Семантична помилка

Розділ 5.3.

Для Сан У не існувало такого поняття, як смак. Це було просто відчуття комфорту, яке він відчував кожного дня і яке викликало в нього певну ностальгію. Юнак ігнорував Дже Йона та просто собі йшов у напрямку факультету природничих наук, у надії відновити свою втрачену щоденну рутину.

На стежці, якою він зазвичай ходив, все ще стояла табличка: «Зйомки театрального гуртка». Три дні його дурив цей знак, але тепер він не дасть обвести себе навколо пальця. Сан У зламав його та викинув у смітник.

Нарешті хлопець віднайшов свій спокій на знайомій йому стежині, навіть незважаючи на те, що Дже Йон крокував поруч з ним. Сан У сьорбнув кави з бляшанки та продовжив свою прогулянку з заплющеними очима.

- Чи не надто ти зухвалий?

Розробник пришвидшив крок, бо не бажав, аби його турбували. Дже Йон і собі пришвидшився, намагаючись не відставати від химерника, для нього це було вже звичним заняттям.

- Ти продовжуєш йти цим шляхом, навіть розуміючи, що я можу щось зробити, коли ми залишимося наодинці.

- Ти збоченець?

- Тц, тільки послухай себе.

- Я просто поцікавився, чи ти збоченець. Якщо ти не такий, то мені байдуже. Чи я, все ж, маю рацію?

- Тобі знадобиться час, аби набрати свій улюблений номер 112. Тому давай будемо обережними зі словами, - зціпивши зуби, промовив Дже Йон.

Сан У поглянув на дизайнера та, хмикнувши, посміхнувся. Незважаючи на його зріст та пальто, в яке той був одягнений, відразу було зрозуміло, що хлопець не здатний битися, бо він точно не володів навичками будь-якого бойового мистецтва.

- Не думаю, що ти зможеш перемогти мене у бійці, старшокурснику.

- О, справді? А ти, мабуть, постійно тренуєшся?

Сан У займався тхеквандо протягом тривалого часу, проте навчання стало в пріоритеті, починаючи зі старшої школи. Останніми днями, він не робив ніяких вправ, окрім як легкої ранкової руханки та пересувався на велосипеді від університету і до нього.

- Раніше я багато займався, проте нині в рази менше.

- Наступного разу зіграй з хьоном у баскетбол. Я не дозволю тобі навіть і пальцем торкнутися м'яча.

- Не хочу. І досить вже себе додавати до чужих родин, будь ласка. (П/п: Сан У сприймає слово «хьон» у буквальному сенсі і постійно про це нагадує Дже Йону)

Кінець стежинки зустрів їх майже повністю облаштованим місцем для футзалу. Сан У, як і завжди, підійшов до факультету природничих наук та кинув пусту бляшанку. Вона полетіла дугою і чітко втрапила в другий смітник. Юнак відчув полегшення. Крок за кроком його карткова вежа почала відновлюватися після того, як дехто посмів її зруйнувати.

Наступним місцем призначення була бібліотека. Сан У зайняв місце, яке він зарезервував заздалегідь, а Дже Йон, як і зазвичай, сів праворуч від нього. Цього разу дизайнер не взяв ніяких книг, а просто дістав свою ручку. Поки молодшокурсник діставав підручники та відвернувся на хвильку, аби повісити наплічник на стілець, Дже Йон схопив його зошит.

- Поверни, бо інакше я це інкриміную як крадіжку.

Дже Йон роздратовано закотив очі й продовжив гортати та, зрештою, дійшов до задньої обкладинки. Перевіривши цінник, він дістав з кишені шкіряний гаманець і поклав на стіл дві банкноти номіналом по 1 000 вон. Сан У заціпило. Він би обурився, якби це був важливий нотатник, але то була звичайна чернетка. Аби не витрачати дорогоцінний час на сварки з дизайнером, хлопець просто дістав з наплічника ідентичний зошит.

Але на цьому витівки старшокурсника не закінчилися, однак Сан У лише й чекав моменту, коли знову зазвучить звук гортання сторінок. Юнак вмить вихопив з наплічника беруші – третя зброя, яку він підготував за порадою Джі Хе – та вставив їх у вуха, щоб більше не чути жодних дратівливих звуків. Попередні дві зброї не розкрили свого потенціалу, однак третя виявилася доволі ефективною.

