Семантична помилка

Розділ 5.2.

return 0;

Щойно заняття закінчилося, а Чан Дже Йон уже встиг наздогнати Сан У, чим не на жарт його здивував. Коли розробник дістався авдиторії, то там ще тривало заняття, тож він думав, що прийшов раніше за дизайнера, однак це було не так. На його улюбленому місці вже лежав темно-синій наплічник.

Сан У сів ліворуч і поставив розподільчу дошку. На занятті з китайської у нього не було вибору, окрім як прибрати свою зброю через те, що вони мали разом підготувати сценку. Однак порада Джі Хе мала стати в пригоді під час інженерної математики. Він не думав, що це так легко зупинить дизайнера, адже Дже Йон був справжнім демоном.

Юнак знав, що супротивник так просто не відступить. Дизайнер міг вдати, що чисто випадково збив перегородку, або ж безперервно стукати по столу, чи видавати якісь дивні звуки, аби лише привернути увагу Сан У.

Проте скільки б він не чекав, але Дже Йон нічого не робив. Розробник витратив даремно шість хвилин уроку, бо його мучили думки про раптове затишшя.

Зрештою, цікавість перемогла і Сан У вирішив прибрати розподільчу дошку. Він обережно схилив голову на стіл, спостерігаючи за Дже Йоном, очі якого виявилися заплющеними. Хлопець вперше зустрів людину, яка цілий день була не на своєму місці. І це не залежало від кольору його одягу чи окулярів. Чан Дже Йон виглядав зовсім інакше і Сан У не впізнавав у ньому того юнака, який працював в італійському ресторані.

Він не бачив його пірсингів у вухах. Він не знав, що трапилося з його зачіскою, проте вона виглядала більш чепурною, аніж зазвичай. До того ж, мабуть, через заплющені очі, дизайнер виглядав якимось лагіднішим. Дже Йон не був схожим на ту людину, яка доставляла Сан У неприємностей.

- Що, в біса, відбувається з цим бовдуром? - Сан У почувався некомфортно і водночас розгублено.

Людина, яку ніяк не можна було проаналізувати ні одним із відомих йому алгоритмів, точно не принесе нічого доброго. Розробник використовував для опису такі слова, як розбишака, сміття та покидьок, але водночас він також мав такі параметри як охайний, чистий та зрілий. Проте неможливо було застосувати такі суперечливі параметри до однієї бази даних.

Однак Сан У знав, що за привабливою зовнішністю Дже Йона ховалася доволі гнила особистість. Про це свідчив той факт, що він був дизайнером, але продовжував відвідувати інженерну математику. І його метою було завадити Сан У будь-яким шляхом, саме тому він і зайняв його улюблене місце в авдиторії. Навіть із заплющеними очима йому вдавалося досягти поставленої мети.

Розробник міцно схопився за олівець та спробував знову зосередитися на занятті. Поки він спостерігав за суперником, то викладач уже перейшов до нової теми. Сан У почувався розгубленим та нажаханим, бо він ще з попередньої теми майже нічого не запам'ятав. Загалом схожа ситуація була і з іншими предметами, окрім «Традицій та теорії культури», яка була по середах. Після того як Дже Йон зникне через два тижні, розробник буде змушений наздоганяти пропущене, перечитуючи підручники та переглядаючи лекції в інтернеті. Однак на заняттях викладачі полюбляють робити акцент на тих питаннях, які мають бути на іспитах. Тож частково Дже Йон таки досяг своєї мети і приніс із собою неприємності.

Отож, Сан У вирішив використати ту ситуацію, що його супротивник заснув. Хлопець намагався зосередитися на словах професора та, зрештою, розібратися хоча би в цій темі. Проте за декілька хвилин його погляд знову був прикутий до мирно сплячого Дже Йона.

- Ти просто неймовірно обдарований, бо навіть у сплячому стані заважаєш мені займатися.

Сан У намагався протистояти бажанню знову поглянути на дизайнера. Всередині нього точилася боротьба, яка тривала не більше хвилини, і, зрештою, він різко обернувся.

Дже Йон все ще спокійно спав. Розробника переповнювали емоції, які він ніяк не міг описати словами, і це було йому не до вподоби. Однак, коли він згадав про цькування дизайнером, які він вчиняв з усмішкою на обличчі, то всі ці незрозумілі почуття вмить зникали і в середині нього знову палахкотіло полум'я люті.

Раптом в його голові винирнула приказка: «Око за око, зуб за зуб». Чже Йон казав, що вже не тримає на нього образ? Схоже, він знову його надурив. Якщо випаде можливість, то навіть Сан У не проти помститися. Хоча він не був настільки божевільним, аби витрачати зайві сили, лише для того щоб комусь насолити.

