Анна. Тисяча вісімсот двадцять сім днів пекла

***

— Детективе! — хтось вигукнув ім'я світловолосого чоловіка, він як раз розбирався з документами щодо викрадення маленького хлопчика, поблизу магазина. Він був радим, що зміг знайти дитину, він гордився своєю роботою, отримував від цього задоволення, а ще він жахливий трудоголік, — Пане Ігорю, викрадено дівчинку, дванадцять років, руде довге, волосся. Ось її фото.

Чоловік взяв фотокартку і уважно поглянув на дівчинку.

— Анна Вишневська, зникла сьогодні, приблизно о першій дня.

Пан Ігор тримав в руці фото, вивчаючи риси обличчя зниклої. Маленька, невинна дівчинка, кому знадобилося її викрадати, а головне, де вона зараз, і чи жива ще взагалі? Його серце обливалось кров'ю щоразу, як йому доводилось шукати дітей. Це було найгіршим випробуванням для нього, адже це просто ні в чому невинні діти.

— Де батьки? – питає він у темноволосого молодого хлопця, в формі. Це його помічник – Олександр. В нього світле майбутнє, хороші перспективи, це, пан Ігор знав точно.

— В залі допитувань, а ще є свідок.

— Хто?

— Христина Семенюк, дванадцять років, однокласниця Анни, живуть неподалік одна від одної.

— Ти думаєш, ця справа пов'язана якось зі справою Єви Дорошенко?

— Можливо, адже Христина каже, що міні-вен був білим і також, без номерів.

Чоловік взяв фотокартку Анни із собою і відправився в зал допитів. Він мусів зустрітися з батьками зниклої. Пан Ігор повинен був поговорити з ними, заспокоїти, розпитати дещо про Анну, зробити якомога більше нотатків для справи. Він не буде їсти, спати, але знайде Анну найближчим часом – він пообіцяв собі це. Те саме було і з Євою. Дівчинка зникла вже третій тиждень, і Бог тільки знає жива вона ще чи ні. Та, пан Ігор не губив надій на те, що це миле дитя все ще дихає.

Чоловік глибоко вдихає, повертає ручку дверей, штовхає їх від себе і опиняється в кімнаті для допитів. За столом сидять чоловік і жінка. Вони спантеличені, розбиті. Рудоволоса жінка витирає сльози хустинкою, та це майже не допомагає. В неї красиві, великі зелені очі, довга шия, сама вона худорлява, погляд пустий. Чоловік високий, чорноволосий, риси обличчя чіткі, очі в нього почервонілі від сліз. Він батько, а отже плакати в такій ситуації – нормально. Його дорогенька донечка зникла.