяхами.

Тільки коли великий герцог Берг, який вітав кількох вельмож, вийшов із зали разом із дворецьким, що відвідав його, погляди людей повернулися на колишнє місце.

Розмова розквітла не відразу. На задньому плані грала ніжна музика.

"Тепер я розумію, чому Його Високість Великий герцог не часто навідується до імператорської столиці".—сказав хтось, і всі погодились. Вони добре знали про прекрасну і видатну зовнішність Великого герцога Берг, але зараз вона справді душила їх у чистому розумінні цього слова. Було б тільки неприємно наражатись на такі погляди, знаючи, що Леше Берг не з тих, хто любить спілкуватися.

До того ж це був шедевр, в який дизайнер Бегонія вклала всю свою душу. Вони навіть подумали, що їй слід заплатити гонорар за модель замість того, щоб отримувати гроші за вбрання Леше.

Марлесана була щиро вражена.

"Бутоньєрка і запонки Його Високості були прикрашені блакитним дорогоцінним камінням, мабуть, він подумав про Велику герцогиню, вірно?"

Це було так, бо Серія мала блакитні очі.

Марлесана запитала, чи буде її чоловік, герцог Полваський, носити коштовності, що нагадують колір її очей.

Якби він справді з'явився в них, вона б так зніяковіла, що її щоки почервоніли б. То справді був дуже романтичний жест.

"Великий герцог справді прекрасний".—сказала герцогиня Полвас, сміючись, дивлячись убік, а потім завмерла як лід.