Хоча ізольованість від звуків змушувала Сан У почуватися незручно, немов він потрапив до пастки, але все ж переваг було більше, ніж недоліків, оскільки зайві звуки не відволікали його. Нарешті за довгий час йому вдалося зосередитися. Проте не встиг юнак дочитати і перший абзац, як відчув, що хтось витріщається на нього.

Коли Сан У поглянув праворуч, то Дже Йон повністю відвернувся в іншу сторону та щось собі малював у зошиті. У нього була професійна постава і зосереджений вираз обличчя, він поперемінно дивився то на Сан У, то в блокнот, поки його рука безперестанно літала над зошитом.

- Він просто нестерпний, - подумав про себе розробник.

Сан У вихопив з наплічника розподільчу дошку, встановив її по праву сторону і повернувся до підручника. Через деякий час юнак знову перевів погляд від книги на правий бік та зрозумів, що дошка спокійно собі лежала осторонь, він завмер від подиву. Через беруші хлопець нічого не чув. Але варто було розробнику поставити дошку на місце, як Дже Йон знову і знову прибирав її. На третій раз він розлютився. Сан У гадав, що принаймні сьогодні йому вже вдасться нормально повчитися, проте, здавалося, що хлопець знову зазнав невдачі.

Встановивши розподільник цього разу, він тримав його правою рукою, щоб той не впав, і знову повернувся до книги. Спочатку все було спокійно, але через деякий час молодшокурсник помітив якийсь блиск. Виявилося, що Дже Йон пересів та продовжив малювати, спостерігаючи за Сан У по діагоналі.

- От уже навіжений покидьок, - мовчки вилаявся юнак, рухаючи лише вустами, але не видаючи при цьому ні звуку.

Дже Йон зробив свій внесок у їхній командний проєкт, люб'язно принісши кави та прибравши перепону на його улюбленій стежині. Однак, він же принизив Сан У перед професоркою, зіпсувавши його записи, а тепер заважав йому навчатися, спостерігаючи за ним збоку.

Справи йшли ліпше, ніж за часів червоної помилки, проте зелена дратувала не менше. Зрештою, Сан У вирішив вчитися вдома. Його письмовий стіл був не таким широким, як в бібліотеці, та й освітлення в помешканні було більш тьмяним. Однак ліпше вже вчитися в таким умовах, аніж дарма витрачати час.

Сан У витягнув беруші та почав пакувати свої речі, коли раптом його відволік звук виривання аркуша із зошита. Він поклав підручник до наплічника та обернувся, аби забрати решту речей, однак перед ним лежав той самий аркуш, який щойно вирвав Дже Йон.

- Подарунок.

Дизайнер намалював карикатуру. Малюнок був дуже схожий на американські політичні шаржі. Випуклі вилиці, вирячені очі та темні кола під ними. Скривлені в гримасі вуста та дуже тонка шия, яка, здавалося, ось-ось переломиться. Але найбільше дивувала величезна чорна кепка. Сан У відразу розірвав малюнок на шматки.

- Це вже занадто.

Сан У проігнорував бурмотіння Дже Йона та зібрав розірвані шматки паперу. А залишаючи бібліотеку, просто викинув їх у смітник.

- Ти хоч знаєш, скільки мені платять за одну ілюстрацію в журналі?

- Яке це має відношення до мене?

- Я лише хочу сказати, що це не той малюнок, який варто викидати.

- Я порвав його не через те, що ти погано намалював, а через те, що це намалював саме ти, старшокурснику.

- Але ж ти із задоволенням випив каву, яку я тобі дав.

- Тому що вона була зроблена не тобою.

- У мене просто немає слів.

Коли Сан У залишив бібліотеку, годинник показував 13:32. Це була просто неймовірна трата часу. Сівши на велосипед, розробник вже було зібрався їхати, як раптом до його вух долинув голос Дже Йона:

- Сан У!

- Що?

- Ще трохи зарано, але на добраніч.

Говорити таке посеред білого дня було безглуздо. Хоча з уст дизайнера він навіть і вночі нічого б не хотів чути.

- Сподіваюся, що тобі насниться жахіття, старшокурснику.

Велосипед поїхав своїм звичним маршрутом.

return 0;

Наступного дня справи стали ліпшими. Оскільки в п'ятницю у Сан У були лише профільні предмети, Дже Йон сумирно спав протягом перших двох занять. Розробник намагався зосередитися на занятті, міцно тримаючи ручку в руках. Проте подумки він постійно повертався до минулого дня та згадував речі, про які шкодував. Але нині він почувався не так вже й погано, незважаючи на те що помилка все ще сиділа поруч з ним.

