Анна. Тисяча вісімсот двадцять сім днів пекла

***

Психотерапевт споглядав на годинник кожних п'ять секунд. Анна спізнювалась вже сім хвилин, що було досить дивним, адже дівчина ніколи ще не приходила невчасно, то він завжди спізнювався. Та ось нарешті, Анна влетіла в кабінет, мов ошпарена.

— Вибачте, я змусила вас чекати мене.

— Нічого, присідайте.

Дівчина сіла за стіл і поглянула на Максима якось по-інакшому. Він не здавався їй тепер одним із тих лікарів, що обстежували її після втечі з пекла, вона вважала його тепер своїм другом.

— Ви готові говорити далі?

— Так-так.

Дівчина ринула в світ своїх спогадів. Їй прийшлось дуже добре постаратись, щоб згадати, на чому вона зупинилась, і що було дальше. Колись такого не було, вона пам'ятала кожну секунду перебування в пеклі і ні разу нічого не забувала. Їй стало якось погано на душі, ніби вона зрадила Єву, ніби почала забувати про неї. Це все через Дениса, тепер Анна завжди думає тільки про нього. Вона зрозуміла, що час його відпустити, не потрібно було з ним зв'язуватись, це була помилка.

— Анно?

— Так?

— Продовжуйте, будь ласка.

— Так. Пам'ятаю, одного разу Марія повністю з'їхала з глузду, повністю. Це вже дійсно було занадто, вона робила все, щоб ми з Євою зненавиділи одна одну.

— Що вона робила?

— Я... Це важко... Я... Марія одного разу вивела мене з клітки, поки Єва спала. Вона відвела мене надвір і сказала, що Єві вона пропонувала те саме, що і мені. Вона пропонувала відпустити мене. Думала, що під час ігор «Піймай мене» ми були разом і того не наважувались по справді втекти з того пекла. Вона розповіла, що сказала Єві, що якщо та піде геть, то я помру, але вона все одно погодилась, тільки попросила попрощатися зі мною, тому повернулася назад. Єва не розповіла мені цього, і я їй також. Я тільки чекала, коли вона попрощається і піде, я вже була готова на це. Я була готов пожертвувати собою, заради цієї маленької дівчинки.

— І що було згодом?

— Вона все не йшла і не йшла і я подумала, що Марія мені збрехала, та потім, почула від неї дивні слова: «Якщо під час наступної гри «Впіймай мене» я втечу, ти образишся?», я відповіла що ні, і тоді зрозуміла, що Єва дійсно заключила договір із Марією. Кров за волю. Та, Єва все не йшла і не йшла, і я подумала, що вона передумала, напевне так і було, хоча я і не можу бути у цьому впевнена на всі сто, може просто Марія порушила обіцянку, хотіла погратися з нами трохи довше.

— І це дійсно було найбільшим болем для вас? Марія ж катувала вас різними способами, і це було найболючішим?

— Знаєте, як боляче дізнаватися про зраду? Усвідомлювати що тебе проміняли на щось інше, і розуміти, що ти нічого не можеш вдіяти?

— І що було згодом?

— Марія більше ніколи не пропонувала мені подібного. Дальше гралася нами, наче ми були її ляльками. Знаєте, що було найгіршим? Те, що диявол нас не катував. Той хто привів нас туди болю нам не завдавав, це робила людина, яка зламалася, яка просто переламалася, як якась тоненька гілка. Це усвідомлювати було важче ніж будь-що інше.

— «Диявол» дійсно нічого з вами не робив?

— Час від часу він приходив і давав нам їсти і пити. Інколи проводив з нами багато часу в клітці, читаючи нам казки, і це дійсно дуже впливало на нашу психіку. Було страшно, адже ми не знали чого очікувати. Він любив погладжувати наше волосся, а ми тільки тряслися, прижавшись одна до одної, готуючись до страшнішого.

— Він і надалі називав вас Софією і Настею?

— Так, ніколи він не запитував наших справжніх імен. Тільки ці.

— Зрозуміло, думаю на сьогодні вистачить.

— Як думаєте, після всього того, що сталося, я зможу почати нове життя?

— Добре вже те, що ти про це думаєш. На мою думку, ти заслуговуєш на нове життя, ти заслуговуєш бути щасливою. Твої рани вже не зникнуть, але ти можеш постаратися прийнятих їх...

Дівчина кивнула і подумала, що можливо дійсно має право на те, щоб бути щасливо.

А що взагалі таке щастя? Це коли ти знаєш заради чого живеш, коли знаєш що все гаразд і тобі добре. Так, вона відчувала себе у присутності Дениса. Анна забувала про всі ті жахливі речі що сталися з нею в минулому, ніби вона зовсім інша людина. З одного боку, вона не мала права бути щасливою, але з іншого – дуже хотілося відчувати те тепло і розділити його з кимось.