- Я нічого не можу вдіяти, - Сан У дістав маркера з пеналу та зняв ковпачок з нього так, немов витягнув меча з піхов. Він обережно тримав маркер у руці та підсунувся ближче до Дже Йона.

Вологий кінчик маркера завис у повітрі коло чола старшокурсника. Сан У раптом зрозумів, що він навіть не пам'ятає, коли востаннє малював. Для такого не потрібно було мати гарні навички малювання, проте його мучив комплекс неповноцінності, який не давав йому рухатися далі. Раптом йому згадалося, як учителька сварила його в другому класі молодшої школи за те, що він не користувався своїм альбомом для малювання. Також йому пригадався сьомий клас середньої школи, коли його називали «невдахою» через оцінки за малювання.

Після довгих роздумів Сан У вирішив намалювати родимку, проте вибрати правильне місце було непросто. Він прискіпливо обстежив кожен міліметр обличчя Дже Йона. Його скуйовджене темно-каштанове волосся спадало на чоло. Темні брови мали природний вигин, а довгі, як для чоловіка, вії кидали тінь на його щоки. Нахил його носа починався від самого чола. А вуста під фільтрумом (П/п: западинка над верхньою губою) були злегка відкриті.

- Ти можеш намалювати її будь-де, - розробник підбадьорив сам себе і міцніше стиснув маркер.

Його руки тремтіли, бо раніше він ніколи такого не робив. Заради цього юнак навіть пожертвував новою темою заняття. Він рішуче подався вперед, але руки все ще тремтіли й маркер зачепив чоло Дже Йона. У цей момент очі дизайнера зненацька розплющилися і маркер в руках Сан У залишив по собі лінію на носі дизайнера.

Здавалося, що саме так вчиняють люди, які раніше таким займалися. Це було ніщо в порівнянні з витвором Дже Йона, проте серце Сан У стиснулося, наче у дитини, яку спіймали за чимось поганим і це була перша витівка в його житті.

Сонько широко розплющив очі. Сан У поклав маркер до пеналу і втупився в книгу. Його обличчя сполотніло, а серце шалено билося в грудях.

Він втратив лік часу, бо сидів нерухомо, немов камінь. А коли прийшов до тями, то лекція вже закінчилася і студенти потроху залишали авдиторію.

Сан У не міг повірити, що зробив те саме, що і Чан Дже Йон, це його засмутило. Він не йняв віри, що опустився до рівня помилки.

- Сан У.

У розробника виступили сироти по шкірі. Якби Дже Йон розгнівався, то він мав би що йому пред'явити. Але водночас хлопець був незадоволений своїм неправомірним вчинком.

- Сан У, хьон кличе тебе.

- ...так.

- Ти вирішив помститися мені?

Сан У швидко відвернувся, а Дже Йон широко посміхнувся разом із чорною лінією на носі.

- Таке враження, немов робот-пилосмок намагався спекти хліб.

Замість того, щоб розгніватися, дизайнер знайшов це доволі цікавим і від захвату навіть поплескав по кепці Сан У. Розробник був таким занепокоєним, що навіть не покарав дизайнера за те, що той без дозволу до нього доторкнувся.

- Ходімо поїмо, хьон сьогодні пригощає.

- Я можу довіряти лише своїй нуні. (П/п: звернення молодшого за віком чоловіка до старшої  жінки, якщо вони близькі, або ж звернення молодшого брата до старшої сестри. Хвилинка сарказму від Сан У)

Сан У ледь встиг відповісти, коли Дже Йон підвівся та схопив молодшокурсника за зап'ясток. Він був таким приголомшеним від того, що його потягнули без зайвих слів.

Коли вони покинули інженерний факультет, дизайнер вдавав, що не впізнає тих, хто траплялися їм по дорозі. Усі зустрічні люди хихотіли, дивлячись на витівку Сан У.

- Оппа, що це в тебе на носі? Невже це нове віяння моди?

- Правда, виглядає круто? Це його рук справа.

- Дже Йоне, що тебе привело на інженерний факультет? Що трапилося з твоїм обличчям?

- О, я мав тут деякі справи. То він таке зробив з моїм обличчям.

Що би не трапилося, замість сорому і збентеження, Дже Йон просто вказував на молодшокурсника, ніби це він був джерелом усіх неприємностей, а дизайнер просто всіх попереджав. Ця помилка і справді була дуже дивною особою. Того дня розробник на повну відчув значення слова «сором».

Щоразу, коли вони зустрічали знайомих Дже Йона, Сан У відчував себе жертвою нападу. Коли вони покинули вестибюль, то, здавалося, що його розірвуть на шматки. Хлопця тягали зі сторони в сторону, розробник не встиг отямитися, як вони опинилися перед входом до піцерії, яка знаходилася неподалік від кампуса.

