Семантична помилка

Розділ 3.3.

Сан У покинув бібліотеку, вдаючи, що вони з Дже Йоном не знайомі. Він спускався сходами з максимальною швидкістю, на яку тільки був здатен, проте дизайнер не тільки не відставав від нього, а й наздоганяв. Спостерігаючи їх несамовиті гонки до першого поверху, здавалося, що вони беруть участь у змаганнях.

- Сан У, ти ж роздратований, чи не так?

- Не розмовляй зі мною, бо я не хочу чути твого голосу.

- Ти сам у цьому винен.

Сан У вилетів з будівлі й одразу попрямував до свого велосипеда.

- Я не зробив нічого поганого. Ти змушуєш мене робити те, що навіть у школі старшокласники не вимагали б від першачків, я...

- Ти не зробив нічого поганого і я єдиний, хто тут в істериці? Ти знову за своє?

Розробника це так зачепило, що він зненацька завмер на місці:

- Що я зробив не так? Якщо ти про те, що я вилучив твоє ім'я з презентації...

- Годі вже.

Дже Йон не дав Сан У договорити. Хлопець сердито розвернувся, проте виявилося, що  розбишака стояв до нього ближче, ніж той думав. Він очікував наштовхнутися на зухвалу посмішку, проте неочікувано Дже Йон був серйозним. На фоні тьмяного неба Сан У зустрівся з поглядом юнака в червоній шапці.

- Хоч у це і важко повірити, але я хотів порозумітися з тобою.

Сан У закрив рота. Він уже не вперше бачив обличчя старшокурсника так близько. Однак у нього не виникало думок роздивитися його детальніше. До цих пір він не звертав уваги, що за окулярами очі Дже Йона виглядали зажуреними. У нього був прямий ніс. Незалежно від того, чи був він одягнений як розбишака, чи був охайним, його зіниці, як і волосся, не були повністю чорними.

- Людина - це ссавець, який піддається емоційним поривам. Якби ти мене не ігнорував увесь цей час, то я навіть посміявся би з тієї презентації.

- Тобто, якщо я вибачусь, то ти залишиш мене у спокої?

Дже Йон дещо розгубився, але потім гучно розсміявся.

- Ти геть дурний? Ти ж начебто геній на своєму факультеті. А-а-а, допетрав, машині не дано зрозуміти людську психологію, так?

- Про що ти?

- Хіба ми б дійшли до цього, якби все було так просто, га?

Незрозумілі зауваження Дже Йона все більше заганяли Сан У в глухий кут, аніж будь-які проблеми, з якими раніше мав справу розробник. Йому здавалося, що він дивитися у безкрайню безодню і скільки б не заглядав - кінця краю в неї не було.

- Не виправдовуйся, ти лише покидьок, шахрай і садист, старшокурснику.

Слова Сан У радше здивували, ніж розлютили Дже Йона.

- Я радий чути від тебе стільки компліментів одразу, і всі в мою сторону.

- Ти навіжений?

- Так, тому тобі слід бути обережним.

- Навіжений виродок, - пробурмотів собі під носа Сан У, відчиняючи кодовий замок на велосипеді.

Потім він вскочив на свій транспорт і поїхав геть, навіть не озираючись.

return 0;

По середах у Сан У були заняття з «Традицій та теорії культури». Хоча багато хто казав, що це доволі складний предмет, але це був єдиний обов'язковий гуманітарний курс, який Сан У міг обрати в цьому семестрі. Предмет був сповнений купами невідомих термінів, які базувалися на Франкфуртській школі та орієнталізмі. Хлопець завчасно відсканував собі книгу, проте текст був доволі складним. Студенти інженерного факультету мали чималі складнощі з цим курсом. Однак через потенційну присутність порушника тиші, в Сан У було ще менше шансів розібратися в усьому цьому.

Сан У увійшов до авдиторії із заплющеними очима за 19 хвилин до початку заняття. Звісно Дже Йон уже мав бути там, але Сан У не мав жодного бажання бачити ту жахливу сумку. Однак коли він розплющив очі, то нічого не побачив. Його улюблене місце було ідеально чистим та порожнім, немов там ніхто і ніколи не сидів.

- Що тут відбувається?

Він був такий здивований, що аж серце прискорило свій ритм. Сан У швидко зайняв своє ідеальне місце. Нині його накрило відчуття задоволення, проте тривога також не покидала, оскільки він не знав, чого очікувати від розбишаки. 

Сан У відкрив підручник, аби попередньо переглянути сьогоднішню тему. Здавалося, що він вперше за тривалий час нормально навчався, бо сидів на своєму улюбленому місці й коло нього не кружляла червона помилка. Поки він читав підручник, біля нього приземлилася біла екосумка. Сан У голосно зітхнув.