- Хочеш, щоб я знову пригостив тебе обідом? - запропонував Дже Йон після закінчення заняття без усілякої на те причини.

Якби то був хтось інший, то розробник погодився би без роздумів, але оскільки це був Дже Йон, тож він мав придумати якийсь вихід.

1. Прийняти пропозицію:
Отримана вигода – Втрачені нервові клітини = Незначний збиток

2. Відмовитися від пропозиції (якщо Дже Йон послідкує за ним до їдальні):
Отримана вигода – Втрачені нервові клітини = Непомірний збиток

3. Відмовитися від пропозиції (якщо Дже Йон піде до іншого ресторану):
Отримана вигода – Втрачені нервові клітини = Повернення до початкової точки

Якщо він прийме пропозицію, то дизайнер оплатив би йому обід, але це добряче вплинуло би на його емоційний стан. Якщо він відмовить і Дже Йон послідує за ним до їдальні, то юнак не отримає безкоштовної їжі і емоційний стан буде ще гіршим, ніж в попередньому варіанті. Усе цілковито залежало від реакції суперника, тому йому більш нічого не залишалося, крім як ризикнути.

- Не хочу.

- Знову підеш до університетської їдальні?

- Так.

- Ти просто який схиблений на університетській їдальні. Вони мають вручити тобі нагороду.

На щастя, третій варіант виявився виграшним. Коли Дже Йон залишив його в спокої та пішов геть, Сан У попрямував до їдальні на самоті. Він, як завжди, мирно їв у своєму звичному кутку. Хлопець закінчив прийом їжі лише на одну хвилину пізніше запланованого, тому поки все йшло добре. Однак Дже Йон вже чекав на молодшокурсника біля виходу з їдальні.

- Тримай.

Звісно, це був «Blackholic». Як і минулого дня, Сан У прийняв бляшанку, оглянув її, перехилив та, впевнившись, що з нею все гаразд, відкрив її.  Після того як він зробив один ковток, дизайнер вирішив задати дивне запитання:

- Ти ж хочеш отримати гарну оцінку за сценку з китайської, чи не так?

- Звісно, що так.

- Тоді слідуй за мною.

Прохання було дуже дивним і підозрілим. Для чого було кудись йти, аби отримати гарну оцінку за виступ на китайській?

- Куди ми йдемо?

- Підемо пошукаємо собі костюми.

- Для чого вони нам?

- Ти гратимеш роль купця династії Цін, невже ти збираєшся виступати у футболці з англійським написом?

- Але за розкладом у мене прогулянка.

- Погуляєш пізніше.

Дже Йон так розлютився, що просто схопив Сан У за зап'ясток і потягнув його.

- Це фізичне насилля. Я заявлю на тебе в поліцію, - закричав розробник, вже тримаючи в іншій руці мобільний телефон. Однак, Дже Йон, нахмурившись, відібрав телефон та поклав його назад до кишені химерника. Виявилося, що він був сильнішим, ніж здавалося.

- Я навіть дозволю тобі сьогодні намалювати червону лінію на моєму обличчі, - продовжував гнути свою лінію дизайнер. - Ти впертий баран. Чому ти так вчиняєш з тим, хто намагається тобі допомогти? Коли ми закінчимо, і ти все ще захочеш заявити на мене – то можеш це зробити. Я тебе не зупинятиму.

- Невже він справді намагається допомогти? –  мовчки засумнівався Сан У, але вголос він сказав: – Гаразд.

Після цього Дже Йон відпустив зап'ясток химерника.

- Ти ж візьмеш на себе роль торгівця династії Цін, так? – запитав Дже Йон.

- Угу, - звісно, Сан У хотів грати торгівця, бо в нього було більше рядків і тому була більша ймовірність отримати вищу оцінку.

- Тоді я гратиму клієнта і фахівця з фішингу. (П/п: фішинг— вид шахрайства, метою якого є виманювання в довірливих або неуважних людей персональних даних.)

Дже Йон увійшов до студентського центру, проте Сан У до сих пір не знав, куди вони направлялися. Після цього вони підійнялися сходами і зупинилися навпроти дверей з написом «Театральний гурток».

Коли прочинилися двері, то перед очима розробника повстала кімната з реквізитом, який безладно був повсюди розкиданий. Зверху на невеличкому холодильнику стояла ціла купа бляшанок «Blackholic», яку скупив Дже Йон. На стіні висіли плакати з вистав, які ставили раніше, а на дивані сиділи двоє хлопців та грали на приставці.