- Тобі не до вподоби піца? – поцікавився Дже Йон, сідаючи за один із столиків.

- Ні, - Сан У відповів не відразу.

- Чому ти такий ввічливий?

- Ти не міг би стерти це зі свого обличчя?

- Я не збираюся цього робити.

Дже Йон посміхнувся і знову зазирнув до меню. Він замовив піцу та дві миски різотто, навіть не запитавши Сан У.

- Ти сказав, що тобі не до вподоби паста, тож я її не замовляв.

Таким жестом дизайнер намагався виказати знак уваги по відношенню до розробника.

Сан У хмикнув собі під носа. Він сказав, що не любить пасту, бо Дже Йон працював в італійському ресторані. Проте юнак ніколи не поділяв їжу на погану та хорошу, бо він взагалі не був вибагливим до продуктів.

Прийом їжі – то лише процес отримання калорій. Сан У вважав, що немає ніякого сенсу судити про смак чи форму, головне, щоб харчування було збалансованим. У такому випадку бовдур з чорною лінією на носі смітив грошима, в той час коли в студентській їдальні можна було поїсти лише за 3000 вон.

- Сан У, ти зрозумів усе, про що нам розповідали на лекції?

- Якби не ти, старшокурснику, то я би все зрозумів.

- Це просто дивовижно. Ти навіть не в змозі запам'ятати ім'я людини.

- Ще більш дивовижно бачити старшокурсника, який відвідує заняття замість когось іншого, а потім просто засинає на ньому.

Поки вони розмовляли, їм принесли їхнє замовлення. Сан У їв, не проронивши ні слова. Дже Йон стверджував, що так їсти нудно, але розробник продовжував ігнорувати його та мовчки їсти.

Сан У з'їв стільки, скільки зміг, а потім просто мовчки встав. Він хотів якомога швидше залишити це місце, бо йому було незручно їсти в незвичному для нього місці. Можливо, це було через цього покидька, який посміхався, не зважаючи на чорну лінію на його носі.

- Сан У, - перш ніж він встиг отямитися, Дже Йон вже розрахувався та наздоганяв його. - Гарна погода, чи не так? Поглянь на небо.

- Ти схожий на муху. Лети вже звідси, будь ласка, - пробубнів собі під носа Сан У, втупившись поглядом в землю.

Перед тим як вони відійшли від ресторану, Дже Йон дістав із шкіряної сумки банку кави. Чорна бляшанка, знайомий логотип та напис великим літерами «Blackholic» привернув увагу Сан У.

Сан У розумів, що той зібрався його дражнити, п'ючи перед ним його улюблений напій. Проте розробник тільки і чекав цього моменту.

Цього разу він підготувався до подібної ситуації заздалегідь завдяки другій пораді Дже Хі. Згідно інформації власниці буфету, каву мали завезти в наступний понеділок. Оскільки він випиває одну банку кави на день, то йому необхідно було придбати в супермаркеті сім банок кави, саме ту кількість, яку він потребував до понеділка. Однак у той момент, коли Сан У хотів розщібнути свій наплічник, Дже Йон сором'язливо протягнув йому бляшанку:

- Ось, твоя кавова доза.

Помилка, помилка, помилка введення.

Сан У гадав, що дизайнер відкриє банку та голосно її вип'є, аби подражнити його. Тому від такого повороту він, не до кінця усвідомлюючи те, що сталося, просто завмер на місці та бездумно прийняв запропоновану йому каву.

Він підніс його ближче до очей, аби переконатися, що напій все ще не відкрили. Дже Йон пробурмотів собі під носа щось на кшталт: «навіжений химерник». Сан У ретельно оглянув бляшанку і навіть потрусив її, але банка була чистою, жодної краплі кави не пролилося.

- Просто випий, будь ласка.

- Ти щось з нею зробив?

- Невже ти думаєш, що я намагаюся тебе отруїти? Я купив 16 банок і хочу тебе пригостити, бо це справжня бурда.

- Тут явно щось не так.

Дивні почуття вирували всередині Сан У. Поведінка Дже Йона викликала сумніви. Таке враження, що під час вирішення арифметичної прогресії раптом вигулькує √55 у послідовності.

Дже Йон наблизився до Сан У:

- Я готовий віддати тобі всю каву, якщо ти знімеш свою кепку.

- Яке тобі діло до того, що вдягають інші люди?!

Сан У стало ліпше, коли він почув знайомий йому звук відкривання банки, за яким він уже встиг засумувати. Хлопець обережно підніс відкриту бляшанку до губ і легенько її перехилив, рідина розлилася теплотою по його тілу.

- І тобі це справді смакує?