Анна. Тисяча вісімсот двадцять сім днів пекла

День перший

Руда дівчинка як раз вийшла зі школи. Біла блузка, рожева юбка – все те, що і має носити дванадцятирічна дівчина. Анна насолоджувалась сонцем, яке світило прямо в очі. Вона обожнювала таку погоду, і взагалі, була світлою дитиною, щирою, зараз таких важко найти. Багато автівок було біля школи. Напевне батьки піклувались за своїх дітей і тому приїхали, щоб забрати їх зі школи. Анна не переживала через те, що по неї ніхто не заїхав. Вона жила від школи недалеко. Пішки можна було дійти за десять хвилин, до того ж, батьки усвідомлювали, що їхня дочка вже доросла, тому не надто давили на неї своєю любов'ю і захистом. Вони розуміючі, до того ж, Анна обожнювала гуляти в таку погоду, можна було подумати про своє, дівчаче. В той день вона думала про те, який би колір тканини вибрала для наступного наряду ляльки, який вона хотіла зшити разом із мамою. Анна все ж таки любила рожевий колір, тому він і переміг в такі важливій бійці в якій приймали участь іще голубий і зелений кольори.

Анна як раз проходила повз машину. Це був міні-вен, принаймні так вона думала, адже її батько полюбляв дивитися в інтернеті на всілякі круті машини, і своїми знаннями він ділився зі своєю донечкою. Він був білого кольору, так вона його запам'ятала. Анна навіть сама не могла пояснити, чому її спогади такі чіткі, це просто було потрібно. Дівчинка наспівувала свою улюблену пісеньку, слова якої вона знає до тепер, і чомусь не переставала дивитися в затемненні вікна того білого міні-вена. Щось її тягнуло туди, наче вона знала, що повинна дивитися, а інакше, відбудеться щось дуже погане. Це було на кшталт ритуалу, вона завжди заспокоювала себе таким чином. Просто дивись на те, чого боїшся – і воно ніколи тебе не потривожить. Будь обачним, спостережливим. На кожному кроці ховаються демони, які в любу секунду готові підійти до тебе і втягнути в пітьму. Її старший брат – Петро, полюбляв дивитися фільми жахів, і багато раз його лишали з маленькою сестричкою наодинці, щоб той приглядав за нею. Та, Петру це не дуже подобалось, адже йому було заборонено дивитися фільми жахів в присутності Анни. Все таки хлопці у віці шістнадцяти років надто ризиковані, тому Петро не боявся гніву батьків. Коли йому щось забороняли – він одразу це робив, адже це було «круто».

Про демонів і всілякі інші злі сили Анна дізналася, як раз із фільмів жахів, які дивився Петро. Вона боялась цього, тому після переглядів таких кінострічок, дівчинка пообіцяла собі бути обачнішою, щоб не бути вплутаною в ці злі чари.