Анна. Тисяча вісімсот двадцять сім днів пекла

***

Виявляється, Денис вчиться на журналіста. Це й не дивно, адже він досить розумний і добре обізнаний в цій галузі. Ще, виявилось, що від Анни він живе зовсім неподалік, в маленькій квартирці яку ділить із другом – Артемом. Хлопці переїхали туди, ще на першому курсі, і для них та квартирка стала справжнім домом. Хлопець ніколи не брав грошей у батьків на навчання чи на житло або проживання. Йому вдалось отримати стипендію, а ще він пише статті в інтернеті і від цього має немалий дохід. На прожиття йому вистачає. Анну вважала Дениса дуже хороши хлопцем, дивовижним.

Квартирка дійсно була дуже маленькою. Кухня і вітальня були одним цілим, і дві маленькі кімнатки, в одній з яких жив Денис.

Артем виявився дуже хороши хлопцем. У нього було риже волосся, і напевне тому, Денис з ним подружився, адже йому дуже подобались люди з таким кольором волосся. Він носив квадратні окуляри і футболки з малюнками бетмена чи супермена. По словам Дениса, Артем полюбляв комікси, а сам вчився на архітектурному. Він дуже гарно малював, і добре розбирався в техніці. Він не дуже комунікабельний, адже коли Анна з ним познайомилась то почула тільки: «Привіт. Артем, дуже приємно познайомитись». Він дійсно був не з тих хто багато говорить, але це й не потрібно було у його справі, тому і не було з цим проблем .

Кімната Дениса дійсно вразила Анну. То була така собі майстерня творчих задумок. На стінах висіли різні вирізки з газети. В кутку на шафці розмістилося багато книжок, на столі був творчий безлад – листки з різними статтями, які написав хлопець, блокнот, де він записував деякі свої ідеї щодо нових тем чи ще чогось. Його ліжко було досить великим, не зважаючи на те, що кімната була дуже маленькою. На тумбочці було багато маленьких свічок. Він любив створювати таку атмосферу, по його словам писати ставало значно легше.

Дівчина сиділа на ліжку і чекала, доки Денис принесе чай.

Анні дійсно хотілося дізнатися про Дениса трішки більше. Їй було цікаво, як він творить, як пише.

Хлопець увійшов в кімнату і дівчина одразу вловила запах м'яти. То був чай. Кінчики її губ при піднялись в посмішці. Той запах заворожував, відкидав кудись в інший світ, то було задоволення.

— Ти подумала щодо наступної мрії?

— Так. Я хочу витворяти безумні речі. Хочу відчувати той адреналін, який оповив мене, коли ми стрибали з моста.

— Хороша мрія. Я складу план. Готуйся до безумства.

— Буду чекати з нетерпінням.

Коли закохані допили чай, лягли в ліжко, включили спокійну музику і просто говорили про всілякі дрібнички, пов'язані із життям, зі світами.