- Чому зітхаєш з самого ранку?

Сан У підняв голову в той бік, звідки лунав голос, але виявилося, що це був не Дже Йон. Лише від самого цього факту хлопець не йняв себе від щастя. Виявилося, що це була студентка в темно-зеленому джемпері, вона здавалася йому дещо знайомою.

- Це я - Джі Хе. Ти допоміг мені перенести коробки. Ми навіть ходили разом до ресторану. Пам'ятаєш?

Весело щебечучи, дівчина сіла поруч із Сан У. І лише у цей момент він згадав Джі Хе. Минулого разу в неї була інша зачіска, саме тому хлопець не одразу її впізнав. У цей час дівчина повністю повернулася до Сан У і продовжила розмову.

- Ти теж записався на цей курс, оппа? Тебе цікавить філософія? Я записалася, бо мене цікавлять вчення французьких мислителів, такі як Лакан і Фуко.

- Я не зацікавлений у цьому. Мій вибір пав на цей курс через необхідність.

- Справді? Я теж маю пройти курс інформатики. Та це ж чудово, допоможеш мені обрати легший предмет, оппа. Я чула, що різниця між теорією обробки інформації та вступом до інформатики полягає в тому, що...

Сан У пощастило, що лекція почалася раніше, ніж дівчина встигла договорити.

Професор не спізнився на свою лекцію та зайняв своє ідеальне місце. Поруч з Сан У сиділа та, у якої здавалося рот не закриється ні на хвилину, навіть якщо залишити її на самоті. Але все одно вона не псувала загальної картини, тож усе було прекрасно.

Раптом йому вцілила думка, що за сьогодні він ще жодного разу не бачив Чан Дже Йона. Він був упевнений, що той не міг так легко здатися і дизайнер щось задумав. Від цієї думки йому аж дихання перехопило.

- ... тому ми спостерігаємо за розподілом світу на вищий та нижчий прошарки населення. Прийнято вважати, що саме вищий прошарок керує суспільством.

- Це і справді так. Але з іншої сторони - хіба вони не просувають думки, протилежні від настрою суспільства? Який тоді у цьому сенс?

- Ми уже з'ясували, що немає значення, правда це чи брехня. Нам варто починати з самого підходу соціологічних теорій.

Сан У йшов коридором гуманітарного факультету і обговорював зміст сьогоднішньої лекції з Джі Хе. Дівчина виявилася розумнішою, аніж здаватися на початку. Хлопець мав піднесений настрій, бо перед ним не маячила червона помилка.

- Такий розклад речей мені до вподоби.

Після двох днів страждань він дуже радів такій перерві. Джі Хе сиділа з ним поруч протягом двох лекцій, але на відміну від декого, зовсім не заважала йому. Вишенькою на торті стало те, що після занять вона пояснила Сан У те, що він не зрозумів.

- Оппа, де в тебе наступне заняття?

- На сьогодні я вже вільний.

- Ах, як я тобі заздрю... У мене ще два заняття. Чим ми смакуватимемо сьогодні на обід? - Джі Хе сказала це так природно, немов вони уже кожного дня обідали разом. Сан У це здавалося не дуже доречним, проте він не став їй суперечити, бо вони вже прямували до їдальні.

Сан У постійно мучила тривога, бо він не знав, звідки очікувати чергового удару від супротивника. Він постійно озирався по сторонах, навіть Джі Хе поцікавилася, у чому справа. Саме у той момент, коли він хотів відповісти, хлопець помітив групу людей, які вийшли з гуманітарного факультету. Єдина перевага червоного кольору в тому, що його видно здалеку.

- Агов, хутчіше, ходімо.

- Що трапилося?

- Поквапся.

Сан У зайшов до їдальні та хутенько прилаштувалася у чергу. Оскільки Чан Дже Йон вийшов з такою кількістю людей, означає, що щойно у нього була лекція. Якщо задуматися, то він має перездавати курс «Особистісний ріст студента «Ханґук». Тож, мабуть, час їхніх занять збігається і саме тому Дже Йон не зможе ходити на лекції з теорії культури разом з Сан У.

Несучи тацю, хлопець почував себе задоволеним. Коли він шукав собі місце у їдальні, у нього виникла ідея. Він вирішив змінити звичну схему й попрямував до людного місця. Юнак озирався по сторонах, бо шукав столик лише з двома вільними місцями. Сан У сів разом з Джі Хе на саме такі місця. Зрештою, за столиком більше нікому не було місця, тому Дже Йону не було куди сісти в разі чого.

- Оппа, здається, ти сьогодні у гарному гуморі.

