Фотокартки

5.7K 212 17
                                    


Навкруги тільки темнота і тиша. Це все зводить з розуму, але що, якщо ти і так вже не при здоровому глузді? Таке тоді навіть не помічаєш, чи не так? В кімнаті темно, і тільки маленька лампа освітлює цю чорноту. Невеликий, дерев'яний стіл, два крісла. На стінах ні однієї картини. Рудоволоса дівчина сидить в кінці кімнати, за столом, вона розглядає свої руки. З ними щось не так, але що саме?

— Анно? — дівчина піднімає голову і дивиться на свого співбесідника. З її поглядом щось не так. Він пустий. Повністю. В ньому немає ні каплі емоцій. Взагалі ніяких. Це насторожує, — Звіть мене Максом, домовились?

Чорноволосий чоловік посміхнувся дівчині, на що рудоволоса ніяк не відреагувала. В її думках немає місця для цього чоловіка. Тільки не зараз. 

— Ви впізнаєте цю жінку? — чоловік взяв фотокартку і показав її рудоволосій. Дівчина кинула погляд на жінку з чорним волоссям. На фотографії вона щаслива, життєрадісна, але це викликає в Анни відразу.

— Впізнаю, — відповідає рудоволоса. Дівчина забирає фотокартку в Максима і розглядає, знайому їй жінку. Вона пам'ятає її. Таких забути важко.

— Ви можете пригадати її ім'я? — чорноволосий робить нотатки в своєму блокноті. Він майже нічого не бачить, адже світла надто мало, та все ж йому вдається написати: «Марія Теренова – упізнана».

— Звісно, — Анна віддає фотокартку і посміхається так, наче знає набагато більше, ніж цей чоловік може собі уявити. Від цієї посмішки стає лячно, — Права рука диявола.

По тілу пробігає зграя мурашок. Макс ковтає ком, що застряг в горлі і намагається тримати свій неприступний образ далі. Він не боїться, це всього лиш сімнадцятирічна дівчина, чого йому боятися?

— Марія, — через декілька секунд добавляє Анна. Дівчина дивиться на Макса, не відриваючи свого льодяного погляду. Посмішка на її обличчі божевільна.

— А її, впізнаєте? – чоловік простягає рудоволосій ще одну фотокартку.

Маленька дівчинка, років дванадцяти з розкішним білим волоссям. Вона щиро посміхається фотографу, так, наче і не знає, що її знімають. На задньому плані каруселі, солодка вата в руках прохожих, клоуни і звісно ж атракціони. Дівчинка тримає в руці льодяник. Вона щаслива, у всякому разі, була на той момент.

Анна. Тисяча вісімсот двадцять сім днів пеклаWhere stories live. Discover now