- Ти прийшов, старшокурснику Дже Йоне?

- Не звертайте на нас уваги, просто продовжуйте робити свої справи, - привітався дизайнер, навіть не піднявши на них погляду.

Дже Йон відсунув убік манекен та відчинив двері, які знаходилися за ним. Сан У зайшов до таємничої кімнати, коли старшокурсник покликав його.

Кімнату перетворили на двоярусну шафу з розподільниками, які були прикріплені до трьох стін. Там було дуже тісно, бо крім її крихітного розміру, вона ще й була напхана усілякими костюмами. Дже Йон взяв палицю та направив її кудись поміж одежин на верхньому ярусі. Сан У вирішив і собі пошукати одяг часів династії Цін вздовж нижнього ярусу, хоче це виявилося нелегкою справою.

- Що думаєш?

Серед кіпи одягу Дже Йон віднайшов те, що відповідало його вимогам. Це був блакитний халат, який починався воротом навколо шиї і простягався аж до щиколоток, з поясом навколо талії та складним орнаментом на грудях. Він дістав фіолетовий халат зі схожим дизайном та приклав його до Сан У.

- Це чи це? – запитав Дже Йон.

- Вони однакові.

- Тут зовсім інший шов.

- Обирай сам. І взагалі доволі дивно так перейматися за костюми для якоїсь сценки.

- Якщо ти хочеш отримати хорошу оцінку, то просто роби те, що я кажу. Гадаю, цей пасує більше.

Дже Йону сподобався жовтий халат з подібним обрамленням, хоча, насправді, в очах Сан У вони всі виглядали однаковими.

- Пошукай відповідну зачіску, - наказав старшокурсник.

Сан У вчинив так, як йому сказали. Він присів та почав шукати серед перук у коробці потрібну. Однак через декілька хвилин даремних пошуків, розробник зрозумів, що продовжувати немає сенсу. Коли він потягнувся до іншої коробки, аби пошукати там, зненацька Дже Йон присів та опинився на рівні з Сан У.

- Відсунься трохи, будь ласка.

- О, добре.

Дже Йон хоч і сказав це, однак не зсунувся ні на йоту. Сан У було незручно, тому він знову почав копирсатися в коробці. Проте через деякий час він зрозумів, що на його голові не було кепки. Хлопець підняв погляд та побачив, що Дже Йон тримає в руках його головний убір. Дизайнер завмер на місці та не рухався, а Сан У намагався зрозуміти, що знову замислив цей розбишака. Розробник згадав, що помилка ще з учорашнього дня говорив щось про капелюха.

- Вона вже стара, бо я її ношу ще зі старшої школи. Придбай собі нову.

Дже Йон продовжував мовчки витріщатися на обличчя Сан У.

- Якщо ти залишиш мене в спокої, то я куплю тобі таку саму, - запропонував угоду розробник.

Сан У запропонував вирішення їх проблеми, однак він не плекав надії, що дизайнер так просто погодиться. У цей момент юнак згадав один вираз Дже Йона та трохи переробив його, аби пасувало до нинішньої ситуації. Це не зайшло би так далеко, якби все можна було вирішити за допомогою дешевої кепки.

Дже Йон поводився дивно. Його реакція не була схожа на глузування, сарказм чи ще якийсь вид кепкування. Він не одягнув кепку на себе чи ще щось, на що очікував Сан У. Вільна рука Дже Йона з'явилася перед очима молодшокурсника.

- У тебе тут щось є.

Його довгі пальці продовжували наближатися. У Сан У було повно часу, аби ухилитися, однак він застиг на місці.

Зрештою, вказівний та середній пальці повільно витягнулися вперед і доторкнулися до чубчика Сан У. У той момент, коли кінчики пальців Дже Йона торкнулися чола Сан У, то його вдарило статичним струмом.

Позадкувавши, розробник зачепив коробку та інстинктивно вдарив подану йому руку Дже Йона.

- Просто поклади її на підлогу.

- Без кепки тобі ліпше. Чому ти завжди ховаєшся за нею?

- Тебе це не стосується.

Сан У простягнув руку, але Дже Йон не повертав йому кепку. Хлопець розлютився.

- Я сказав тобі повернути кепку.

- Для чого? Дозволь ще трохи помилуватися твоїм обличчям.