- Саме так.

Не розповідаючи деталей, Сан У почав їсти. Під час обіду його погляд постійно ковзав по їдальні. Зрештою, він помітив червону помилку, яка саме стояла у черзі за свинячою котлетою. Він так само, як і Сан У, блукав поглядом по їдальні. 

Згодом Дже Йона виштовхали в бік столиків. Озираючись довкола, він нарешті зустрівся поглядом з Сан У. По обличчю розробника можна було побачити його тріумф, Дже Йон був змушений піти деінде, проте він не виглядав засмученим, навіть навпаки - дещо зарозумілим. Хоч це і не було великою проблемою, але Сан У відчував велике задоволення.

- Ти після обіду підеш додому?

- Ні, я збирався до бібліотеки.

- Тоді давай перед цим зайдемо до буфету. Я пригощу тебе напоєм.

- Ні.

- Чому?

На хвильку палички Сан У завмерли у повітрі. Це була довга історія. І як пояснити, чому ти не п'єш нічого іншого в буфеті, крім свого улюбленого напою?

- Це звучить доволі дивно, але наді мною знущаються.

- Що?

Джі Хе була такою здивованою, що Сан У й собі замовк. Вона почала благати розповісти їй більше, але юнак продовжував мовчати.

- Справді, оппа? Це вже занадто. Якщо таке відбувається насправді, то це дуже серйозна справа.

Хлопець відчував, що йому не варто продовжувати тему. Поки він роздумував, як усе пояснити дівчині, Джі Хе, здається, уявляла найжахливіші речі.

- Я не знаю, хто на таке здатен, але ж є консультаційний центр, поліція і багато інших інстанцій, які в змозі тобі допомогти.

Сан У збентежився ще більше й вирішив відповісти на її перше питання.

- Він скупив усю мою улюблену каву, тому я не можу купити напою в буфеті.

- Що? У буфеті все розкупили? Це як в історії про майстра Хо. (П/п: історія про пана, який намагався розбагатіти, скуповуючи весь товар і встановлюючи свої ціни на нього. Одним словом, монополіст. )

Джі Хе голосно розсміялася і він розумів, що зі сторони це виглядало абсурдно.

- То в чому ж справа? Просто замов онлайн і тобі його доставлять протягом доби.

- ...

Сан У отетерів, немов хтось вдарив його по голові. Звісно, що це був не єдиний буфет, в якому продавали «Blackholic», але Сан У так звик до нього, що забув про решту. Хлопець не був дурнем, проте він втрапив до панічної пастки, яку розставив йому супротивник.

У минулому, коли він отримав низький бал по IQ-тесту в школі, вчитель пояснив, що Сан У мав математичний склад розуму. Проте йому не вдавалося приводити приклади з реального життя через відсутність емоційного сприйняття і це зіграло свою роль, він отримав низький бал. Тепер Сан У дещо по-іншому дивився на Джі Хе.

- А ти доволі кмітлива.

- Ха-ха-ха, - Джі Хе залилася сміхом. - То як він ще діймав тебе? Розкажи мені про все.

- ...Я знаю, що це прозвучить дивно, але для кращої концентрації уваги на лекції, я маю сидіти на певному місці.

- О! Я бачила такого хлопця в одному американському шоу. Перепрошую, чи ти, випадково, не страждаєш на ОКР (П/п: обсесивно-компульсивний розлад)?

- Лікар казав, що це не різновид інвалідності. Повертаючись до нашої розмови, тож ця людина вперто продовжує займати моє місце в авдиторії. І чим далі я від свого звичного місця, тим важче мені зосередитися. Але коли я сиджу поруч з цією людиною, то не можу побороти внутрішнє почуття ненависті.

- Гм... Ну тоді просто сядь поруч, але при цьому постав роздільну дошку, як у початковій школі.

Дозволити фізичну близькість, але при цьому позбутися візуального контакту. Хлопець вирішив, що це доволі непогане вирішення проблеми. Тож він вирішив довіритися гнучкому мисленню Джі Хе.

- І ще він постійно б'є ногами об стіл в бібліотеці й дуже голосно читає свої книги. Звук гортання сторінок так дратує...

- То придбай собі беруші, вони недорого коштують.

Джі Хе лише посміхнулася і Сан У відповів їй тим же.

- Щиро тобі дякую за допомогу. Наступного разу я пригощу тебе обідом.

- Справді? З нетерпінням чекатиму на це!

Замість того, щоб в той день піти до бібліотеки, Сан У вирішив навідатися до крамниці з усілякими дрібницями. Закінчивши обідати, він помітив Чан Дже Йона в оточенні друзів за іншим столом.